ЕКСКЛЮЗИВ Соціальний гуртожиток у Дніпрі: дім і підтримка для дітей-сиріт

22 липня 2026 р. 18:23

22 липня 2026 р. 18:23

Початок самостійного життя — це нові можливості, але й чимало викликів, особливо коли немає власного житла чи підтримки. У Дніпрі молодь від 18 до 23 років із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, може отримати тимчасове проживання й комплексну соціальну підтримку в соціальному гуртожитку. Детальніше про це розповідає “Наше місто”.

-Заклад розрахований на 30 місць, – пояснює директор гуртожитку Віталій Сова. – Сьогодні тут проживають 16 внутрішньо переміщених осіб та восьмеро дітей-сиріт, є й окремі кімнати для одиноких матерів із дітьми — щоправда, зараз вони порожні.

Тут не просто дають дах над головою. З мешканцями працюють соціальні педагоги та психолог, проводяться індивідуальні консультації, тренінги й групові заняття. Вихованців вчать оформлювати документи, отримувати пільги та державні виплати та всьому тому, з чим доведеться стикнутися у дорослому житті.

-Багато молоді до нас приходить з училищ, ми їх направляємо вчитися далі. Наприклад, в Придніпровський енергобудівний технікум, – каже директор гуртожитку. – Також вони вчаться і у інших закладах. У нас п’ять осіб закінчили вищі учбові заклади.

Одна з тих, хто зараз проходить цей шлях, — 18-річна Олександра. До гуртожитку вона потрапила через соціальні служби, а до того жила в дитячому будинку сімейного типу.

-Зараз я навчаюсь у Дніпропетровському фаховому коледжі енергетичних технологій на айтішницю, – розповідає дівчина. – Взагалі після переїзду сюди я стала більш відповідальна.

Побут у гуртожитку влаштований так, щоб вчити юних мешканців самостійності.

-Купуємо продукти, у нас у холодильнику в кожного є своє місце, і вже готуємо самі те, що хочеться, – додає Олександра. – Тут я готувала пиріжки, борщ, суп. Я сама навчилася пекти торти.

Дисципліну, за її словами, у неї виховали прийомні батьки — і саме її вона тепер застосовує самостійно: прокидається вранці, готує собі сніданок і йде на навчання.

19-річний Ростислав приїхав з міста Лиман Донецької області. Каже, що раніше навіть не підозрював про існування таких гуртожитків.

Найважчим для нього виявилося не побутове облаштування, а внутрішнє прийняття нового статусу дорослої людини.

-Мабуть, найскладніше — це звикнути з тою думкою, що тобі вже 18 і потрібно самому щось робити і вирішувати, — зізнається Ростислав. – Але у гуртожитку завжди є до кого звернутися.Тут є психолог. Тому якщо щось турбує, можна підійти до неї, поспілкуватись. Тебе почують, тебе вислухають.

Історія 19-річного Михайла — інша: у гуртожиток його влаштувала директорка дитячого будинку, бо рідна домівка за роки порожнечі просто занепала. Сьогодні Михайло одночасно освоює аж три спеціальності — машиніста, слюсаря і провідника.

-Тут у гуртожитку мені підкоригували фінансову грамотність, — каже він. – На тренінгах я багато чому вчуся, це може знадобитися мені у житті. Та й взагалі цікаво дізнаватися щось нове.

Його плани на майбутнє: повернутися до рідної домівки, відремонтувати та жити там й працювати.

Є в історії гуртожитку і сторінка, яка виходить далеко за межі побутової адаптації. З перших днів повномасштабного вторгнення мешканці та співробітники закладу почали пекти пиріжки для військових. За цей час випікання переросло у справжній волонтерський конвеєр.

-Ми приготували понад 12 000 пиріжків, 80 пар носків теплих сплели для наших захисників, — розповідає директор Віталій Сова. – Троє випускників гуртожитку зараз самі захищають країну на фронті, з них – одна дівчина.

Для декого з мешканців гуртожиток став не лише тимчасовим прихистком, а й місцем, де вперше з’явилося відчуття стабільності — попри війну, втрату дому чи розлуку з родиною.

Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років, які потребують житла й підтримки, можуть звернутися до гуртожитку за адресою: вул. Карагандинська, 7-А, тел. (056) 722-20-65, або через міський центр соціальних служб.

Фото Володимира Федорищева.

Раніше ми писали: Соціальний супровід прийомних сімей у Дніпрі: як це працює.

Дніпровські