ЕКСКЛЮЗИВ Їм теж страшно: як собаки та коти у Дніпрі реагують на вибухи

31 серпня 2026 р. 10:09

31 серпня 2026 р. 10:09

Наші улюбленці теж страждають через війну. Від пережитих потрясінь вони не лише хворіють, а й помирають. Про те, як собаки та коти реагують на вибухи й обстріли, розповість «Наше місто».

Декстера погубили смерть подруги та ворожі атаки

Війна — важке випробування не лише для людей, а й для тварин. Вибухи та прильоти підривають здоров’я домашніх улюбленців і не тільки їх. На початку липня 2026 року внаслідок ракетного обстрілу загинув улюбленець дніпровської дітвори — крокодил Гена, який чверть століття прожив в «Акваріумі» . Серце екзотичної рептилії не витримало потужної вибухової хвилі. Навіть у крокодила воно не залізне!

Що ж говорити про собак і котів, які більш чутливі до гучних звуків. На жаль, під час затяжних ворожих атак стражданням домашніх улюбленців немає меж. Особливо важко переживають старі та хворі тварини. Дочекатися відбою тривоги вдається не всім.

У серпні в Ірпені під час російської атаки у притулку для тварин з інвалідністю «Дім хвостів» унаслідок сильного стресу померли 17-річна спінальниця Маша та літній ротвейлер Бублик. Крім того, налякані вибухами собаки пошкодили вольєри, а кілька тварин, які проходили реабілітацію після важких травм, знову втратили здатність самостійно пересуватися.

Безумовно, смерть кожного улюбленця для його господарів — велике горе, яке не відпускає місяцями та роками.

— Декстер з’явився у нас у 2022 році, незадовго до повномасштабного вторгнення, — розповідає Катерина Стрельченко, дніпровська режисерка. — Декстер жив у промзоні. Величезний, красивезний пес. Німецька вівчарка. Власне, він ще й не був Декстером. Дорослий собака, історії та імені якого ніхто не знав. Жартома назвали Декстером — як судового експерта з популярного серіалу. Страшний і жахливий на вигляд. Загризе й не поморщиться. Але в душі добрий і чуйний.

Декстер швидко подружився з Бобою — нашою першою собакою. На початку великої війни обстрілів було небагато, і вони пса особливо не турбували. Він навіть деякий час встиг послужити. Чоловік узяв його із собою на фронт. А в травні 2026-го померла Боба, і у Декстера почалася депресія. Дуже він із нею дружив.

А через 12 днів були сильні обстріли, і в пса не витримало серце. Дуже шкодую, що не взяла його в дім, не заспокоїла. Ніколи не думала, що такий великий, сильний собака боїться вибухів.

Кілька вихованців «Зооконтролю» не пережили потужних вибухів

Очевидно, що собаки та коти, як і люди, бояться вибухів, обстрілів та прильотів, які викликають у тварин панічні атаки. Причому тварини іноді відчувають страх набагато гостріше за своїх господарів.

Зрозуміло чому. Слуховий апарат домашніх улюбленців вловлює вібрації та децибели сильніше, ніж наш. І, природно, про наближення ворожих дронів і ракет тварини дізнаються раніше.

Різкі звуки впливають на вестибулярний апарат, викликаючи викид гормонів стресу — адреналіну та кортизолу. Причому тварини не розуміють, що відбувається. Тоді весь жах війни відбивається у стривожених очах чотирилапих улюбленців. Бояться всі! І собаки, і коти. Породисті та безпородні. Великі й маленькі.

— Дійсно, реакція кожної тварини індивідуальна, — розповідає Ірина Пономаренко, начальниця відділу реєстрації тварин КП «Зооконтроль» . — Одні собаки практично не реагують на вибухи, тоді як інші переживають сильний стрес. Наприклад, наш алабай панічно боїться грому та вибухів, а деякі маленькі та великі безпородні собаки абсолютно спокійно переносять будь-які гучні звуки. Під час одного з прильотів тварини у «Зооконтролі» настільки злякалися, що намагалися вибратися з вольєрів. Деякі серйозно травмували лапи та кігті. Звісно, коти також відчувають жах під час ворожих атак.

За словами фахівчині, особливо гостро страх може проявлятися у тварин, які вже мають проблеми зі здоров’ям.

— На жаль, у «Зооконтролі» кілька собак, які перебували на лікуванні у стаціонарі, не пережили неодноразових потужних вибухів і померли, — констатує начальниця відділу реєстрації тварин. — Дуже шкода! Здоров’я у таких бідолах — на волосині. Де тонко, там і рветься. Це були переважно літні тварини із серцевою недостатністю.

Що можна порадити власникам собак і котів?

— Насамперед необхідно зареєструвати домашніх тварин у міській базі даних, — відповідає Ірина Пономаренко. — Для цього використовуються чип і муніципальний жетон. Якщо налякана тварина втече під час вибухів, реєстрація дозволить значно швидше знайти її власника. На жаль, у паніці собаки та коти нерідко вибігають на дороги, де гинуть під колесами автомобілів.

