ЕКСКЛЮЗИВ Знову бачити світ: як офтальмологи Дніпра повертають пацієнтам зір

07 серпня 2026 р. 10:19

07 серпня 2026 р. 10:19

8 серпня світ відзначає Міжнародний день офтальмології. Це не просто чергова дата у календарі медичних свят , а й нагода згадати, наскільки багато важить для людини можливість бачити.

Напередодні журналісти видання “Наше місто” поговорили з лікарями офтальмологічного відділення однієї з міських лікарень Дніпра. Тут щодня приймають пацієнтів із травмами, запаленнями, гострими інфекціями та хронічними захворюваннями очей. Відділення обладнане сучасною апаратурою провідних світових виробників і поєднує консервативне лікування з хірургічним втручанням найвищого рівня. А головне — тут вміють повертати надію навіть тоді, коли, здається, шансів побачити світ знову залишається зовсім небагато.

Приїхав у лікарню — взагалі нічого не бачив: історія піхотинця Олега

Олег — військовий, піхотинець. Травму він отримав у лютому: довгі дні в полях, холод, і зрештою — застуджене око. Виникло серйозне запалення. З 22 липня він – пацієнт офтальмологічного відділення дніпровської міської лікарні.

– Коли я приїхав сюди, взагалі нічого не бачив, — розповідає Олег. — Сльозоточивість була сильна, зір різко погіршився, я тільки тіні розрізняв, сильно боліло око.

Перші дні стали для нього переломними. Лікарі призначили комплексне лікування — фізіотерапію, ін’єкції, пігулки, краплі. Пацієнт проходить усе це щодня, і результат, за його словами, відчутний уже зараз.

– За майже два тижні лікування зір почав повертатися поступово, крок за кроком, – ділиться чоловік. – Спершу — контури, потім — силуети. Вже відрізняю машину та інші великі об’єкти. Дрібні літери прочитати поки що важко, але те, що взагалі можу бачити, це для мене велике діло.

Про ставлення медичного персоналу Олег говорить окремо і з відчутною теплотою.

– Тут доглядають так уважно, наче за малими дітьми, і годують добре, – додає Олег. –  Для військового, який пройшов через окопи і бойові дії, така турбота значить не менше, ніж самі процедури. Зір дуже важливий для людини, без нього ти як сліпе кошеня.

Ця фраза, попри свою простоту, точно передає те, через що проходять сотні пацієнтів з патологіями очей: раптову і повну залежність від інших, страх ніколи не побачити звичний світ знову — і надію, яку дає кожен новий рядок, прочитаний власними очима.

У Дніпрі лікарі відновили зір пацієнту після вибухової травми

Нещодавно до відділення потрапив пацієнт із мінно-вибуховою травмою — множинними уламковими пораненнями обох очей, ускладненими контузією та опіками очей і обличчя. Стан був критичним: правим оком чоловік бачив лише рух руки, лівим — мав гостроту зору 10%.

Медики неодноразово проводили операції з видалення уламків, а потім провели курс консервативного лікування.

– Через десять днів правим оком, яким він не бачив нічого, чоловік почав розрізняти чотири рядки таблиці, а лівим, де раніше було 0,1 — уже шість рядків, — розповідає Тетяна Андріївна, завідуюча відділенням. — Він був безмежно щасливий. Це справді дуже приємно — отримати такий результат.

Після курсу лікування пацієнта скерували на подальшу реабілітацію.

Кішка мало не позбавила зору дванадцятирічну дитину

Іноді небезпека для очей ховається там, де її зовсім не чекаєш. Нещодавно на обстеження до лікарні потрапила дванадцятирічна дитина. Історія почалася буденно: поїздка до бабусі, ігри з кішкою — і невдовзі після цього контакту у дитини почалися проблеми із зором.

Виявилося, що інфекція потрапила в око, а запалення розвинулося безпосередньо в зоровому нерві — ситуація, яку лікарі описують як складну і таку, що потребує негайного втручання. За попередніми даними, у дитини підозрюють токсоплазмозний увеїт — гостру патологію, яку могла спричинити саме кішка. Ця інфекція нерідко передається людині через контакт із зараженими тваринами.

Саме сучасне обладнання відділення дозволило лікарям швидко й точно визначити масштаб проблеми. Оптичний когерентний томограф, яким користуються лікарі, дає змогу побачити пошарову структуру сітківки та зорового нерва — саме та деталізація, яка у складних випадках, подібних до цього, стає вирішальною для швидкої та правильної діагностики. Завдяки такій точності стало зрозуміло: зволікати не можна, і дитину направили до стаціонарного відділення на лікування.

