вологість:
тиск:
вітер:
ЕКСКЛЮЗИВ 50 років від першого дзвоника: Наталія Шуліка згадала своє 1 вересня
01 вересня 2026 р. 16:13
01 вересня 2026 р. 16:13
Для когось перше 1 вересня — це новенька шкільна форма та ранець, а для когось — великий букет квітів, зібраний власноруч у родинному саду. Саме таким цей день запам’ятався заступниці директора Східного міжрегіонального департаменту Національної служби здоров’я України (НСЗУ) Наталії Шуліці. Своїми спогадами про 1 вересня вона поділилася із журналістами «Наше місто».
Цьогоріч для Наталії Шуліки особлива дата — минає 50 років відтоді, як вона вперше переступила поріг школи. Поруч у той важливий день були майже всі найближчі.
«У мене в цьому році 50 років, як я пішла у перший клас. Я точно знаю, що у той день зі мною були бабуся, дідусь, мама, тато і була старша сестра. Вона йшла у п’ятий клас, а я у перший, – розповідає Наталія Шуліка. – Я була з таким великим букетом. У нас був свій будинок, і те, що там виросло, зібрали в один букет».
Перший шкільний день Наталія Шуліка пам’ятає завдяки святковій лінійці. Тоді першачків поставили попереду, щоб вони могли по черзі виходити до мікрофона та декламувати вірші. А от почесна роль першої учениці, яка мала подзвонити у дзвоник, дісталася іншій дівчинці.
«Я пам’ятаю лінійку, тому що я розповідала якийсь вірш. Там було декілька першачків і нас поставили у перший рядочок, щоб було зручно йти до мікрофона ці вірші розповідати, – згадує Наталія Шуліка. – Я думаю, що всі дівчата у першому класі хотіли, щоб саме вони дзвонили у дзвоник. І я пам’ятаю, що обрали для цього найтендітнішу дівчинку в класі. Вона була найменша, яку знайшли».
Для Наталії Шуліки школа від самого початку була не лише святом, а й місцем, де доводилося старатися. Старша сестра навчалася на відмінно, тому в родині очікували, що молодша теж показуватиме хороші результати.
З оцінками проблем не було, зате звичайні прописи стали для першокласниці справжнім випробуванням.
«У мене не дуже виходили оці карлючки у прописах. Я сиділа і навіть плакала, і оці сльози потрапили на ці карлючки. І мені потім мама каже: «Що ти тут стирала гумкою?» Я кажу: «Ні, я нічого не стирала, я плакала», – згадує Наталія Шуліка.
У дитинстві Наталія Шуліка уявляла своє майбутнє зовсім не пов’язаним із медициною. Приблизно у вісім-дев’ять років вона мріяла стати геологом. Її приваблювала не романтика пошуку скарбів, а можливість вирушати в експедиції та знаходити те, що може бути корисним для держави.
«Мені було цікаво, як люди йдуть в експедиції, шукають щось цінне. Мені цікавий був саме оцей пошук, не скарбів, а корисного для країни», – пояснює Наталія Шуліка.
Сьогодні Наталія Шуліка — досвідчена фахівчиня у сфері охорони здоров’я, але навіть через 50 років вона з теплотою згадує свій перший шкільний день
Джерело: nashemisto.dp.ua
Новини рубріки
У Дніпрі пролунали вибухи: сталося займання
01 вересня 2026 р. 16:43
Виплати ВПО: як відбувається перевірка та чому допомогу можуть скасувати
01 вересня 2026 р. 16:43