ЕКСКЛЮЗИВ Новий закон про ВПО: що зміниться для переселенців у Дніпрі

28 вересня 2026 р. 10:17

28 вересня 2026 р. 10:17

З 22 жовтня 2026 року в Україні почне діяти новий Закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Він замінить законодавство, яке регулювало статус ВПО з 2014 року, та змінить підхід держави до обліку, соціальної підтримки й інтеграції переселенців. Про це повідомляє “Наше місто” з посиланням на Закон .

Що зміниться для ВПО з 22 жовтня

• Облік стане цифровим. Дані вноситимуть до Єдиної інформаційної бази, з’явиться електронний кабінет ВПО.
• Строк повідомлення про переїзд збільшується з 10 до 30 календарних днів .
• Підхід до допомоги стає індивідуальним — замість однакового пакета для всіх оцінюватимуть потреби конкретної людини чи сім’ї.
• Пенсіонерам гарантують відсутність додаткових бар’єрів при призначенні/перерахунку пенсії.
• Житло: створюють Єдину систему об’єктів нерухомості з інтерактивною мапою та онлайн-заявками;
• Діти, народжені після переміщення батьків, автоматично статусу ВПО не отримують.
• ВПО юридично вважатиметься такою, що постійно проживає за адресою обліку.

Наразі Кабінет Міністрів приводить підзаконні акти у відповідність до нового закону та має прописати конкретний механізм його виконання.

Переселенка не може підтвердити стаж: чи допоможе новий закон отримати пенсію

Переселенці вже активно обговорюють новий закон. Тетяна Сидоренко приїхала з Донецька ще у 2014 році, зараз живе у Дніпрі.

– З текстом закону я вже ознайомилась, – каже пані Тетяна. – Мені здається, що він дублює нашу Конституцію.

Найбільше запитань викликає у неї норма про гарантування права на пенсію на загальних підставах — тема, яка для Тетяни давно перестала бути абстрактною.

– Пенсіонеркою я стала у квітні 2025 року, – каже вона. – Але за цей період я жодного разу не отримала повну пенсію. Все через помилку у трудовій.

Причина — неможливість підтвердити стаж: усі записи в трудовій книжці стосуються підприємств, що лишилися в окупованому Донецьку.

– По-перше, я не можу туди поїхати, – наголошує Тетяна. – А по-друге, навіть якщо я туди поїду і візьму той документ — з якою печаткою я привезу його в Україну? Навряд чи ПФУ його врахує. Тож і надалі не маю пенсії. Мої права як громадянки України порушені. Нікого не цікавить, за який рахунок я живу, сплачую за оренду квартири, комунальні послуги.

Втім, коли мова заходить про те, якою вона бачить справедливу державну підтримку ВПО , жінка одразу відкидає ідею повного забезпечення.

– Людям, які стали переселенцями, потрібна державна допомога не в тому сенсі, що нас потрібно годувати, — підсумовує вона. – Держава повинна створити умови для того, щоб я, як переселенка, і мої колеги по цьому статусу змогли хоча б повернутися на той соціальний рівень, на якому були до війни. Просто створити умови для того, щоб ми відштовхнулися і рухалися далі.

Головна проблема — житло: переселенка про новий закон для ВПО

Переселенка з Покровська Антоніна Ткаченко розповіла, як оцінює новий закон про внутрішньо переміщених осіб. Пенсію жінка вже оформила, тож ці зміни її особисто не торкнуться.

– Я чула про новий закон для ВПО і сподіваюся, що він вирішить нагальні потреби переселенців, головна з яких – житло, – каже Антоніна Ткаченко. – Щодо електронного реєстру — це, на мою думку, зручно і сучасно. У законі йдеться про створення Єдиної системи обʼєктів нерухомості з інтерактивною мапою та онлайн-заявками. Можливо, саме це стане дієвим рішенням для людей, які втратили все. Зараз я живу у Дніпрі, у гуртожитку, а вдома мала власну квартиру. Її знищив ворог.

Наскільки ефективним виявиться новий електронний реєстр нерухомості на практиці, покаже час.

Туга по дому не минає: історія Валентини Шевченко

Валентині Миколаївні Шевченко — 75 років. Вона родом із Дружківки , звідки до Дніпра її вивезли волонтери у серпні 2026 року. До останнього жінка залишалася сама на своїй вулиці — її син з родиною та сусіди виїхали раніше.

– Я все сподівалась, що війна закінчиться, — каже вона. – Із січня в будинку не було ні світла, ні газу, ні води. Вікна повибивало обстрілами: одне я забила сама, інші вставили соцслужби.

Жінка каже, що готувалася до зими. Ще за тиждень до евакуації закривала сало в банки, консервувала м’ясо.

