ЕКСКЛЮЗИВ Тренд стояння на цвяхах у Дніпрі: психологи та практики розповіли про користь і ризики дошок Садху

05 вересня 2026 р. 10:14

05 вересня 2026 р. 10:14

Ще кілька років тому про дошки Садху в Україні знали переважно люди, які практикували йогу чи цікавилися східними духовними традиціями. Сьогодні ж стояння на цвяхах стало одним із найпомітніших wellness-трендів: у Дніпрі регулярно проводять групові та індивідуальні практики, а в соцмережах можна знайти сотні відео, де люди плачуть, сміються, кричать або мовчки стоять на металевих шипах, пише «Наше місто».

Для когось це спосіб впоратися зі стресом, для когось — випробування сили волі, а для інших — лише модний тренд без доведеної користі. Ми розібралися, звідки походить ця практика, що про неї говорять прихильники та які застереження озвучують психологи.

Давня практика, яка пережила нову хвилю популярності

Стояння на дошках Садху бере початок з індійських духовних традицій. Назва походить від слова «садху» — так називають аскетів та йогів, які практикували різні методи самодисципліни, медитації та роботи зі свідомістю. Вважається, що контакт стоп із цвяхами допомагав розвивати концентрацію, витримку та вміння залишатися спокійним навіть у стані сильного фізичного дискомфорту.

Сучасні практики значно відрізняються від історичних. Сьогодні цвяхостояння найчастіше поєднують із дихальними вправами, медитацією, психологічними техніками та роботою із запитом людини.

Не могла навіть попрощатися з батьком: історія Анастасії Ващенко

Для Анастасії, яка нині проводить практики цвяхостояння у Дніпрі та онлайн, знайомство з дошкою Садху відбулося у найважчий період життя.

До повномасштабного вторгнення вона жила в Енергодарі. Після окупації міста переїхала до Дніпра, а її родина залишилася вдома. На жаль, пішов з життя її батько, але через окупацію вона не змогла повернутися, щоб попрощатися.

«Повернення означало б шлях в одну сторону. Я дуже довго звинувачувала себе, що поїхала з міста раніше. Мені здавалося, що мала залишитися, допомогти, хоча б попрощатися. Під час першої практики цвяхостояння я ніби внутрішньо поговорила з батьком. Для мене це стало моментом, коли я змогла відпустити почуття провини й знайти сили рухатися далі», – ділиться Анастасія.

Після цього жінка почала вивчати історію практики, проходити навчання у різних майстрів і згодом сама стала проводити заняття.

Сьогодні вона працює у студіях у Дніпрі, а також проводить практики онлайн для людей з різних країн.

Від трьох хвилин на дошці до допомоги іншим: Юлія Родіна розповіла про свій досвід у цвяхостоянні

Власний шлях до цвяхостояння мала й Юлія, яка сьогодні також проводить практики для інших людей. Її знайомство з дошками Садху почалося у 2022 році — спочатку це була лише цікавість до незвичної практики.

«Мені подарували дошку Садху, і я вирішила спробувати стати на неї самостійно. Тоді я простояла лише три хвилини. Це здавалося справжнім випробуванням, і я не могла зрозуміти, як люди залишаються на дошці довше», — згадує Юлія.

Згодом жінка почала практикувати з провідником і поступово змінила своє ставлення до болю та власних реакцій. За її словами, головним стало не саме випробування, а можливість краще зрозуміти себе.

«Я навчилася не боротися з болем, а проживати його. Крок за кроком я почала краще відчувати свої емоції, працювати зі страхами та внутрішніми запитами. Через кілька років я вже могла спокійно ставати на дошку самостійно й отримувати від практики зовсім інший досвід», — ділиться Юлія.

Після навчання вона стала провідницею цвяхостояння та почала супроводжувати інших людей під час практики. На її думку, найбільший ефект дошок Садху полягає не у здатності витримати біль, а у можливості зупинитися та звернути увагу на власний внутрішній стан.

«Це не про боротьбу із собою. Практика допомагає зустрітися зі своїми страхами, обмежувальними переконаннями та внутрішнім болем. Людина вчиться не тікати від складних емоцій, а проживати їх усвідомлено», — пояснює Юлія.

Не лише випробування: чому люди стають на дошки Садху

На думку провідниці цвяхостояння Анастасії, популярність практики напряму пов’язана з тим, що українці вже кілька років живуть у стані постійного стресу.

«Люди шукають підтримку, спосіб не зійти з розуму, знайти внутрішню опору. Саме тому зараз зростає інтерес до різних практик, які допомагають хоча б ненадовго зупинитися й відчути себе», – каже дівчина.

