ЕКСКЛЮЗИВ Водяні рослини, острови та кримські сосни: досліджуємо Дніпро на каяках

30 серпня 2026 р. 10:02

30 серпня 2026 р. 10:02

Дніпро можна пізнавати не лише з берега. Варто сісти у каяк і вирушити у плавні — і звичні міські краєвиди змінюються на вузькі протоки, тихі затоки, зелені острови та майже незайману природу. Саме так можна побачити Дніпро з іншого боку — там, де над водою схиляються дерева, поміж очеретом ховаються птахи, а посеред заплави можна натрапити на рідкісні водні рослини. Про це розповідає “Наше місто”.

Від першої байдарки до сотень каяків

Одне з таких місць — Діївські плавні. Тут розташована ціла мережа проток, озер та островів, які формують окрему екосистему. Разом із засновником центру каякінгу Kayak.dp.ua Богданом Жуком ми вирушили досліджувати цю територію, аби побачити її природу та дізнатися більше про острови, водойми й те, як змінювалися плавні протягом десятиліть.

Центр каякінгу Богдан Жук заснував шість років тому. За цей час невелика справа перетворилася на масштабний простір для водного туризму. Якщо на початку одночасно на воду могли вирушити близько 25 людей, то сьогодні кількість посадкових місць сягає понад 300.

Сам Богдан цікавився водним туризмом задовго до створення центру. Ще в дитинстві разом із родиною він відпочивав у дніпровських плавнях, а згодом сам почав досліджувати протоки та острови.

«У мене була байдарка, я обійшов на ній всі плавні, все навколо, вивозив друзів на острів, все показував, розказував. А потім мій друг запропонував мені купити 10 каяків — і з цього все почалося», — ділиться засновник центру Богдан.

Сьогодні тут не просто здають спорядження напрокат. Команда організовує туристичні маршрути, екологічні заходи та прибирання плавнів. Клієнтам навіть пропонують знижки за сміття, яке вони привозять із води чи островів. А під час прогулянок діє правило — жодного алкоголю.

Для самого засновника каякінг став способом популяризувати екотуризм і показати людям природу Дніпра такою, якою її не побачиш із міської набережної.

«Ми багато проводимо екозаходів, чистимо плавні, збираємо сміття. Наші клієнти привозять сміття — і ми їм даємо знижки. Тут суботники організовуємо, прибираємо. Ми хочемо пропагувати здоровий спосіб життя, екотуризм, який не шкодить природі, а допомагає природі», — зізнається Богдан Жук.

У серці Діївських плавнів

Наш маршрут починається серед заплавної території, де замість широкого русла Дніпра — десятки вузьких проток, заток та озер. Каяк легко ковзає водою, а над головою утворюються справжні зелені арки з гілок.

Діївські плавні — природоохоронна територія, яка має власну екосистему. Тут мешкають різні види птахів, риби та інші тварини. За словами Богдана, вода у деяких місцевих водоймах залишається чистою навіть тоді, коли у відкритому Дніпрі починається активне цвітіння.

Вузькі протоки стають схожими на природні коридори, де дерева майже торкаються води. Тут можна зустріти качок, бакланів, бобрів, черепах та інших мешканців плавнів.

Але найбільше вражає різноманіття самої рослинності. Саме у таких тихих водоймах можна побачити рослини, які в інших частинах міста зустрічаються значно рідше.

«У вузьких протоках заростає все різними дикими водними рослинами і дуже багато є червонокнижних рослин. Наприклад, біле латаття, а також водний горіх», — додає він.

Як у плавнях з’являються нові водойми

Наш каяк виходить до ширшої водойми. На перший погляд здається, що вона існувала тут завжди. Але ще кілька десятиліть тому на цьому місці було зовсім інше середовище — майже суцільні зарості очерету та чагарників.

Причиною поступових змін стали, зокрема зміни водного режиму після створення водосховищ. Через зменшення течії заплавні території почали замулюватися, а водойми — заростати.

