За 40 км від сірої зони: як живе Васильківка під постійними ударами рф

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

За 40 км від сірої зони: як живе Васильківка під постійними ударами рф

15 серпня 2026 р. 13:14

15 серпня 2026 р. 13:14

Російські війська майже щодня обстрілюють прифронтову Васильківку керованими авіабомбами. Лише за липень по селищу та громаді окупанти випустили близько 250 КАБів. Удари руйнують житлові будинки, магазини та інфраструктуру. Про це повідомляє «Наше місто» з посиланням на ДніпроTV .

Через зростання загрози на початку липня на Дніпропетровщині оголосили обов’язкову евакуацію населення Васильківки та ще дев’яти сіл громади. Через небезпеку там поступово припиняють надавати частину соціальних послуг.

Перші КАБи по Васильківці російські війська застосували 9 червня. За кілька днів вони вдарили 12 авіабомбами по центральному ринку. Надалі атаки стали ще інтенсивнішими. Наприкінці липня росіяни вперше застосували по громаді боєприпаси з відкладеною детонацією.

Знімальна група ДніпроTV побувала у Васильківці у супроводі військових. Під час поїздки військові повідомили про активність російської авіації, а за кілька хвилин у громаді пролунав вибух. Російські війська знову завдали удару керованими авіабомбами.

На вулицях селища видно наслідки обстрілів: пошкоджені магазини, СТО, шиномонтаж та житлові будинки. На горизонті здіймаються стовпи диму від нових ударів по Васильківці та сусідніх селах.

Попри постійні обстріли, частина мешканців залишається у селищі. Продовжує курсувати автобус за маршрутом Покровське — Васильківка — Дніпро, який вивозить людей.

У Васильківці також залишаються місцеві жителі, які продовжують працювати. Серед них — пенсіонер Анатолій Іванович, який разом із дружиною утримує пасіку. Подружжя збирає мед, а готову продукцію відвозить до Дніпра.

Водночас через безпекову ситуацію життя у селищі поступово згасає. Вулиці стали значно порожнішими, а частина будівель зруйнована або пошкоджена російськими ударами.