ОФІЦІЙНО «Ми чекаємо на них щодня»: у Дніпрі об’єднали родини полонених та зниклих безвісти за молитовним сніданком

30 серпня 2026 р. 17:27

30 серпня 2026 р. 17:27

У Дніпрі напередодні Всесвітнього дня зниклих безвісти, який відзначають 30 серпня, провели молитовний сніданок для родин полонених, зниклих безвісти та загиблих захисників України. Захід став нагодою для людей, які щодня чекають на своїх рідних, зустрітися, підтримати одне одного та спільно помолитися за мир і повернення українських військових додому, пише «Наше місто» з посиланням на пресслужбу міськради .

Під час зустрічі учасники молилися за здоров’я, мир та якнайшвидше повернення полонених і зниклих безвісти. Для родин також організували концертну програму.

Директор департаменту ветеранської політики Дніпровської міської ради Антон Малий зазначив, що молитовний сніданок присвячений пам’яті захисників, на яких продовжують чекати їхні близькі. За його словами, важливо не лише підтримувати родини, а й докладати системних зусиль для повернення військових.

«Сьогодні це молитовний сніданок пам’яті про хлопців, які зникли безвісти або перебувають у полоні, про яких їхні рідні досі не мають звістки. Це також сніданок надії. Ми маємо ще раз нагадати: наші хлопці повинні якнайшвидше повернутися до своїх рідних і на рідну землю. І для цього потрібна системна робота, зокрема й на рівні держави», – сказав Антон Малий.

Окремою частиною заходу стала ініціатива «Дерево чекання». На живому дереві планують розміщувати стрічки з іменами українських захисників, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Ініціатива має символізувати пам’ять про військових, віру в їхнє повернення та очікування родин.

«Запропонували разом із організаторами заходу – Всеукраїнським громадським об’єднанням матерів та родичів учасників АТО «Берегиня» – започаткувати «Дерево надії». На ньому будуть стрічки з іменами тих, хто зник безвісти або перебуває в полоні. Це символ того, що наших захисників не забули, про них пам’ятають і чекають. А коли вони повертатимуться додому, ми хочемо, щоб вони самі знімали свої стрічки з цього дерева», — зазначив Антон Малий.

Для голови Всеукраїнського громадського об’єднання матерів та родичів учасників АТО «Берегиня» Алли Макух тема полону є особистою. Її син свого часу понад рік перебував у полоні, після чого повернувся додому. Після його звільнення жінка разом з іншими родинами створила громадське об’єднання, аби спільно відстоювати права близьких військовополонених та зниклих безвісти.

«Після звільнення мого сина ми організувалися в громадське об’єднання, тому що зрозуміли, що разом ми сильніші. Ми можемо підтримувати одне одного та боротися за права і повернення своїх рідних», — розповіла Алла Макух.

За словами Алли Макух, на зустрічі були присутні родини загиблих, полонених і зниклих безвісти військових. Серед них — матері, які не мають звісток про своїх синів ще з 2014 року.

«Сьогодні ми зібралися саме для того, щоб об’єднати родини. Щоб люди не відчували себе самотніми у своїй боротьбі, щоб знали: вони не одні. Це, мабуть, найголовніше», – підкреслила Алла Макух.

Ініціативу «Дерево чекання» планують продовжувати. За підтримки церкви хочуть висадити живе дерево, яке стане постійним символом боротьби, віри та надії родин.

Для Оксани Ковальчук подібні зустрічі також мають особливе значення. Її чоловік Віталій пішов добровольцем у перший день повномасштабного вторгнення та служив у розвідці. Приблизно через місяць після початку служби він зник безвісти. Його родина не отримує звісток уже понад чотири роки.

«Ми продовжуємо сподіватися, що Віталій живий і повернеться. На нього чекаю я, його діти та двоє онуків. Один із них народився вже після його зникнення, і він навіть не знає про його народження. Ми дуже хочемо, щоб наш чоловік, батько і дідусь повернувся додому», – розповіла Оксана.

Жінка говорить, що найскладніше для близьких зниклих безвісти — постійно перебувати у невизначеності та не знати, що сталося з рідною людиною.

«Немає нічого важчого, ніж невизначена втрата. Кожного дня ти прокидаєшся з думкою: «А що там? Коли буде повернення?» — і засинаєш із цією ж думкою. Але коли ми об’єднуємося, підтримуємо одна одну, стає легше. Ми намагаємося не лише чекати, а й допомагати нашим військовим», – каже Оксана Ковальчук.

Родини полонених і зниклих безвісти також активно займаються волонтерством. Вони організовують благодійні заходи, ярмарки та виставки, збирають кошти й виготовляють необхідне для українських військових.

Серед учасниць молитовного сніданку — Наталія, син якої Станіслав зник безвісти у червні 2022 року. Він розпочав військову службу ще до повномасштабного вторгнення. Після його зникнення жінка вирішила спрямувати свої сили на допомогу іншим захисникам.

Разом із побратимами та волонтерами Наталія розробляє та виготовляє спеціальні ізотермічні ковдри, пончо й накидки для військової техніки. Вони допомагають маскувати військових і техніку.

«Мій син зник понад чотири роки тому. Я досі чекаю на звістку і вірю, що він живий та перебуває в полоні. Поки чекаю, намагаюся допомагати іншим нашим хлопцям», – додала Наталія.

Нагадаємо: Від домедичної допомоги до дронів: у Дніпрі провели масштабний молодіжний вишкіл.

Раніше ми писали: У Дніпрі встановили меморіальну табличку на честь полеглих Захисниць України.

Фото: пресслужба міськради.

Дніпровські