Повернути частині плавнів відкриту воду допомагає спеціальна техніка — земснаряд. Він працює на водоймах, очищаючи дно та створюючи глибші ділянки, зокрема зимувальні ями для риби.

«Оці всі очерети, кущі були, і воно замулилось і заболотилось. Це все сталося, тому що греблі водосховища перекрили течію. Заплавні території почали замулюватися, течія перестала вимивати органічні рештки, промивати русла», — зауважує Богдан.

Робота земснаряда фактично дозволяє створювати нові водні простори там, де раніше залишалася лише мілководна заболочена територія. За словами Богдана, деякі проходи у плавнях з’явилися лише кілька років тому.

«Цей земснаряд може намивати пісок і зробити глибину до семи метрів там, де взагалі було пів метра і все заросло очеретом. Він зробив зимувальні ями та допоміг природному різноманіттю», — каже власник каякінг-центру.

Така робота має значення не лише для туристичних маршрутів. Глибокі ділянки стають місцями, де риба може переживати холодний період, а поєднання мілководдя, очерету та глибокої води створює різноманітні умови для існування різних видів.

Водночас земснаряд працює не цілий рік. Існують періоди, коли такі роботи обмежують, аби не заважати нересту та зимівлі риби.

Водяний горіх, який називають чортовими їжачками

Пливемо далі — і серед водної рослинності Богдан показує одну з найцікавіших рослин плавнів — водяний горіх. На поверхні він може здаватися звичайною водяною рослиною, але восени його плоди опиняються на берегах.

Їхні тверді чорні оболонки вкриті гострими шипами. Саме через незвичний вигляд місцеві називають їх чортовими їжачками або чортиками. Вони можуть легко проколоти босу ногу або пошкодити надувний матрац чи SUP-дошку.

«Те, що восени лежить на березі, — тільки шкаралупа від нього. А всередині є білий горішок, який можна їсти, коли він ще молодий», — додає Богдан.

Окрім незвичайного плоду, рослина має ще одну цікаву особливість. Коли горіх дозріває, він опускається на дно водойми, де згодом може дати початок новій рослині. Тож те, що восени здається просто колючкою на березі, насправді є частиною природного циклу.

Також поруч нашого маршруту розкинулися зарості білого латаття. Частина квітів уже закрилася, адже вони змінюють свій вигляд залежно від часу доби.

«Це дуже рідкісна рослина — біле латаття. Воно росте тут, тому що це природоохоронна зона і тут дуже чиста вода. Ми також активно захищаємо ці рослини від того, щоб їх не зривали», — наголошує Богдан Жук.

Перед виходом на воду туристам пояснюють, що такі рослини не можна зривати. Завдяки цьому зарості латаття продовжують квітнути та залишаються частиною екосистеми плавнів.

Острів вічнозелених сосен

Після кількох годин на воді попереду з’являється берег. Це головна точка маршруту — великий острів, який у центрі каякінгу називають островом вічнозелених сосен.

Виявляється, його сучасний вигляд значною мірою створений людиною. Частину території намили з піску, а згодом тут висадили сосни. Саме тому серед заплави можна побачити незвичний для Дніпра пейзаж — сосновий ліс просто посеред острова.

«Цей острів існує близько 55 років. А сосни тут ростуть 48 років. Частини острова раніше взагалі не було — її намили. Саме такими земснарядами з центру Дніпра намивали пісок і потім висадили сосни», — розповідає він.

Ці дерева — кримські сосни. Вони мають характерну розкидисту форму, довгі гілки та світлу кору. На відміну від природних соснових лісів, тут вони з’явилися завдяки висадженню.

«Це кримські сосни — рідкісний вид, який природно росте тільки в Криму. У нашій частині України вони ростуть тільки там, де їх посадили. Тому якщо ви бачите такі сосни — вони точно штучні», — ділиться чоловік.

Острів став головною точкою багатьох маршрутів. Тут туристи можуть відпочити після сплаву, пограти у волейбол чи бадмінтон, постріляти з лука, перекусити та просто побути серед природи.

А ввечері локація набуває зовсім іншого вигляду. На острові розвішують гірлянди, співають пісні під гітару, а іноді навіть влаштовують кіноперегляди.

