ЕКСКЛЮЗИВ Георгій Столяренко ділиться з учнями військовим досвідом: історія вчителя з Дніпра

02 жовтня 2026 р. 12:12

02 жовтня 2026 р. 12:12

Дніпрянин Георгій Столяренко з 2010 року працює вчителем у ліцеї №139 – викладає історію України та «Захист України». Під час святкування цьогоріч Дня міста був нагороджений пам’ятною медаллю “За заслуги перед містом”. У його житті було чимало подій – як радісних, так і драматичних. Про них він розповів виданню “Наше місто”.

Георгій Столяренко з учнями

Після закінчення Дніпровського національного університету ім. О. Гончара Георгій почав працювати за фахом. У 2014 році він був серед учасників Революції гідності. Хотів одразу вирушити на Схід, однак тоді вони з дружиною чекали на народження дитини. У 2015 році чоловік все ж таки потрапив до лав Національної гвардії. Спочатку пройшов військовий вишкіл, а потім служив на Маріупольському напрямку. На той момент його військовий досвід тривав недовго — приблизно місяць навчання та два місяці безпосередньо в районі проведення АТО. Після змін у законодавстві, які звільняли вчителів від мобілізації, він повернувся до педагогічної роботи.

Під час служби

Повномасштабне вторгнення стало новою точкою відліку. Цього разу Георгій не чекав на повістку. На початку великої війни йому зателефонували друзі та запропонували разом піти до військкомату.  Доброволець служив у складі Криворізької 17 окремої танкової бригади, брав участь у боях на Херсонщині та Донеччині, боронив Бахмут та Часів Яр. Отримав звання молодшого сержанта. В 2023 році під Бахмутом отримав важке поранення в голову – ворожа ракета влучила неподалік від нього. Евакуація була складною: у підрозділі тоді не було наземних роботизованих комплексів, які могли б забрати пораненого із небезпечної зони. Побратими винесли його на ношах через посадки.

У черепі Георгія була величезна діра

Після цього були операція в Дніпрі, лікування та реабілітація у Львові. Під час проходження військово-лікарських комісій медики ухвалили рішення про звільнення Георгія з військової служби. Для нього повернення до школи стало природним продовженням життя.

З радістю повернувся до школи

–        Коли мене списали, питання, куди повертатися, для мене фактично не стояло, – згадує 38-річний Георгій Столяренко.  – Куди мені ще йти? Я ж вчитель. Після лікування та всіх ВЛК повернувся до ліцею. І от цього року вже випустив свій перший після повернення одинадцятий клас. Зараз працюю на пів ставки істориком, а ще викладаю «Захист України». З дітьми, звичайно, іноді говоримо про мій бойовий досвід. Якщо питають — розповідаю якісь моменти, можу пояснити на власному прикладі, як треба або, навпаки, як не треба робити. Але спеціально перетворювати кожен урок на розмову про війну я не бачу потреби. Діти й так живуть у цій реальності.

З учнями

За словами педагога, сама історія України як шкільний предмет для нього не стала іншою після фронту. Змінився радше контекст, у якому її сприймають учні. Події, які раніше здавалися далекими, сьогодні легко знаходять паралелі із сучасністю. Водночас Георгій відзначає, що школярі не завжди прагнуть розпитувати військового вчителя про пережите. Частіше особистий досвід стає для нього додатковим інструментом, коли потрібно пояснити дітям певну ситуацію або показати практичний бік того, про що йдеться на занятті. Особливо це стосується предмета «Захист України». Сучасна програма, на думку вчителя, значно відрізняється від тієї підготовки, яку свого часу проходили школярі у роки його дитинства. Тепер на заняттях більше практики, а учні можуть працювати з технікою та здобувати навички, які відповідають реаліям війни. У ліцеї є можливість проводити заняття зі стрілецької підготовки, тактичної медицини та керування дронами. Для Георгія це показові зміни, адже власний перший досвід поводження зі зброєю він отримав уже дорослим — під час військового навчання.

–        Я дуже радий, що «Захист України» зараз виглядає саме так, – підкреслює вчитель-ветеран.  – Це вже зовсім не те, що колись було у нас — коли приходив якийсь відставний полковник і тільки розповідав теорію. Зараз діти мають можливість отримати реальні практичні навички. Я сам, щоб ви розуміли, вперше автомат Калашникова взяв у руки у 27 років, коли навчався в Нацгвардії. А сучасні школярі можуть познайомитися з такими речами значно раніше. Мені здається, це дуже важливо, бо держава таким чином інвестує у власне майбутнє. І для мене, як для вчителя, важливо не просто щось їм розказати, а дати те, що може реально знадобитися.

Фото з архіву героя.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що таке базова військова підготовка.

Дніпровські