У Дніпрі одружилися переселенці, які познайомилися у центрі реабілітації

29 вересня 2026 р. 17:55

29 вересня 2026 р. 17:55

Олександр приїхав до Дніпра після інсульту, Марина прибула сюди, маючи власні проблемами зі здоров’ям. Вирушаючи в евакуацію, жоден із них навіть не здогадувався, що в іншому місті зустріне свою долю. Сьогодні Олександр і Марина стали чоловіком і дружиною, а весілля побачили й журналісти видання «Наше місто».

У святковій залі РАЦСу відбулася урочиста церемонія. Наречена була у блакитній вишитій сукні, з віночком у волоссі. Під час розпису молодята сиділи поруч. Вони обмінялися обручками й наділи їх одне одному на пальці. Реєстратор оголосила пару чоловіком і дружиною, і зала відповіла оплесками.

Ця історія почалася в Центрі соціальної адаптації ДМР, де тимчасово проживають маломобільні переселенці. Олександр, якому 48 років, виїхав із Нікополя в липні 2026 року. Ще у 2017-му він переніс інсульт, і відтоді довгий час не міг ходити самостійно.

У тому ж центрі опинилася й 50-річна Марина Симонова з Краматорська. Через проблеми зі здоров’ям вона отримала інвалідність і теж проходить реабілітацію. Марина й Олександр познайомилися саме під час занять із реабілітологами.

— Ми заговорили й раптом зрозуміли, що у нас багато спільних тем для розмов, — усміхається Марина. — А далі він узявся залицятися: то комплімент, то якийсь знак уваги.

Олександр додає, що спершу почувався невпевнено.

— Я соромився показувати свої почуття, — говорить він. — Але коли зрозумів, що теж їй небайдужий, зібрався з духом і освідчився. Марина погодилася. Я знайшов споріднену душу.

Директорка Центру соціальної адаптації ДМР Юлія Смолярчук розповіла, що для закладу це вже друге таке свято.

— Для нас це особливий день, — каже вона. — Ми дбаємо про наших підопічних не тільки супроводом, харчуванням і місцем для проживання. Для нас важливо підтримувати їх у будь-яких рішеннях, і в тому числі в бажанні одружитися.

Працівники центру взяли на себе всі клопоти: домовилися з РАЦСом і допомогли подати заяву, запросили майстриню, яка зробила Марині зачіску, допомогли підібрати весільну сукню. До РАЦС у й назад молодят відвезли на транспорті центру. А міська влада приготувала для пари подарунок.

— Хочеться вірити, що це почуття вони збережуть на все життя, — зізнається директорка. — З тимчасового місця перебування вони вирушать до постійного вже як подружжя й матимуть повне право жити в одній кімнаті.

У центрі, зазначає Юлія Смолярчук, працюють не лише над турботою, а й над відновленням.

— Наш заклад доводить, що життя триває, — підсумовує вона. — Двоє штатних реабілітологів допомагають людям повертатися до самообслуговування. Коли підопічні від’їжджають, вони вже впевненіші й знають, що зможуть самі про себе подбати. Тож ми щиро тішимося, коли люди знаходять сенс розвиватися.

Центр приймає маломобільних літніх людей, евакуйованих із зон бойових дій. Там їм забезпечують соціальний супровід, підтримане проживання й цілодобовий догляд, допомагають із гігієною та харчуванням, стежать за виконанням призначень лікаря, проводять фізичну реабілітацію.

Фото Володимира Федорищева.

Раніше ми писали: Місто без бар’єрів: як у Дніпрі працює система доступності для людей з інвалідністю.

Дніпровські