Водночас після завершення відпочинку туристи забирають усе спорядження із собою. Жодних слідів табору на острові не залишається.

Навколо — десятки інших островів та маленьких острівців. Деякі мають власні назви, інші навіть не позначені на картах. Частина з них має внутрішні озера, а кожен формує власний маленький природний простір.

Неподалік розташований Дніпровсько-Орільський природний заповідник. Це вже територія з набагато суворішим режимом охорони, куди не можна потрапляти без відповідного дозволу. Водночас тварини не знають людських меж і можуть вільно переміщатися між територіями.

За словами Богдана, саме завдяки такому сусідству тут можна спостерігати значне біорізноманіття. А для тих, хто хоче дізнатися про нього більше, проводять науково-дослідницькі екскурсії за домовленістю із заповідником.

Для каякінгу ж відкриті лише ті ділянки, де це дозволено правилами та умовами воєнного часу. На відкриту акваторію Дніпра команда не виходить через відповідні обмеження, натомість маршрути проходять прибережними та заплавними територіями.

Після кількох годин у каяку особливо відчуваєш, наскільки іншим може бути Дніпро. Це вже не широка річка, яку ми звикли бачити з набережної, а цілий світ із десятками проток, островів, озер та живих природних систем.

За одну подорож нам вдалося побачити лише частину цього світу — водяний горіх, біле латаття, очеретяні протоки, різноманітних мешканців плавнів та унікальний острів із кримськими соснами.

Це відчуття, що зовсім поруч із великим містом існує територія, де природа живе за власними правилами. Тут можна кілька годин плисти поміж островів, чути лише воду та птахів і відкривати для себе Дніпро, якого з берега практично не видно.

Відпочинок на воді: що кажуть дніпряни

Також ми встигли поспілкуватись з тими, хто того дня також вирішив вирушити на воду. Для когось каякінг став новим досвідом, а для когось — уже доброю літньою традицією.

Серед відвідувачів центру була родина, яка живе неподалік від плавнів. Світлана розповіла, що вони давно звертали увагу на людей, які пропливають повз берег на каяках, але самі спробувати такий вид відпочинку вирішили лише зараз.

«Ми живемо тут неподалік, часто виходили на пляж купатися і разом із донькою майже постійно помічали, як по річці плавають різні човники. Одного разу ми замислилися: нам стало цікаво дізнатися, що це і де можна поплавати на таких човнах. Тому сьогодні ми тут», — розповіла Світлана.

Для родини ця прогулянка виявилася особливою ще й тому, що вони обрали її для святкування важливої сімейної дати. Саме цього дня подружжя відзначало річницю свого шлюбу, тож вирішило додати до звичного святкування трохи пригод та нових вражень.

Для когось із відвідувачів каякінг уже давно перестав бути просто разовою розвагою. На території центру ми також зустріли компанію підлітків разом із батьками. Деякі з них розповіли, що приїжджають сюди вже не вперше, а літні сплави поступово стали для них своєрідною традицією.

Хтось із компанії вперше сідав у каяк і лише очікував на нові враження. Водночас ті, хто вже мав такий досвід, кажуть: найбільше їм подобається можливість проводити час не в приміщенні чи біля екранів, а просто неба, серед води та природи.

Деякі підлітки зізнаються, що саме можливість досліджувати природу робить такі поїздки особливо цікавими. Тут можна одночасно рухатися, відпочивати та відкривати для себе місця, які з берега часто залишаються непомітними.

Скільки коштує покататися на каяках та SUP у Дніпровських плавнях

Для тих, хто захоче самостійно дослідити Діївські плавні з води, у центрі каякінгу Kayak.dp.ua можна орендувати різне спорядження. Обрати можна як одномісний SUP чи каяк, так і варіанти для компанії або родини.

Оренда одномісного SUP коштує від 300 гривень за першу годину, а кожна наступна година — 200 гривень. Двомісний SUP обійдеться у 400 гривень за першу годину, після чого кожна додаткова година також коштує 200 гривень.