Як сучасні технології допомагають офтальмологам

Офтальмологічне відділення надає планову й ургентну допомогу мешканцям Дніпра, поєднуючи консервативне та хірургічне лікування і оснащене сучасним обладнанням провідних світових виробників — з Німеччини, США, Японії. Лікування та обстеження тут проводять за новітніми технологіями і на найвищому рівні.

Один із найважливіших приладів – оптичний когерентний томограф.

– Це прилад, який дозволяє проводити дослідження пошарових структур сітківки та параметрів зорового нерва, — пояснює завідувачка відділення Тетяна Андріївна. — За його допомогою ми виявляємо і підтверджуємо стадію глаукоми, діабетичні зміни на сітківці, гострі стани, порушення кровообігу. У нього багато функцій, є навіть допоміжна насадка для дослідження переднього відрізка ока — тобто він багатопрофільний.

За словами лікарки, саме завдяки такій багатофункціональності томограф став одним із ключових інструментів діагностики у відділенні — він дозволяє не просто побачити проблему, а деталізувати її настільки, щоб призначити точне лікування ще до того, як хвороба встигне прогресувати.

– У нас є також дуже інформативний прилад, який робить розрахунок ІОЛ, тобто підбір інтраокулярної лінзи, визначає рефракцію, параметри рогівки, — продовжує Тетяна Андріївна. – Також маємо комп’ютерний периметр — проводимо дослідження периферичних полів зору. Загалом у нас офтальмологічна діагностика охоплює всі напрямки.

Саме поєднання сучасної апаратури з досвідом лікарів, наголошує завідувачка, дозволяє відділенню вчасно виявляти навіть найскладніші й найнепомітніші на перший погляд патології.

Травми, контузії та опіки очей: у Дніпрі рятують зір під час війни

Повномасштабна війна змінила не лише характер травм, з якими працюють офтальмологи Дніпра, а й щоденну реальність лікарів, які тепер рятують зір військовим і цивільним після найважчих поранень.

– У зв’язку з війною робота відділення дуже змінилася, — говорить Тетяна Андріївна. — Травми та контузії ока стали дуже частим випадком, адже під час бойових дій очі зовсім не захищені. Уламки, вибухові травми, порохові гази — це те, з чим стикаються наші пацієнти-військові, і що може змінити їхнє життя за одну секунду.

З початком повномасштабного вторгнення в лікарні почали лікувати значно ширший спектр очних травм: уламкові поранення, ушкодження придаткового апарату ока, поранення слизової оболонки й рогівки, вколочені уламкові поранення склери, численні опіки та контузії — тупі травми ока, які часто мають довгі й непрості наслідки.

– Ми співпрацюємо з опіковим відділенням лікарні, куди потрапляють бійці з важкими опіками, а майже завжди разом із опіками обличчя діагностуються і опіки очей, – пояснює вона. – Ми консультуємо таких пацієнтів, спостерігаємо і лікуємо протягом певного часу. Розпочинати лікування треба негайно, тому що, втративши час, можна не повернути зір.

Через військовий стан значну частину пацієнтів відділення сьогодні становлять переселенці. Їм проводять, зокрема операції з видалення та заміни кришталика — і все це, наголошує Тетяна Андріївна, здійснюється за програмою медичних гарантій , тобто повністю безплатно для пацієнта.

Попри сучасне обладнання й високий рівень медичної допомоги, у відділення вистачає й проблем. Найперша — психоемоційний стан пацієнтів.

– Люди, особливо переселенці й військові, надходять до нас у стані сильного стресу, — розповідає завідувачка. — Вони нервують, у них підвищується тиск, і окрім суто офтальмологічної допомоги, з ними потрібно розмовляти — підтримувати психоемоційно.

Другою проблемою став відтік медичних кадрів, передусім середнього й молодшого персоналу. За словами Тетяни Андріївни, це не проблема окремого відділення, а загальна тенденція для всієї країни: молоді фахівці виїжджають, і галузь відчуває наслідки цього браку щодня.

Чому в українців масово падає зір

Один із найтривожніших трендів, про який говорить завідувачка відділення, стосується не лише військових чи постраждалих у бойових діях, а й практично всього населення країни. За її спостереженнями, зір стрімко падає в українців загалом.

