Військовий з ТрО Дніпра сім діб рятував побратима, який підірвався на міні

17 серпня 2026 р. 18:24

17 серпня 2026 р. 18:24

Коли на позиції закінчилася вода, Дмитро разом із побратимом вирушив через річку до найближчого колодязя. Планували швидко набрати воду та повернутися назад. Однак звичайний похід обернувся для них випробуванням, яке тривало сім діб. Під час дороги військовий наступив на міну «Пелюстка» й отримав тяжке поранення. Дмитро, попри страх, надав йому першу допомогу та протягом тижня не залишав товариша самого, пише «Наше місто» з посиланням на пресслужбу бригади .

До початку повномасштабної війни Дмитро працював у будівельній сфері: утеплював будинки, займався фасадними та оздоблювальними роботами. Після російського вторгнення він добровільно приєднався до Сил територіальної оборони. Пройшов військовий вишкіл, а згодом перевівся до штурмового підрозділу, де отримав перше поранення.

Згодом у його військовій службі настав складний період — майже рік Дмитро перебував поза службою після самовільного залишення частини. Водночас повернутися до цивільного життя й залишатися осторонь війни він не зміг. Зрештою військовий сам вирішив повернутися до служби. Цього разу — до 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле».

Невдовзі його рішення пройти цей шлях знову випробувала війна. Під час походу по воду побратим Дмитра наступив на протипіхотну міну «Пелюстка». Пролунав вибух, і чоловік отримав тяжке поранення.

«Я відразу відчув страх, руки трусилися, сльози були… Але треба було рятувати», — згадує Дмитро.

Військовий одразу взяв пораненого на плече та затягнув його назад до бліндажа. Він наклав турнікет нижче коліна, зв’язався з командуванням і, отримавши рекомендації від медиків, додав ще один.

Першу допомогу Дмитро надавав і раніше. Проте цього разу ситуація була особливо складною — від його дій безпосередньо залежало життя побратима з важким пораненням.

Евакуювати військового одразу не вдалося. Ворожі дрони та артилерійські обстріли не дозволяли підвести до позиції техніку. Тож Дмитро залишався поруч із пораненим цілодобово: стежив за його станом, перевіряв турнікети, контролював кровотечу та постійно розмовляв із ним, аби той не втрачав свідомість і не здавався. На позиції вони провели сім діб.

Лише на сьомий день з’явилося коротке «вікно» для евакуації. На допомогу прийшов ще один побратим з іншої позиції. Разом вони поклали пораненого на пластикові ноші та понад два кілометри несли його до місця, де на них чекали квадроцикли. Саме вони згодом доправили військового до медиків.

Тільки після того, як побратима передали лікарям, Дмитро зміг нарешті видихнути та заспокоїтися. Поранений був у надійних руках.

Сьогодні чоловіки продовжують спілкуватися. Врятований військовий проходить лікування та часто телефонує Дмитру, дякуючи йому за те, що в найважчий момент він не залишив його самого.

«На війні людина поруч — це більше, ніж побратим. Він стає ріднішим за багатьох інших, бо саме від нього дуже часто залежить твоє життя», — підсумовує Дмитро.

Нагадаємо: Допомагав постраждалим після атаки на Запоріжжя: історія захисника з ТрО Дніпра .

Голіруч виходив на блокпости, аби закрити дорогу окупантам: історія захисника з ТрО Дніпра.

Дівчина з банківською освітою стала пілотесою ударних БПЛА: історія 20-річної військової Анастасії.

304 дні в оточенні: бійці бригади «Дике Поле» повернулися з найдовшого бойового виходу .

Бійці бригади «Дике Поле» на квадроциклах, переданих громадою Дніпра, вивезли пораненого побратима з епіцентру кілзони .

Фото: 128 окрема важка механізована бригада “Дике Поле”.

Дніпровські