ЕКСКЛЮЗИВ «Петриківка» оживе: у Дніпрі відбудеться прем’єра першої електроакустичної вистави

05 жовтня 2026 р. 14:45

05 жовтня 2026 р. 14:45

У Дніпровській національній опері триває підготовка до прем’єри експериментального балету «Петриківка», яка відбудеться 11 жовтня. Нова вистава поєднає хореографію, живий оркестр, електронне звучання, відеопроєкції та мотиви українського народного мистецтва. Як проходять останні передпрем’єрні репетиції та що чекає на глядачів, бачила журналістка видання «Наше місто».

Ідея створення цього незвичайного проєкту належить  Ростиславу Карандєєву, директору-художньому керівнику Дніпровського академічного національного театру опери та балету. Він також здійснює художнє керівництво виставою. Художницею-постановницею є Христина Козак. Над музикою працюють одразу троє композиторів — Дмитро Малий, Володимир Богатирьов та Алла Загайкевич. Постановча команда намагається створити не просто сценічну історію про петриківський розпис, а сучасну розмову про людей, яких війна змусила змінитися.

Максим Булгаков

Режисер-постановник вистави, він же автор лібрето – заслужений артист України Максим Булгаков, пояснює, що відправною точкою для команди стала сама ідея “петриківки” як символу краси, життя та українського світогляду. У центрі сюжету — двоє художників, які разом створюють розпис, однак війна розділяє їх: чоловік іде на фронт, а жінка залишається чекати на його повернення.

-Хотілося зробити щось тепле, художнє, і “петриківка” для цього дуже підходить, бо це кольори, це певний фундамент нашої культури та нашого мислення, де все має цвісти, пахнути й бути красивим, – розповідає Максим Булгаков. –  Але зараз, у ці темні часи, вона сприймається трохи інакше, і мені захотілося нагадати, звідки ми, хто ми і що взагалі допомагає нам жити. У виставі двоє художників починають разом розпис, але потім чоловік йде на фронт, а жінка зберігає фарби й незакінчений орнамент та чекає на нього. Він повертається живим, фізично неушкодженим, але внутрішньо вже зовсім іншим, тому не може продовжити спільну роботу. Вона намагається повернути його до творчості, але поступово втрачає сили сама, і зрештою вони обоє допомагають одне одному вибратися з цієї прірви. Мені хотілося завершити історію світло — вони все-таки повертаються до свого розпису, де з’являються серце, квіти й зернятко.

Саме через особисту історію героїв постановники хочуть говорити про наслідки війни, які не завжди помітні зовні. Адже дуже часто повернення чоловіка з фронту стає у родині лише початком складного шляху, а відновлення стосунків потребує спільної справи, терпіння та готовності знову почути одне одного.

Візуальна частина постановки буде важливою складовою цієї розповіді. На сцені з’являтимуться відеопроєкції, за допомогою яких окремі елементи петриківського орнаменту поступово формуватимуться в цілісне зображення. Таким чином, глядач зможе побачити, як із окремих кольорів та символів народжується фінальний образ.

Не менш незвичайним є музичне рішення. Для Дніпровської опери це перший досвід створення вистави в електроакустичному форматі, коли звучання живого оркестру поєднуватиметься зі спеціально створеною електронною музикою. Дмитро Малий та Володимир Богатирьов працюють переважно з оркестровою частиною, тоді як Алла Загайкевич створює електронний пласт партитури. Диригент-постановник Сергій Горкуша зазначає, що співпраця кількох композиторів для одного сценічного твору є поширеною світовою практикою. Особливість «Петриківки» ще й у тому, що музика має не просто супроводжувати танець, а взаємодіяти з візуальним рядом і створювати окремий емоційний простір.

Сергій Горкуша

-Те, що над виставою працюють троє композиторів, для наших афіш може виглядати незвично, але в європейській та американській практиці це цілком нормальна історія, – пояснює Сергій Горкуша.  – Сучасні технології дозволяють авторам працювати разом, навіть перебуваючи далеко один від одного, а в нашому випадку всі вони працюють у межах однієї країни. Для балету, який треба створити у стислі строки, така кооперація особливо важлива, адже написати близько години музики, відповідної конкретному лібрето, стилістиці та хореографії, а потім ще й професійно її оркеструвати — величезна робота.  У музиці будуть не лише мелодії, а й різноманітні тембри, незвичні технічні прийоми гри на інструментах, електронні звуки та оброблені голоси. Водночас у партитурі присутній код української автентичної мелодики, зокрема мотиви пісні «Петрівочка», записаної гуртом «Древо». Це музика, яку потрібно не тільки слухати, а й відчувати, адже вона посилює хореографію, сценографію та загальний візуальний образ вистави.

За словами диригента, глядачеві може знадобитися певний час, аби звикнути до такої музичної мови. Однак саме експериментальність, на його думку, дає можливість українському театру розвиватися та створювати нові форми. Електроніка в «Петриківці» не замінюватиме оркестр — вона стане ще одним інструментом, який розширює його звучання.

Для артистів балету така постановка також стала викликом. Тут немає звичного для класичного балету набору французьких па, на які можна було б спиратися під час роботи. Хореографія поєднує різні стилі та напрямки, а сам танець має бути максимально динамічним: на сцені майже постійно перебуває велика частина трупи. Заслужена артистка України Аліна Вєрєтіна виконує одну з центральних патрій — художниці, яка після повернення чоловіка з війни намагається знову віднайти спільне натхнення та завершити їхню картину. Для артистки це не лише складний хореографічний матеріал, а й образ із великою кількістю емоційних переходів.

Аліна Верєтіна

-Для нас ця музика дуже незвична, і ми поки ще звикаємо до неї, адже оркестр репетирує окремо, а ми окремо, –  зізнається Аліна Верєтіна. – Вона буває складною для сприйняття, але водночас є дуже цікавою, ліричною та різноманітною. Мені подобається, що у виставі поєднуються модерн і класика та різні напрямки танцю, тому артист постійно відкриває для себе щось нове. Моя героїня — творча художниця, у якої протягом вистави багато разів змінюється настрій. Вона то має сили боротися, то втрачає надію, то кохає, то бачить, що чоловік від неї відсторонюється, і через це переживає дуже різні стани. Після його повернення з війни вони разом шукають натхнення, щоб знову взятися за незавершену картину. Мені цей образ близький, бо я сама дуже емоційна людина і можу протягом дня пережити багато різних станів — від сміху до сліз і повної тиші.

У «Петриківці» автори прагнуть показати народне мистецтво не як застиглий музейний символ, а як живу систему образів, здатну говорити про сучасність. Квіти, кольори, орнаменти та зернятко поступово стають частиною історії про любов, втрати, очікування та повернення. Прем’єрна постановка також має продемонструвати, як традиційна українська культура може взаємодіяти із сучасною музикою, технологіями та пластикою. Саме на цьому перетині й народжується експериментальний балет «Петриківка» — вистава, у якій за яскравим орнаментом стоїть історія людей, яким після війни доводиться заново вчитися бути разом.

Побачити балет «Петриківка» у Дніпровській національній опері можна 11 жовтня о 15.00 та 23 жовтня о 18.00.

Фото Валерія Кравченка.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у філармонії Дніпра відбудеться фестиваль джазу.

Дніпровські