«Українці читають і пишуть навіть під час війни»: письменниця Ія Морела — про свій перший «Книжковий Арсенал» і силу української книги

21 липня 2026 р. 10:08

21 липня 2026 р. 10:08

Після участі у ХІV Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» письменниця Ія Морела поділилася враженнями від події, яка стала для неї дебютною участю у фестивалі такого масштабу. Авторка роману «На вулиці Солоній» розповіла, що найбільше її вразили атмосфера заходу, кількість відвідувачів і те, що навіть у час війни українці продовжують приходити на зустрічі з письменниками, купувати книги та підтримувати літературу.

Для Ії Морели, яка представила на фестивалі свій дебютний роман «На вулиці Солоній», ця участь стала особливою подією. Авторка зізнається: вона не знала, чого очікувати від «Книжкового Арсеналу», але натомість отримала подію, яку називає справжньою культурною пригодою:

«Для мене це був перший такий досвід, і він дуже мене хвилював. Як колись казали на Солоній, я кинулася в Книжковий Арсенал, як з моста в воду — без жодних очікувань, але з величезним хвилюванням».

За її словами, навіть через певний час після фестивалю вона досі не може повністю розкласти всі враження по поличках.

«Неймовірна кількість красивих, розумних українців, атмосфера, люди, книги…»

Такі події показують силу української сучасної літератури, особливо під час війни. «Ми пишемо. Ми читаємо. А значить ми існуємо»

Серед моментів, які запам’яталися Ії Морелі, — реакція її брата, військовослужбовця, якого вона запросила на фестиваль у перший день. Після відвідування події він зізнався, що не очікував побачити настільки масштабний культурний простір на тлі безкінечних тривог:

«Я ніколи не думав, що під час війни проходять такі заходи, що на них приходить стільки людей. І я навіть не уявляв, що так багато українських авторів не просто пишуть, а що їхні книжки купують, читають, вони розлітаються, як гарячі пиріжки. Люди спеціально приходять на зустрічі з авторами, біжать на автограф-сесії».

Для самої авторки роману “На вулиці Солоній” “Книжковий Арсенал” також став неочікуваним святом несподіваних зустрічей, читацьких відкриттів, цікавих знайомств. Фестиваль став для Ії Морели не лише професійним досвідом як для письменниці, а й підтвердженням того, що українці продовжують читати, підтримувати авторів і цікавитися власною культурою:

«Книжковий Арсенал – свято українського письменництва. Ми пишемо. Ми читаємо. А значить ми існуємо. Я й сама не так давно відкрила для себе сучасну українську літературу. І тепер, порівнюючи її з багатьма зразками сучасної зарубіжної літератури, можу чесно сказати: українська мені подобається більше. Вона якісно написана, емоційна, глибока і справді вартісна».

Авторка з гумором згадує свою валізу, яку привезла додому вщерть заповненою книжками: «Вона була настільки важкою, що я ледве могла її котити. І, здається, серед книг лише дві чи три були іноземних авторів — усе інше були книги українських письменників».

Історії з таксі: про читачів, які підтримують українську книгу

Найбільше запам’яталися історії, що сталася дорогою на фестиваль. Водій таксі розповів Ії Мрелі, як щойно відвозив від «Книжкового Арсеналу» двох дівчат із величезними пакунками книжок. «Дівчата скупили пів арсеналу, а потім попідписували книжки у письменників». Авторці цей момент видався дуже символічним:

«Мені тоді стало так тепло від того, що українцям цікаво читати про українців».

Ще одна зустріч у таксі стала особливою вже для самої Ії Морели. На третій день фестивалю водій запитав її, чи їде вона придбати собі якусь книжку. «Купити теж хочу. Але ще хочу й продати, бо там представлений мій дебютний роман», — відповіла письменниця.

Чоловік здивувався:

«Я вражений, що сьогодні везу справжню письменницю. Я хочу купити вашу книжку».

На той момент у Ії Морели не було із собою примірника, тому вона запропонувала залишити адресу і після фестивалю надіслати книгу як подарунок. Але водій не погодився:

«Ні. Кожна праця має бути оплачена».

Ще до того, як письменниця вийшла з машини, він уже переказав гроші за книгу. Того ж дня авторка підписала примірник для його дружини та відправила книжку поштою.

Ця історія стала не лише теплим спогадом для авторки, а й прикладом того, як українська книга сьогодні тримається на підтримці читачів і продовжує розвиватися навіть у найскладніші часи.

«Українці читають. І дуже класно, що українці ще й пишуть», — підсумовує Ія Морела.

Дніпровські