– У підвалі залишилися запаси на три роки наперед, – розповідає жінка. –  Але життя дорожче, тому виїхала. Дорога далася важко: колону обстрілювали. Волонтери нас перевозили через кілька міст — Краматорськ, Слов’янськ, Лозову — і лише звідти вже до Дніпра.

Зрештою потрапила до центру соціальної адаптації, про це місце говорить тепло.

– З нами як з малими дітьми тут, посміхаються, підтримують, — ділиться жінка. – Тут проходжу реабілітацію через коксартроз, отримую лікування для очей. І харчування відмінне – чотири рази на день.

Із дому жінка забрала не цінності, а свою колекцію — понад сорок вишитих власноруч картин, на яких природа, коні, кролики, лебеді.

– Далі планую проситися до будинку для літніх людей — бажано на Кіровоградщину, ближче до сина, який з дружиною винаймає квартиру в тому районі, – каже пані Валентина. – Я вже їздила по подібних закладах, бачила, як все облаштовано. Хочу створити там куточок із власною виставкою вишивок.

Та попри плани на нове життя, спогади про минуле не дають спокою. Про рідну домівку говорить із болем.

– Там були і родичі, і сусіди, і куми, і я, всі були там, а тепер нас розкидало по світу, – каже вона зі сльозами на очах.  – Мрію про одне – щоб було добре моїм дітям, щоб їм дав Бог життя без війни.

Знайшли одне одного у центрі соціальної адаптації: історія кохання двох переселенців

У Дніпрі, в центрі соціальної адаптації, зустрілися двоє — Олександр Безрідний з Нікополя та Марина Симонова з Краматорська. Обоє пройшли через тяжкі випробування і саме тут знайшли одне одного.

48-річний Олександр покинув Нікополь у липні 2026 року. За плечима — важка хвороба: у 2017 році він переніс інсульт і довгий час не міг ходити самостійно.

– До центру мене привезли на візочку, — розповідає чоловік. – А тут — реабілітація, заняття у спортзалі. Тепер я вже потихеньку ходжу сам.

Марині 50, вона родом із Краматорська. Її життя різко змінилося минулого грудня, коли її збила машина.

– Я отримала розрив нирки, травми ока, голови та хребта, — каже жінка. – До цього була абсолютно здоровою людиною, а тепер маю інвалідність.

Після евакуації вона опинилась у тому ж центрі у Дніпрі, що й Олександр. Вперше побачила його на вулиці, він одразу привернув її увагу.

– Ми поспілкувалися, і виявилося, що нам є про що говорити, — згадує Марина. – Він почав упадати за мною — компліменти, знаки уваги.

Сам Олександр зізнається, що не одразу наважився показати свої почуття.

– Спочатку соромився, — каже він. – А потім зрозумів, що небайдужий їй, набрався сміливості — і зізнався. Зробив пропозицію, вона відповіла «так».

– Я вільна жінка, ніколи не була заміжня, – додає Марина. – Тепер виходжу заміж, візьму прізвище чоловіка, і будемо разом будувати майбутнє.

У Центрі соціальної адаптації підтримують таке рішення.

– Стосовно наших підопічних, які мають бажання одружитися, ми лише за такі чудові зміни в їхньому особистому житті, — каже директорка центру Юлія Смолярчук. – Ми уже домовилися з РАЦСом про проведення церемонії та допомагаємо пройти всі необхідні процедури. Ми дуже за них радіємо.

Директорка додає, що після одруження пара, найімовірніше, переїде до геріатричного пансіонату, де за правилами молодята зможуть проживати спільно у одній кімнаті.

Центр приймає маломобільних людей похилого віку, евакуйованих із зон бойових дій, і надає їм соціальний супровід, підтримане проживання та цілодобовий догляд. Також допомагають підопічним з гігієною, харчуванням, виконанням призначень лікаря, передбачена фізична реабілітація. Заклад розрахований на 170 ліжко-місць, а з моменту заснування допомогу тут отримали понад 5000 людей.

Рада ВПО у Дніпрі: координація допомоги переселенцям

Дніпро приймає внутрішньо переміщених осіб ще з 2014 року, а після 2022-го місто стало одним із головних хабів для переселенців. Підтримку тут вибудовують одразу на кількох рівнях — державні органи, місцева влада, громадські організації та активні переселенці.

У Дніпрі функціонує Координаційна рада з питань внутрішньо переміщених осіб. Вона сприяє захисту прав, соціальній та економічній адаптації внутрішньо переміщених осіб, готує пропозиції щодо нормативних актів і залучає їх до вирішення питань місцевого значення у співпраці з владою, бізнесом та громадськими організаціями.

Рада щороку проводить опитування, аби розуміти реальні потреби переселенців.

– Основне питання, яке щороку незмінне, — це питання житла: і про якість, і про вартість, і про наявність, і про доступність, — каже Ольга Новікова, голова ради ВПО при Дніпровській міській раді.

