Пройшов найгарячіші бої та став офіцером: історія військового з ТрО Дніпра

07 серпня 2026 р. 18:16

07 серпня 2026 р. 18:16

Сергій зрозумів головний принцип сучасної війни ще під час важких боїв на передовій: перевагу має той, хто першим виявляє ворога і встигає завдати удару. Цей досвід привів його до військової академії, де він обрав напрямок артилерійської розвідки, а згодом повернувся на фронт уже офіцером, пише «Наше місто» з посиланням на 128 окрема важка механізована бригада «Дике Поле».

До війська Сергій почав готуватися ще підлітком. У 2014 році, коли йому було 17 років, він вступив до резерву Добровольчого українського корпусу «Правого сектора». Каже, тоді хотів бути готовим до можливих викликів і постійно працювати над собою.

«Мені потрібно було вишколюватися і бути кращою версією себе», — згадує військовий.

Його рішення підтримали батьки. Водночас батько Сергія, який свого часу пройшов Афганістан, добре розумів небезпеку війни та хвилювався за сина.

Повномасштабне вторгнення Сергій зустрів 24 лютого 2022 року на полігоні «Широкий Лан». Ранком командування повідомило військовим про початок бойових дій і наказало висуватися у райони зосередження.

Вже наступного дня Сергій опинився на Херсонщині. Далі були інші напрямки, постійні обстріли, окопи та важкі бої. Особливо пам’ятним став Попаснянський напрямок, де підрозділ кілька днів тримав визначені позиції під ударами важких вогнеметних систем «Буратіно» та «Сонцепьок».

Саме там військовий отримав важливий бойовий досвід — а також пережив контузії та акубаротравми.

«Я зрозумів, що потрібно бити ворога ще до того, як він встигне вдарити. Сучасну війну виграє той, хто бачить першим», — розповідає Сергій.

Після цих боїв він вирішив розвиватися у напрямку, де точна інформація та швидке рішення можуть змінити ситуацію на полі бою. Так військовий обрав артилерійську розвідку у військовій академії.

Навчання стало для нього новим випробуванням. Найскладнішим виявилося не фізичне навантаження, а повернення до навчального процесу після бойового досвіду.

«У школі я взагалі не любив вчитися. А тут математика. Після кількох контузій мозок уже працював не так, як раніше. Але немає речей, які ти не можеш виконати. Якщо чогось не розумієш — треба просто сісти й зробити», — говорить Сергій.

Через чотири роки він повернувся на фронт уже офіцером. Нині військовий продовжує службу у складі 128 окрема важка механізована бригада «Дике Поле» за спеціальністю, до якої прийшов завдяки власному бойовому досвіду.

Після отримання офіцерського звання батьки привітали Сергія з новим етапом служби. Однак сам він сприйняв це не як привід для святкування, а як ще більшу відповідальність.

«З чим ви мене вітаєте? Мені просто ще більше відповідальності на плечі впало», — каже військовий.

Після завершення війни Сергій мріє про звичайні речі — мирне життя та звільнення української землі від російських окупантів.

Нагадаємо: Допомагав постраждалим після атаки на Запоріжжя: історія захисника з ТрО Дніпра .

Голіруч виходив на блокпости, аби закрити дорогу окупантам: історія захисника з ТрО Дніпра.

Дівчина з банківською освітою стала пілотесою ударних БПЛА: історія 20-річної військової Анастасії.

304 дні в оточенні: бійці бригади «Дике Поле» повернулися з найдовшого бойового виходу .

Бійці бригади «Дике Поле» на квадроциклах, переданих громадою Дніпра, вивезли пораненого побратима з епіцентру кілзони .

128 окрема важка механізована бригада “Дике Поле”

Дніпровські