Приблизно за таким же принципом формуються ціни на каяки. Одномісний каяк можна орендувати від 300 гривень за годину, а двомісний — за 400 гривень. Для тих, хто хоче вирушити на воду великою компанією, є трьохмісна байдарка за 500 гривень та чотирьохмісна — за 600 гривень.

Окрім звичайної оренди спорядження, у центрі пропонують і готові маршрути та тематичні програми. Серед них — «Таємниці плавнів», «Магія вечірнього багаття», «Ночівля на острові», «Easy hike», «Захід сонця» та «Схід сонця». Тож можна не просто взяти каяк напрокат, а вирушити у повноцінну подорож із маршрутом, відпочинком на острові та знайомством із місцевою природою.

Для охочих провести серед природи більше часу є можливість залишитися на ніч на острові. У такому випадку можна орендувати необхідне спорядження та транспорт для водної мандрівки на цілу добу.

Окремі умови діють для військовослужбовців та ветеранів — для них передбачена знижка 50%.

Каякінг-центр працює щодня з 9:00 до 21:00. Актуальні ціни, деталі маршрутів та умови бронювання можна дізнатися на сайті Kayak.dp.ua

Дніпровська Венеція: де у Дніпрі ховаються острови, протоки та дика природа

Місце, де замість автомобілів — каяки, замість асфальту — вода, а замість міських будинків — десятки островів, заток і вузьких проток.

Йдеться про Діївські плавні — величезну заплавну територію площею близько 1167 гектарів. Вона починається в межах Дніпра й поступово перетікає у напрямку однойменного району. З берега плавні можуть здаватися просто густими заростями біля води, однак варто сісти в каяк і проплисти поміж островами — і перед очима відкривається зовсім інший світ.

Тут вода утворює справжній лабіринт із проток та заток, а острови відрізняються не лише розмірами, а й ландшафтом. На одних можна висадитися й пройтися поміж деревами, інші настільки маленькі, що на них ледь вистачає місця для кількох кущів. Десь над водою схиляються гілки дерев, утворюючи природні арки, а десь відкриваються піщані береги й невеликі дюни.

Саме тому Діївські плавні часто називають дніпровською Венецією. Тут можна довго пливти вузькими водними коридорами, повертати в затоки, знаходити нові острови й буквально за кілька хвилин опинятися далеко від шуму великого міста.

Але ця територія цікава не лише своєю природою. У плавнів є і власна історія, яка сягає козацьких часів. Свою назву місцевість отримала від історичного поселення Діївка та козака Максима Дія, який, за історичними відомостями, оселився тут у 1755 році. Саме навколо його зимівника згодом формувалося поселення.

Протягом тривалого часу ця територія залишалася майже незайманою. Тут існувала розгалужена система проток, озер і балок — зокрема Зеленa, Голенька та Кринична, — які сполучалися з водами Річиці та Діївської затоки. А до активної забудови правобережних житлових масивів у другій половині XX століття плавні були частиною значно більшої заплавної системи Дніпра.

Місто поступово наближалося до цієї території: у 1970-х роках почали активно розбудовувати житлові масиви Червоний Камінь, Покровський та Парус. Проте навіть поруч із багатоповерхівками зберігся цей природний водний лабіринт.

Цікаво, що в радянський період частину Діївських плавнів планували перетворити на величезний дендропарк. Ідея передбачала створення масштабної зеленої зони для відпочинку мешканців міста, однак реалізувати задум повністю так і не вдалося. Тож замість облаштованого парку тут зберігся значно більш незвичайний природний простір.

Особливо цікаво, що навіть сьогодні Діївські плавні залишаються територією, де є що відкривати. Поруч розташовані ще декілька островів, які на Google Maps позначені під назвами острів Болгарський та острів Мала Австралія. Проте на цьому фактично й закінчується доступна інформація про ці місця.

Немає достовірних відомостей про те, коли саме вони утворилися, як змінювалися протягом історії та звідки походять їхні назви. Тож цілком можливо, що ці острови ще чекають на ґрунтовне історичне та краєзнавче дослідження. Принаймні сьогодні вони залишаються маловідомими навіть для багатьох мешканців Дніпра.