Тим, хто тримає собак у приватному секторі, співробітниця «Зооконтролю» радить на час атаки забрати їх у будинок, залишатися поруч і спробувати заспокоїти.

— Погладьте свого улюбленця, поговоріть із ним, — рекомендує Ірина Пономаренко. — Зазвичай це заспокоює тварин. Вони взагалі відчувають, в якому стані перебувають їхні господарі. Ну а нервозність людей передається їхнім улюбленцям. Для дуже тривожних тварин існують спеціальні заспокійливі засоби — таблетки, краплі та дифузори. Але не варто сприймати їх як екстрену допомогу за принципом: «почався вибух — дали таблетку». Якщо улюбленець регулярно відчуває сильний страх, заспокійливі препарати можуть застосовуватися курсом, при цьому конкретний засіб краще підбирати разом із ветеринаром.

Річард допомагає господині переживати страшні моменти ворожих атак

Коли підприємиця Ольга Гукасова вперше побачила Річарда, він уже боявся. На зооринку біля автовокзалу восьмимісячний мальтіпу з рудою кудлатою шерстю тремтів на руках у продавчині.

— Взагалі-то ми прийшли з донькою за маленькою білою болонкою, але коли побачили це диво, рішення змінили, — розповідає Ольга. — Притиснула песика до грудей, а продавчиня здивувалася: «Боже, як він на вас схожий». Так і було! Але найбільше мене вразили собачі очі — красиві й нещасні. Виявилося, що собачку вивезли з окупації, де він, бідолашний, багато натерпівся.

Нового члена родини назвали Річардом. Ім’я промовисте: сильний вождь! Щоправда, перший час Річик зовсім йому не відповідав. Він боявся всього. Грюкнули двері, впала кришка каструлі — маленький мальтіпу миттєво ховався під ліжком.

— Спочатку Річик постійно сидів у своєму сховку, — згадує співрозмовниця. — Він боявся людей, тіней, гучних звуків. На прогулянці йшов, пригнувшись майже до самої землі, ніби хотів стати якомога непомітнішим. Поступово песик навчився довіряти новому дому. Навчився гуляти. Став упевненішим. Але війна все-таки залишила в ньому особливу пам’ять і, здається, навчила відчувати небезпеку раніше за людей. Хвилин за десять до вибуху Річик сам іде за шафу — у своє сховище.

Найстрашніше — це прильоти. Ольга живе на 16-му поверсі, і коли після ворожих ударів будинок ходить ходором, страшно всім: і Річарду, і його господині. Після того, як прилетіло зовсім поруч, коли починається тривога, мальтіпу стрибає Ользі на руки. Для песика господиня — чудовий антистресовий засіб. Але все-таки він розуміє: від влучання ракети чи “шахеда” немає захисту. Треба спускатися в укриття.

— Ми допомагаємо одне одному пережити найстрашніші моменти, — підсумовує співрозмовниця. — Чесно кажучи, в укриття ходимо не часто, але коли я все-таки збираюся спускатися і виходжу з квартири, Річик мчить до ліфта з такою швидкістю, що я ледве встигаю за ним. Він мені підказує: «Давай швидше, можемо не встигнути!».

Юккі навчився читати тривожні слова по губах господині

У сім’ї нашої колеги Олени Шевченко симпатичне щеня чихуахуа Юккі з’явилося у тривожний ковідний рік. Власне, той рік і запам’ятався Олені появою домашнього улюбленця.

– Розумний, відданий і слухняний, – розповідає про вихованця господиня. – Його одразу ж усі полюбили. За минулі сім років він жодного разу нас не розчарував. Здається, що війна зробила його ще більш уважним та кмітливим. Коли звучить повітряна тривога, пес миттю біжить під диван. Це його власне укриття. Звісно, ​​йому страшно. Якщо ж за сиреною лунають вибухи, страх посилюється: Юккі тремтить, важко дихає, висовує язик. Тоді намагаюся бути поряд — гладжу його, розмовляю, даю трохи заспокійливої пасти.

Господиня зазначає, що заспокійливі таблетки при тривозі допомагають мало. Вони, зазвичай, мають миттєвий, а не накопичувальний ефект. Але все ж таки хоч якось заспокоїти улюбленця, напевно, найнадійніший спосіб бути поруч.

– Чим частіше обстріли, чим частіше вибухи, тим Юккі сильніше нервує», – зізнається колега. – Коли я бачу, що він тремтить і важко дихає, намагаюся бути поруч, щоб заспокоїти його, якось відволікти, звернути увагу. Пропоную випити води, вмовляю. Це не завжди допомагає. За роки великої війни пес сам навчився розпізнавати не тільки небезпеку, але і її наближення. Спочатку він переживає через ознаки можливої ​​атаки, а потім — якщо вибухи справді починаються — нервує на повну. Подвійний стрес!

