ЕКСКЛЮЗИВ Врятував 11-річну дівчинку з-під завалів після удару «шахеда» у Дніпрі: історія рятувальника ДСНС

17 вересня 2026 р. 14:17

17 вересня 2026 р. 14:17

Сьогодні, 17 вересня, в Україні відзначають День рятувальника. Щодня фахівці ДСНС ризикують власним життям, щоб допомогти людям, які опинилися в небезпеці. Одним із таких рятувальників є 32-річний Олексій Зуй, який очолює 19 державну пожежно-рятувальну частину 8 загону Дніпра. Він розповів про свій шлях у професії та найпам’ятніші випадки під час роботи, пише «Наше місто».

Від мрії про космос до служби порятунку

У дитинстві Олексій мріяв стати космонавтом. Проте згодом обрав професію, у якій також можна здійснювати подвиги — рятувати людей.

— Мама понад 25 років була лікаркою швидкої медичної допомоги, а старший брат Іван обрав професію рятувальника раніше за мене, — розповідає Олексій Зуй. — Я дивився на мамину форму, на автомобілі швидкої допомоги, проблискові маячки, захоплювався пожежними машинами, ну і підсвідомо примірявся до наймужніших професій. Після школи був вибір: поліція, прикордонна служба або тоді ще МНС. Я обрав рятувальну службу. П’ять років навчався в Національному університеті цивільного захисту України в Харкові, а після випуску отримав перше призначення в Зеленодольськ.

У Дніпро Олексій повернувся у 2022 році. За час служби йому не раз доводилося працювати на місцях ворожих атак та рятувати людей із небезпечних ситуацій.

Дівчинка на дивані серед зруйнованої квартири

Одним із найпам’ятніших для рятувальника став випадок після влучання російського «шахеда» у багатоповерхівку на проспекті Героїв у Дніпрі. Тоді Олексій працював на автодрабині, яку доводилося заводити просто в зруйновану будівлю.

— Запам’ятався випадок, коли ворожий «шахед» влучив у багатоповерховий будинок на проспекті Героїв, — згадує співрозмовник. — Я працював на автодрабині. Її доводилося заводити просто в зруйновану будівлю. Над рятувальниками нависали важкі плити перекриттів. І раптом серед руїн я побачив абсолютно неймовірну картину. Там, де раніше була квартира, залишилося лише кілька плит. На них — диван. На дивані сиділа дівчинка років 10–11 у халаті. Навколо практично нічого не залишилося: ні підлоги, ні стін, ні звичної кімнати. Лише шматок зруйнованої квартири, диван і дитина, яка якимось дивом пережила удар. За допомогою автодрабини дівчинку спустили вниз. І що найдивовижніше — після такого страшного удару на дитині не було ні синців, ні подряпин. Дівчинка після такого стресу навіть не виглядала переляканою. Таке не забувається!

Порятунок двох бабусь

У роботі рятувальника трапляються не лише небезпечні, а й курйозні ситуації. Олексій пригадав випадок, коли разом із колегою Юрієм Поляковим допомагав двом літнім жінкам вибратися з квартири на верхньому поверсі палаючого будинку.

— Я з колегою Юрієм Поляковим рятували двох жінок дуже поважного віку з квартири на верхньому поверсі палаючого будинку, — розповідає рятувальник. — Обстановка важка: дим, шум, паніка. А ці пані все ніяк не наважувалися залізти в люльку. І тут Юра крикнув їм: «Ну-ка, дівчата, беремо сумки й швиденько залазимо в рятувальну люльку!». Звертання до дівчат подіяло краще за будь-які інструкції! Бабусі поспішили забратися в люльку одна попереду одної. Така в нас різна робота.

Сьогодні Олексій Зуй очолює пожежно-рятувальну частину, однак найбільше любить працювати безпосередньо на місці події. Для нього служба — це можливість допомагати людям і щодня здійснювати земні подвиги.

Нагадаємо: Герої без зброї: як дніпровські надзвичайники щодня рятують людей .

Фото з особистого архіву героя.

Дніпровські