Острови з минулого: як Зелений та Шевський стали улюбленими місцями відпочинку дніпрян

Дніпро неможливо уявити без його островів. Сьогодні частина з них добре відома містянам, інші ж залишаються малопомітними на карті або взагалі ховаються серед заростей і проток. Та ще кілька десятиліть тому багато з цих островів були улюбленими місцями відпочинку дніпрян — сюди приїжджали цілими родинами, купалися, засмагали, каталися на човнах і річкових трамвайчиках.

Деякі острови за цей час змінили назви, розділилися або, навпаки, на певний період знову з’єдналися через зміни рівня води. Інші поступово втратили популярність, заросли й сьогодні нагадують про себе лише старими фотографіями, документами та спогадами старших поколінь.

Острів, який змінював назви та навіть форму

Один із найбільш цікавих прикладів — великий піщаний острів, який сьогодні відомий як Водник (раніше Зелений). Його історія тісно пов’язана не лише з відпочинком містян, а й із розвитком переправ через Дніпро.

За словами старшої наукової співробітниці Музею історії Дніпра Катерини Попович, у XIX столітті острів опинився буквально в центрі важливих транспортних маршрутів. Через нього проходив наплавний міст, а згодом поруч збудували масштабну постійну переправу. Сам острів при цьому переживав значні зміни: у 1870-х роках він розділився на два великі та кілька менших островів.

«Великий піщаний острів на Дніпрі, через який до 1857 року проходив наплавний міст, вперше зазначений на мапах середини ХІХ століття. У 1870-х роках острів розділився на два великих і кілька малих островів», — розповідає Катерина Попович.

Верхній за течією острів наприкінці XIX століття отримав назву Файнберга — за прізвищем власника. А нижній згодом став відомий як Амур. Саме через цей острів у 1881–1884 роках звели двоярусний міст.

Наприкінці XIX — на початку XX століття назва «Амур» уже зустрічається в документах. Однак після революційних подій топоніміка острова знову змінилася.

У 1920-х роках острів отримав назву «Червоний водник». А в 1924 році природа знову внесла свої корективи: під час весняного паводку верхню частину острова відірвало від основної.

«Цікаво, що попри фактичний поділ, на картах і в документах тривалий час острів продовжували сприймати як єдине ціле. Дві частини періодично з’єднувалися залежно від рівня води»,  — додає Катерина.

У 1941 році після підриву ДніпроГЕСу  та різкого падіння рівня води в Дніпрі острів знову став єдиним. Однак остаточний поділ назв відбувся вже пізніше: у другій половині XX століття назва «Червоний водник» закріпилася за невеликим островом біля Амурського мосту, тоді як більший острів нижче за течією отримав назву Зелений.

«19 травня 2016 року розпорядженням голови Дніпропетровської облдержадміністрації острів було перейменовано на Водник», — зазначає дослідниця.

Місце, куди дніпряни їхали відпочивати цілими родинами

Та історія Водника — це не лише карти, мости та зміни назв. Для кількох поколінь мешканців Дніпра острів насамперед залишився у спогадах як популярне місце літнього відпочинку.

Особливо активно він використовувався у радянські десятиліття, коли містяни шукали можливість провести спекотний день біля води. До острова можна було дістатися річковим транспортом, а на самому березі облаштували пляж і павільйони.

«За радянських часів, особливо у 1950–1960-і роки, острів став одним із улюблених місць відпочинку дніпрян. Сюди ходив річковий трамвайчик. Був обладнаний пляж, павільйони», — говорить Катерина Попович.

Саме тому старше покоління дніпрян досі може пам’ятати цей острів зовсім іншим. Там, де сьогодні можна побачити переважно занедбану територію та густу рослинність, колись вирувало життя: приїжджали відпочивальники, працювали пляжні об’єкти, а до острова регулярно прямував річковий транспорт.

