ЕКСКЛЮЗИВ Від дитячої мрії стати ветеринаром до цифрової трансформації Дніпра: спогади Артема Трапезнікова про шкільні роки

01 вересня 2026 р. 14:12

01 вересня 2026 р. 14:12

1 вересня для багатьох залишається особливим днем, незалежно від того, скільки років минуло після шкільного дзвоника. Колись вони так само, як і сучасні першачки, хвилювалися перед першою лінійкою, знайомилися з учителями, обирали місце за партою та робили свої перші кроки у доросле життя. Сьогодні цих людей знає весь Дніпро. Вони працюють у різних сферах, розвивають місто, реалізують важливі проєкти та мають за плечима чималий професійний досвід. Проте шкільні спогади залишаються з ними на все життя.

Своїми спогадами про перше 1 вересня з журналістами «Наше місто» поділився Артем Трапезніков, директор КП «Цифрова трансформація та автоматизація інформаційних процесів міста «єДніпро» Дніпровської міської ради.

Ким мріяв стати у дитинстві Артем Трапезніков та що запам’яталося зі шкільних років

Директор КП «Цифрова трансформація та автоматизація інформаційних процесів міста «єДніпро» ДМР Артем Трапезніков, згадує, що на свій перший дзвоник ішов разом з усією родиною.

За його словами, нині навіть складно усвідомити, скільки часу минуло відтоді. У дитинстві школа здавалася чимось надзвичайно серйозним і дорослим.

«Зараз навіть трохи дивно усвідомлювати, наскільки це було давно. Тоді здавалося, що школа це щось дуже серйозне та доросле. А сьогодні вже сам розумієш, що той день пролетів буквально за секунду», – говорить він.

Особливе місце у спогадах посідає перша вчителька. Трапезніков зізнається, що йому з нею пощастило.

«Вона була дуже спокійною і водночас вимогливою. Напевно, саме такою і має бути перша вчителька, щоб діти не боялися школи, але розуміли, що тепер у них є відповідальність. ЇЇ ім’я я, звісно, пам’ятаю. Це Ващенко Світлана Петрівна. Перша вчителька взагалі залишається у пам’яті назавжди», – каже Артем Трапезніков.

Окремо він пригадує і перші шкільні випробування. Після святкової лінійки та першого дзвоника розпочалося справжнє навчання — з диктантами та контрольними роботами.

За його словами, у дитинстві чимало уваги приділяли навіть таким, на перший погляд, дрібницям, як те, з ким сидіти за однією партою.

«Якщо чесно, хотілося б сказати, що написав ( перші контрольну та диктант – ред. ) на відмінно. Але не буду вигадувати. Думаю, перші контрольні були саме тим моментом, коли я зрозумів, що школа це не тільки друзі та перерви. Тут ще й треба щось робити самому», – зізнається Артем Трапезніков.

Попри те, що сьогодні його робота пов’язана з цифровою трансформацією міста, у дитинстві Трапезніков бачив себе зовсім в іншій професії. Він мріяв стати ветеринаром. Втім, життя склалося інакше.

«Найцікавіше, що у результаті життя часто приводить тебе зовсім не туди, куди ти планував у дитинстві», – сказав директор КП «Цифрова трансформація та автоматизація інформаційних процесів міста «єДніпро» Артем Трапезніков.

Шкільні мрії можуть змінюватися, професії — теж. Але перша вчителька, перший дзвоник та хвилювання перед початком нового етапу залишаються у пам’яті на довгі роки.

Дніпровські