– Українці перебувають у стані хронічного стресу, — пояснює лікарка. — А хронічний стрес — це постійне вироблення гормонів кортизолу й адреналіну, які підвищують тиск і провокують спазм судин головного мозку та сітківки ока. Наслідком цього стало помітне омолодження судинних патологій очей: якщо раніше типовий пацієнт із такими діагнозами був у віці від 60 років, то сьогодні межа опустилася до 30 з невеликим. Людям складно спати, вони постійно перебувають у напрузі — і очі одними з перших сигналізують про це.

До стресу додається й тотальне зорове перевантаження: людина проводить за екраном більшу частину дня. Сирени та повітряні тривоги змушують проводити години у підвалах і погано освітлених приміщеннях — тісних, темних, із сухим повітрям, що додатково шкодить очам. Куріння теж робить свій внесок, руйнуючи судини сітківки через погіршення кровотоку. Також обов’язково потрібно захищати очі від ультрафіолету — у сонячну погоду варто носити сонцезахисні окуляри.

Що радять лікарі: профілактика і правило «20-20-20»

Тетяна Андріївна ділиться практичними порадами, які можуть допомогти зберегти зір у нинішніх умовах. Перше — це режим зорового навантаження: людина, яка постійно працює за комп’ютером, повинна кожні 40–60 хвилин робити невеликі перерви по дві-три хвилини, відводити погляд, закривати очі, декілька разів поблимати.

– Річ у тім, що під час тривалої роботи за екраном людина рідше кліпає — а це призводить до пересихання рогівки й розвитку синдрому сухого ока, який супроводжується печінням, почервонінням і дискомфортом, – додає лікарка. – Існує й простіше правило, яке легко запам’ятати: кожні двадцять хвилин роботи за екраном варто на двадцять секунд перевести погляд на предмет, що знаходиться на відстані 20 футів (приблизно 6 метрів). Це так зване правило «20-20-20».

Другий блок порад стосується способу життя: збалансоване харчування з акцентом на овочі, зменшення кількості простих цукрів, активний рух — плавання, волейбол чи будь-яка інша фізична активність позитивно впливають і на стан очей. Додатково можна приймати вітамінно-мінеральні комплекси, збагачені мікроелементами, корисними для сітківки.

– Особливу увагу варто приділити дітям напередодні нового навчального року — обов’язково пройти огляд у офтальмолога, а надалі дотримуватися режиму зорового навантаження, – радить лікарка. – Працювати за партою чи гаджетом на відстані 35–40 сантиметрів, забезпечити якісне освітлення, і не забувати про регулярні перерви.

Дорослим, які не мають скарг на стан очей, достатньо проходити профілактичний огляд раз на рік. Але це правило не діє для людей із групи ризику — тих, хто має цукровий діабет, судинні захворювання чи виражену короткозорість.

– Небезпека офтальмологічних хвороб у тому, що багато з них розвиваються безсимптомно: людина може роками не підозрювати про хворобу, поки не з’являться перші відчутні порушення зору — а на цьому етапі хвороба вже, як правило, прогресує, – попереджає лікарка. – Пацієнтам із діабетом потрібно проходити обстеження двічі на рік, а за наявності діабетичної ретинопатії — ще частіше, раз на три місяці.

Окрему увагу лікарка звертає на глаукому — важке хронічне захворювання, здатне призвести до незворотної сліпоти. Залежно від стадії, таким пацієнтам необхідно відвідувати офтальмолога раз на три-шість місяців. До групи ризику також належать люди з ендокринними патологіями та ті, хто має швидко прогресуючу короткозорість — вона витончує сітківку і підвищує ризик її відшарування.

Війна змінила не тільки те, з якими травмами звертаються до лікарів, а й саме навантаження на зір усього суспільства — від фронтових поранень до хронічного стресу тих, хто перебуває в тилу. І в цій реальності робота офтальмологів набуває особливого сенсу: щодня, крок за кроком, вони повертають людям не просто здоров’я, а й можливість знову бачити звичне і дороге.

Саме тому в День офтальмолога хочеться подякувати лікарям — за терпіння, професіоналізм і людяність, з якою вони щодня борються за те, щоб кожен пацієнт знову міг прочитати книгу, відшукати поглядом дорогу додому, зустріти світанок і побачити посмішку близької людини.

Фото Валерія Кравченка.

Раніше ми писали: Сезон кавунів у Дніпрі : як обрати стиглу, безпечну і смачну гарбузину.

Дніпровські