«На жаль, уже кілька десятиліть острів знаходиться в досить занедбаному стані, а колишня туристична інфраструктура зникла або була втрачена», — зазначає дослідниця.

Історія Шевського острова

Інша історія — у Шевського острова. Він розташований на схід від Монастирського, ближче до лівого берега Дніпра. За формою він нагадує Монастирський — витягнутий, майже овальний, із довгою береговою лінією.

Сьогодні про нього знають далеко не всі містяни. Однак кілька десятиліть тому Шевський був одним із популярних місць човнового відпочинку.

Історія острова значно давніша за радянську епоху. Вперше він згадується ще в документах XVIII століття, а сама назва пов’язана з часами запорозького козацтва. При цьому навіть назву острова свого часу сприймали неправильно. Через популярне в радянські часи слово «шефство» дехто вважав, що острів називається «Шефський». У документах 1950-х років справді можна зустріти саме такий варіант.

«Насправді назва острова “Шевський” — один із найстаріших топонімів нашого міста, висхідний до епохи запорозького козацтва середини XVIII століття. Таких топонімів залишилися лічені одиниці», — пояснює Катерина Попович.

Походження назви точно не встановлене. Одна з версій пов’язує її зі словом «швець». Не виключено, що на острові могли проживати шевці та інші ремісники, які обслуговували козацьке військо.

Тобто назва, яку сьогодні можна сприйняти як звичайний географічний об’єкт, насправді може зберігати пам’ять про життя людей ще козацької доби. Саме такі давні топоніми особливо цінні для дослідників, адже вони дозволяють буквально прочитувати історію міста через його карту.

Острів, де проводили літо покоління дніпрян

Популярність Шевського острова почала зростати вже у XX столітті. Починаючи з 1930-х років він поступово перетворювався на місце літнього відпочинку.

Особливо популярним острів став після Другої світової війни. Поки на Монастирському острові ставало дедалі людніше, частина дніпрян шукала більш спокійний варіант відпочинку. До Шевського вирушали човнами — сім’ями або навіть поодинці.

«Багато місцевих, особливо в післявоєнний період, вважали за краще проводити час не на галасливому Комсомольському, нині Монастирському острові, а відправитися на човні з родиною або поодинці на острів Шевський», — розповідає дослідниця.

У 1950-х роках для відпочивальників тут створили відповідну інфраструктуру. На острові працював літній павільйон, виконаний у стилі пізнього сталінського ампіру, а також була облаштована пристань.

Тож Шевський був не просто диким островом, куди випадково запливали човни. Тут існувала організована рекреаційна зона, куди люди свідомо приїжджали провести літній день.

«Острів залишався надзвичайно популярним до 1970-х років. Проте згодом культура човнового відпочинку почала змінюватися, а разом із нею зменшилася й кількість відвідувачів», — каже Катерина Попович.

Від популярних пляжів — до островів-привидів

Сьогодні важко повірити, що ці острови колись були місцями, куди регулярно вирушали тисячі людей. Від колишньої популярності залишилися переважно старі карти, фотографії та спогади тих, хто застав Дніпро зовсім іншим.

Шевський острів нині майже повністю заріс. У його глибині ще можна знайти залишки того самого літнього павільйону, який колись зустрічав відпочивальників. А Водник, який свого часу приймав річкові трамвайчики та мав пляжну інфраструктуру, вже багато років перебуває у занедбаному стані.

Та ці місця важливі не лише як сторінки історії відпочинку. Вони показують, наскільки сильно змінювався Дніпро протягом останнього століття: змінювалися русло річки, острови, мости, рівень води, міська інфраструктура та навіть сам спосіб, в який містяни проводили вільний час.

І водночас острови зберігають те, що не завжди можна побачити в сучасному місті, — пам’ять про Дніпро, яким його знає старше покоління. Для них поїздка човном на Шевський чи річковим трамвайчиком на Водник могла бути звичайною літньою пригодою. Для сучасного покоління це вже майже забута історія, яку можна відновити за фотографіями та розповідями очевидців.

Фото: “НМ” / Kayak.dp.ua / фото з відкритих джерел

Дніпровські