Потреби різняться: комусь вистачить кімнати в гуртожитку, а комусь потрібна квартира чи будинок для великої родини. Місця тимчасового проживання здебільшого вже зайняті, залишились лише поодинокі варіанти.

– Орендодавці нерідко дискримінують переселенців, – каже вона. – Обмежують людей, які мають тварин, дітей. Я чула навіть випадок, що орендарям з літньою людиною сказали: “Ой, у вас бабуся, ми не візьмемо”. До цього додається завищена вартість оренди, перший і останній внесок та комісія рієлтора, яка часто сягає 100%. Знайти житло без рієлтора дуже складно.

Гострою залишається й тема працевлаштування: частина людей релокується разом із підприємствами, однак переселенцям із сільськогосподарських регіонів складно знайти роботу в промисловому Дніпрі.

Одна з ініціатив ради — сервісна картка ВПО , пілотний проєкт із громадською організацією «Джерело підтримки». Переселенець реєструється в Telegram-боті, отримує QR-код і знижки від підприємців — у бʼюті-сфері, медицині та інших послугах. Наразі картку використовують понад тисяча зареєстрованих ВПО.

Звернутися до Ради можна через електронну пошту, Facebook-сторінку, гарячу лінію міської ради чи соціальні служби. Також переселенців залучають до заходів, які рада організовує спільно з містом.

Довідка ВПО: що дає документ і як його оформити у Дніпрі

Для Тетяни Славути будівля УСЗН уже знайома. Декілька років тому вона прийшла сюди після евакуації з Покровська Донецької області, щоб отримати статус ВПО. Цього разу привід для звернення до соцзахисту дещо інший.

– Сьогодні я звернулась до УСЗН з питанням заміни довідки ВПО, пояснює Тетяна. – Це пов’язано зі зміною персональних даних. У мене змінюється прізвище, я вийшла заміж. Прийшла — і буквально за декілька хвилин усе зробили. Ніяких черг, ніякої мороки: заповнила заяву, отримала довідку. Швидко й дуже зручно.

Наразі у Дніпрі перебувають понад 192 тисячі внутрішньо переміщених осіб. Начальниця відділу прийому громадян Новокодацького району Правобережного управління соціального захисту населення ДМР пояснює, чому довідка ВПО важлива не лише для переселенців, які щойно виїхали з небезпечних територій, а й для тих, хто, як Тетяна, вже давно облаштувався на новому місці.

– Довідка відкриває доступ до цілого переліку державних механізмів підтримки, – каже Катерина Назаренко. – Вона дає право на державні допомоги, соціальні виплати та пільги, отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, призначення або переоформлення пенсії за новим місцем проживання.

Крім прямих виплат, документ дає право на компенсацію оренди житла у вигляді субсидії та на тимчасове житло для переселенців. Діти ВПО можуть безкоштовно оздоровлюватися, а дорослі — отримати грант на власну справу чи пройти безкоштовне перенавчання. Окремо передбачена програма «Доступні ліки» для людей із хронічними захворюваннями та гуманітарна допомога — грошима або продуктами й засобами гігієни.

За словами Катерини Назаренко, оформити довідку можна двома способами — прийти особисто до управління соцзахисту за місцем фактичного проживання або подати заяву дистанційно через застосунок «Дія».

– Перелік документів залежить від ситуації, – додала вона. – Базовий варіант — паспорт з відміткою про реєстрацію або витяг з реєстру територіальної громади. Якщо офіційної реєстрації немає, підійде будь-яке підтвердження проживання на території: довідка з навчального закладу, диплом, військовий квиток, трудова книжка чи медичні документи. Коли заяву подає законний представник — наприклад, батьки за дитину, — додатково знадобиться свідоцтво про народження та документ, що підтверджує повноваження представника. Реєстраційний номер облікової картки платника податків обов’язковий для всіх без винятку.

Втрата паперової довідки — не катастрофа: електронний варіант у «Дії» має таку саму юридичну силу, як і паперовий. Якщо ж людині все-таки потрібен новий паперовий примірник, достатньо звернутися особисто.

– Довідка безстрокова і повторного переоформлення зазвичай не потребує, – каже Катерина Назаренко. – Винятки — саме такі випадки, як у Тетяни: переїзд на нову адресу або зміна персональних даних. А ось підстав для відкликання довідки декілька: повернення на покинуте місце проживання, виїзд за кордон на постійне проживання, добровільна відмова від статусу або скоєння кримінального правопорушення.

З 22 жовтня в Україні змінюються правила підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи. Замість звичної паперової довідки основним документом стане витяг із Єдиної інформаційної бази даних про ВПО — він матиме однакову юридичну силу як у паперовому, так і в електронному вигляді. До 22 жовтня переселенці користуються чинними правилами та документами.

Фото Володимира Федорищева та Валерія Кравченка.

Раніше ми писали: В Україні зміниться спосіб підтвердження статусу ВПО.

Дніпровські