ЕКСКЛЮЗИВ Понад 120 років історії: що приховує старовинна будівля у центрі Дніпра

23 серпня 2026 р. 12:12

23 серпня 2026 р. 12:12

За кожним старовинним фасадом у центрі Дніпра приховується своя історія. Деякі будівлі колись були розкішними готелями, інші — прибутковими будинками чи фабриками. Є й такі, що понад століття тому стали осередками освіти для кількох поколінь містян. Сьогодні вони вже не привертають особливої уваги, хоча повз них щодня проходять сотні людей. Про це розповідає “Наше місто”.

Тут, у будинку на вулиці Старокозацькій, 51-А, навчаються школярі, але понад століття тому ця адреса була відома майже всьому місту завдяки одній із найкращих приватних жіночих гімназій.

«Цей будинок легко впізнати за стриманим цегляним фасадом із арковими вікнами. Але понад сто років тому тут працювала одна з найвідоміших приватних жіночих гімназій Катеринослава — гімназія Надії Тіблен», — розповідає Катерина Попович, старша наукова співробітниця “Музею історії Дніпра”.

Будівлю звели у 1900 році для Марії Клевцової. Втім, майже одразу після завершення будівництва її здали в оренду Надії Тіблен — освітянці, яка вирішила створити власний навчальний заклад для дівчат.

У той час приватні гімназії були важливою частиною системи освіти. Вони давали ґрунтовні знання, відкривали шлях до педагогічної діяльності та дозволяли жінкам здобути освіту, яка ще кілька десятиліть до того залишалася майже недоступною.

«Надія Тіблен настільки віддано ставилася до своєї справи, що оселилася у флігелі на території навчального закладу. Це дозволяло їй бути поруч із гімназією практично цілодобово», — розповідає вона.

Гімназія була розрахована приблизно на 400 учениць — для тогочасного Катеринослава це була досить велика кількість.

«Навчальна програма значно виходила за межі базової освіти. Окрім історії, географії, математики, фізики, природознавства та мов, учениці вивчали мистецтво, гігієну, етикет, співи, танці, гімнастику та рукоділля», — додає дослідниця.

Навчання тривало сім років і мало на меті не лише підготувати дівчат до подальшої професійної діяльності, а й сформувати всебічно освічених представниць тогочасного суспільства.

До викладання залучали не випадкових людей. У гімназії працювали педагоги, які вже мали авторитет у місті та були відомими представниками культурного й наукового життя Катеринослава. Зокрема, малювання викладав художник Михайло Сапожніков, а математику — Михайло Краснослободський.

Про популярність гімназії свідчить і кількість випускниць. Якщо у 1903 році атестати отримали лише 15 учениць, то вже через три роки їх було понад сто.

Під час Першої світової війни утримувати приватний навчальний заклад ставало дедалі складніше. Саме тоді Надія Тіблен звернулася до міської влади з несподіваною пропозицією.

«Тіблен спробувала передати гімназію місту разом із будинком та майном. Вона пропонувала зберегти за закладом її ім’я та залишитися його керівницею. Однак міська влада визнала умови фінансово невигідними й у 1916 році відмовилася від пропозиції», — говорить Катерина.

Після революційних подій система освіти кардинально змінилася, а приватна жіноча гімназія припинила своє існування.

Попри всі політичні зміни, будівля не втратила свого головного призначення. За радянських часів тут відкрили школу №38.

Саме її у 1939 році із золотою медаллю закінчив Володимир Моссаковський — майбутній академік Академії наук УРСР, відомий учений-механік та багаторічний ректор Дніпропетровського державного університету, який очолював заклад понад два десятиліття.

Фотографія, що зберегла історію

Про життя гімназії сьогодні нагадують не лише архівні документи, а й рідкісні фотографії. В архіві Марини Марківни Сосенкової збереглося фото трьох юних учениць, зроблене після закінчення навчального дня.

На його звороті залишився напис:

«Фото знято після закінчення гімназії. Праворуч — Аня Трахтенберг, 15 років. Ліворуч — Стефа Базилевська, 15 років. Обидві — учениці 4 класу гімназії Тіблен. Посередині — учениця комерційного жіночого училища Наташа Колесникова, 9 років»

Архіви також зберегли виписку з атестата Стефаніди Базилевської. У документі зазначено, що вона була нагороджена срібною медаллю та отримала звання вчительки початкових шкіл із правом викладати вдома.

Такі документи дозволяють побачити не лише історію самої будівлі, а й долі людей, які колись навчалися у її стінах.

Попри революції, війни, зміну влади та освітніх реформ, будівля на Старокозацькій, 51-А не втратила свого призначення.

«Найцікавіше — ця історія триває й сьогодні. Йшли десятиліття, але призначення будинку не змінилося й донині. Тут і досі працює гімназія №21», — з посмішкою зазначає історикиня.

Сьогодні школярі щодня переступають поріг будівлі, яка вже понад 120 років залишається місцем навчання. І хоча сучасні класи зовсім не схожі на аудиторії початку ХХ століття, сама споруда продовжує виконувати ту саму місію, заради якої її відкрили понад століття тому.

Фото: “НМ” / “Музей історії Дніпра”

Дніпровські