Розумний вихованець вже знає, що небезпеку передбачають не тільки сама сирена, а й попередні звуки в телефоні та неспокійні очі домочадців.

– Здається, що собака все знає та все розуміє, – вважає Олена. – Юккі лякається, коли тільки надходить тривожне повідомлення на телефон. Навіть, коли я говорю домашнім – летить! – пес зчитує тривожне слово з губ. Його не проведеш! Хотілося б взагалі не вимовляти і не чути такі слова. Але поки що це лише мрія. І моя, і Юккі.

Коли навколо гучно й страшно, Бася розважає себе улюбленими іграшками

Кажуть, що коти, на відміну від собак, значно спокійніше реагують на звуки війни.

Певною мірою це так.  Бася, улюблениця відомого дніпровського актора Арсена Босенка, справді не надто тривожиться через обстріли.

— Вона дуже спокійна, стресостійка дівчинка, — констатує заслужений артист України Арсен Босенко . — Коли гримлять вибухи, може навіть не прокинутися. Хіба що вухом поворушить. Оце і вся реакція.

Доля у Басі своєрідна. Свого часу її вивезли з Донецької області, де вона прибилася до зграї великих собак і спокійно з ними ладнала. Можливо, тому собачий гавкіт Басю зовсім не лякає.

— Коли я вперше побачив її у притулку, це була крихітна біленька чотиримісячна киця, яка незворушно сиділа у своїй клітці, — розповідає Арсен Григорович. — Сьогодні їй майже три роки. Цілком собі доросла дівчина. Зазвичай вона — саме спокій. Навіть якщо навколо гучно й страшно, Бася не панікує. Її тільки треба чимось відволікти. Вона проситься, щоб із нею погралися, дістали її улюблені іграшки. Наприклад, м’ячик. Здається, вибухи й обстріли їй байдужі. Порожня миска тривожить її більше.

Знаючи особливості своєї улюблениці, артист придбав дистанційну годівницю. Щоб під час гастролей можна було насипати Басі порцію сухого корму. Ну а фонтанчик із водою у неї є. Коли актор повертається додому, улюблена кішка заспокоює та утихомирює господаря.

— Це віддушина, — зізнається Арсен Босенко. — Вона ляже на тебе, замуркоче — мур-мур-мур — і за хвилину заспокоюєшся. Прекрасний антистресовий засіб. Бася все розуміє, ніби сама в театрі працює.

Втім, до театру Арсен Григорович Басю не взяв би.

— Кішка переграє будь-якого артиста, — усміхається співрозмовник. — Я її на сцену випущу — вона забере всю увагу глядачів! Вона затьмарить усіх на сцені, це однозначно. Хай уже краще вдома сидить і заспокоює наші розхитані війною нерви.

Допитливий кіт відчинив замкнені на ключ двері

У біологині Олександри Марченковської вдома живуть троє котів — Мусон, Зефір і Фендер. Кожен, зрозуміло, зі своїм характером і світоглядом. Напевно, головне, що їх об’єднує, — це допитливість.

— Усі коти дуже різні, — зазначає Олександра. — І на події, що відбуваються, вони теж реагують дуже по-різному. Наприклад, коти моєї подруги-сусідки під час тривоги одразу біжать у коридор і нервують. А один взагалі передчуває небезпеку і за кілька хвилин до нічного вибуху прибігає та будить господиню. У моїх котів нічого подібного немає. Вони сплять. Лежать на диванах або на підвіконнях і ігнорують усі тривоги. Можливо, їхній спокій пов’язаний із нашим. Ми теж намагаємося в будь-якій ситуації залишатися врівноваженими та незворушними. Щоправда, нам це вдається гірше, ніж тваринам.

Щоправда, не можна сказати, що домашніх улюбленців зовсім не цікавить війна і все, що з нею пов’язано. Їм цікаво дізнатися, що сталося і звідки виник той чи інший звук.

— Вони виходять на балкон, визирають у вікна, — продовжує співрозмовниця. — Іноді всі разом, іноді поодинці. Одного разу взагалі стався дивовижний випадок. Мусону вдалося відчинити замкнені на ключ двері. Я замкнула двері й залишила ключ у замку. Але Мусон стрибнув на бак із водою, що стояв поруч, уперся і якимось чином провернув ключ. Після цього син жартома порадив надійніше ховати документи на квартиру. Мало що може спасти на думку винахідливому коту!

Але після прильоту в студентський гуртожиток, до якого рукою подати, домочадці стали більше хвилюватися. Тривога людей передалася й домашнім улюбленцям.

— Коли прилетіло так близько, вони стали реагувати на сирени, особливо на пуски ракет із Таганрога, — зазначає Олександра. — Виходимо в коридор. Слідом за нами стали підтягуватися й коти. Можливо, вони знають більше за нас. Тільки мовчать.

Фото спікерів

Дніпровські