Дві години в погребі під обстрілами: історія порятунку п’ятьох військових з 128-ї бригади «Дике Поле»

01 жовтня 2026 р. 18:21

01 жовтня 2026 р. 18:21

Військовослужбовець Олександр разом із чотирма побратимами понад дві години переховувався у невеликому погребі під час бойового виходу. Група потрапила під артилерійський і мінометний обстріл, а також атаку ворожих дронів. Вхід до укриття був частково прихований уламками, тому його не помітили з повітря. Про це повідомляє «Наше місто» з посиланням на 128 окрему важко механізовану бригаду «Дике Поле» .

Повномасштабне вторгнення Росії Олександр зустрів на Київщині. У перші дні війни на його вулиці залишилося небагато чоловіків: частина виїхала, інші долучилися до оборони. Ті, хто залишився, організували чергування, щоб у разі появи російських військових захищати своїх.

До початку повномасштабної війни Олександр працював охоронцем, водієм і на будівництві. У 2025 році отримав повістку та самостійно прийшов до територіального центру комплектування. Після цього його направили до 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле».

Перший бойовий вихід Олександра відбувся у лютому 2026 року. Разом із напарником він мав зайняти позицію поблизу села Плавні та утримувати її, не дозволяючи російським військовим просунутися далі. Спочатку планувалося, що військові проведуть там один-два місяці, однак у результаті залишилися на позиції приблизно на пів року.

Перший тиждень був особливо складним через постійні обстріли та роботу дронів. Військові майже не спали й поступово навчилися визначати за звуком, що саме наближається. З рідними зв’язувалися через радіостанцію. Повідомлення записували на командному пункті, а потім передавали близьким.

Після тривалого перебування на позиції Олександр із напарником отримали завдання забрати двох військових та пораненого побратима і разом вийти із зони бойових дій. У групі було п’ятеро людей. Олександр як старший групи йшов попереду.

Військові пересувалися відкритою місцевістю, де майже не було укриттів. Під час руху вони попросили кілька хвилин для перепочинку та перев’язки пораненого. Їм дозволили зупинитися в невеликій зеленій зоні, однак невдовзі по рації повідомили, що група виявлена та має терміново знайти укриття.

Бійці продовжили рух між будинками. Там були руїни, уламки та майже не залишилося місць, де можна було сховатися від дронів. Олександр, який ішов попереду, помітив невеликий вхід у погріб між будинками.

Вхід мав близько 60 сантиметрів у діаметрі. Усі п’ятеро військових по черзі спустилися всередину, а Олександр зайшов останнім. Погріб був частково зруйнований, а навколо лежали уламки цегли. Саме вони частково закривали вхід, тому з повітря укриття було важко помітити.

Майже одразу після того, як військові сховалися, навколо почався обстріл. По району працювали артилерія, міномети та дрони. Будівлі поблизу зазнали значних руйнувань, а біля входу до погреба почалася пожежа.

Укриття заповнилося димом. У кожного військового було приблизно по пів літра води. Бійці змочували нею щільну тканину та прикладали її до обличчя, щоб полегшити дихання.

Щоб не демаскувати свою позицію, військові вимкнули рації. Через це командування певний час не мало з ними зв’язку та не знало, чи вдалося групі вижити. Тим часом обстріли та робота російських дронів тривали.

Коли інтенсивність вогню зменшилася, військові увімкнули рації та вийшли на зв’язок із командуванням. Після отримання дозволу вони залишили погріб і продовжили рух. Група дісталася визначеного місця, де залишилася на ніч. Наступного дня військових евакуювали.

Після евакуації Олександр потрапив до лікарні. Там він уперше за приблизно шість місяців зміг нормально зв’язатися з родиною. За цей час його телефон перестав працювати, тому дружина спочатку не очікувала почути його голос. Під час розмови плакав і син Олександра.

Після лікування та відпустки військовий опанував безпілотний комплекс «Вампір» і повернувся до служби вже як технік цього комплексу. Разом із розрахунком він виконує завдання з мінування, скидання боєприпасів і доставки провізії.

Бійці бригади «Дике Поле» на квадроциклах, переданих громадою Дніпра, вивезли пораненого побратима з епіцентру кілзони .

«Секунди мають значення»: капітан «Космос» із 128-ї бригади «Дике Поле» про бої, зв’язок і виживання на передовій.

Стріляє з гармати і керує підрозділом: тернополянка Дарина стала офіцеркою 128-ї бригади «Дике Поле» .

Дніпровські