Вона пояснює, що більшість людей після першого досвіду описують не сам біль, а емоції після нього.

«Найчастіше після стояння на цвяхах приходить сильне відчуття полегшення. Людина ніби знайомиться сама із собою, зі своїми страхами, внутрішніми переживаннями. Для когось це стає справжнім відкриттям», – зазначає Анастасія.

Водночас вона визнає: практика підходить не всім.

«Буває, що люди сходять із цвяхів буквально за кілька секунд. Не тому, що слабкі, а тому що не розуміють, що відбувається з тілом і психікою. Саме тому для першого досвіду я рекомендую працювати з провідником», – підкреслює провідниця цвяхостояння.

Що про це говорить психологія

Психотерапевтка Анастасія Хамурда пояснює: на сьогодні переконливих наукових досліджень, які б доводили терапевтичний ефект цвяхостояння саме для психічного здоров’я, немає.

За її словами, пояснення ефекту радше пов’язане із реакцією організму на сильний больовий стимул.

«Сильний біль різко переключає увагу з нав’язливих думок на тілесні відчуття. Людина концентрується на диханні, а після завершення болю часто відчуває полегшення. Це може бути дуже сильний емоційний досвід, але він не означає, що людина автоматично опрацювала психологічну травму», – зазначає психотерапевтка.

Фахівчиня також наголошує: цвяхостояння не можна розглядати як альтернативу психотерапії.

«Я б не рекомендувала сприймати його як метод лікування психічних розладів. Якщо людині подобається ця практика і вона не має протипоказань — нічого критичного в цьому немає. Але вона не замінює психотерапію», – підкреслює Анастасія.

Не вирішує проблеми, але допомагає краще зрозуміти себе: досвід психологині Ірини Вершиніної

Власний досвід цвяхостояння має й психологиня та коуч розвитку, впевненості й розширення можливостей Ірина. За її словами, перед початком будь-якої подібної практики важливо поставити собі головне питання — навіщо саме людина хоче її спробувати.

«Як психолог я насамперед ставлю запитання: «Для чого людина хоче це зробити?» Я сама маю досвід стояння на цвяхах і можу сказати, що для мене це не було способом вирішити проблеми. Це був спосіб познайомитися із собою, своїми реакціями, страхом болю та невідомості», — розповідає Ірина.

На її думку, дошки Садху не можуть замінити психологічну роботу, але можуть стати інструментом самопізнання. Під час практики людина стикається зі своїми реакціями на дискомфорт і може краще зрозуміти, як поводиться у складних ситуаціях.

«Цвяхи не лікують психіку і не змінюють життя самі по собі. Але вони можуть стати інструментом самопізнання. Людина бачить, як реагує на дискомфорт: тікає, завмирає чи знаходить у собі внутрішню опору», — пояснює психологиня.

Особисто для Ірини цей досвід став символом подолання власних страхів. За її словами, після практики вона зрозуміла, що багато переживань у житті можуть здаватися значно більшими у власній уяві, ніж виявляються насправді.

«Після цього я прийняла важливе рішення: якщо я змогла впоратися з тим, чого боялася, то багато інших життєвих викликів теж мені під силу», — ділиться Ірина.

Водночас психологиня наголошує: цвяхостояння не є універсальним способом вирішення внутрішніх проблем. Важливо не саме проходження практики, а усвідомлення власної мети та висновків, які людина робить після цього досвіду.

«Я не вважаю, що стояння на цвяхах потрібне кожному. Якщо людина очікує, що практика сама по собі вирішить її внутрішні конфлікти або замінить роботу з психологом, це хибне очікування. Важливо не те, чи стоїть людина на цвяхах, а те, з якою метою вона це робить і які висновки робить після цього досвіду», — підсумовує Ірина.

Таким чином, сьогодні цвяхостояння залишається однією з найпопулярніших тілесних практик, яка водночас викликає чимало дискусій. Для когось це спосіб відчути власні межі, для когось — можливість ненадовго відволіктися від тривожних думок, а для інших — духовний досвід, який важко пояснити словами.

Фахівці сходяться в одному: якщо людина вирішила для себе спробувати цвяхостояння, важливо робити це усвідомлено, без очікування миттєвих чудес, із розумінням власного стану та можливих протипоказань.

Фото: з особистих архівів та соцмереж героїнь.

Нагадаємо: День турботи про себе: звички, які допомагають дніпрянам триматися.

Дніпровські