Нові правила встановлення інвалідності в Україні: як визначають групу

05 жовтня 2026 р. 17:13

05 жовтня 2026 р. 17:13

В Україні з 1 січня 2025 року діє нова система оцінювання повсякденного функціонування людини, яка замінила медико-соціальні експертні комісії (МСЕК). Тепер під час визначення інвалідності враховують не лише діагноз, а передусім те, наскільки стан здоров’я впливає на повсякденне життя людини, пише «Наше місто» з посиланням «Район медицина».

Експертка у сфері охорони здоров’я Наталя Лісневська у коментарі УНІАН пояснила, за яких умов встановлюють різні групи інвалідності, коли її можуть призначити без повторного оцінювання та чим інвалідність відрізняється від втрати працездатності.

Як тепер встановлюють інвалідність

За новими правилами медична команда оцінює функціональні можливості людини. Зокрема, визначають, чи може вона самостійно пересуватися, доглядати за собою, спілкуватися, навчатися, працювати та брати участь у суспільному житті.

Також враховують потребу в реабілітації, сторонньому догляді та інших видах підтримки.

Сам факт наявності певного захворювання не означає автоматичного встановлення інвалідності. Два пацієнти з однаковим діагнозом можуть мати різний ступінь обмежень: один здатен самостійно працювати й обслуговувати себе, а іншому може бути потрібна регулярна або постійна допомога.

Інвалідність встановлюють у випадках, коли порушення здоров’я є стійкими та призводять до обмеження життєдіяльності.

Кому можуть встановити 1 групу інвалідності

Першу групу можуть встановити людям із тяжкими та стійкими порушеннями функцій організму, які істотно обмежують повсякденну діяльність.

У таких випадках людина може мати значні проблеми з пересуванням, самообслуговуванням, функціонуванням нервової системи, психічним станом, зором, слухом та іншими функціями. В окремих ситуаціях вона потребує постійної допомоги іншої людини.

Хто може отримати 2 групу

Другу групу встановлюють за наявності значних і тривалих порушень здоров’я, які суттєво впливають на життєдіяльність, але не відповідають критеріям першої групи.

Людина при цьому може зберігати здатність до самообслуговування та роботи. Водночас їй можуть бути потрібні спеціальні або полегшені умови праці, допоміжні засоби, періодична допомога іншої людини чи регулярне медичне спостереження.

Причиною таких обмежень можуть бути наслідки тяжких захворювань, травм, операцій, неврологічних або психічних порушень, а також серйозні проблеми із зором чи слухом.

Коли встановлюють 3 групу інвалідності

Третю групу можуть встановити, якщо стан здоров’я спричиняє стійкі, але помірні обмеження життєдіяльності або впливає на можливість працювати.

У більшості випадків людина зберігає значну частину самостійності, однак може потребувати певних змін у роботі. Наприклад, їй можуть рекомендувати зменшити фізичне чи психологічне навантаження, змінити частину робочих обов’язків або створити спеціальні умови праці.

Таким чином, групу визначають не за самим діагнозом, а за тим, які функціональні обмеження він спричинив.

Коли інвалідність можуть встановити без повторного оцінювання

У законодавстві передбачена можливість встановлення інвалідності без визначення дати наступного оцінювання. Відповідний перелік захворювань і порушень містить постанова №1338.

Водночас наявність тяжкого діагнозу сама по собі не є достатньою підставою. Фахівці оцінюють характер і стійкість порушень, можливість відновлення функцій організму, прогноз захворювання та відповідність стану людини встановленим критеріям.

За словами Лісневської, медичні документи мають містити не лише інформацію про діагноз. Важливо, щоб у них були результати обстежень і лікування, дані про перебіг захворювання та опис того, як саме стан здоров’я обмежує можливості людини.

Що таке втрата працездатності

Втрата працездатності характеризує можливість людини виконувати трудову діяльність. При цьому розрізняють загальну та професійну працездатність.

Наприклад, після травми людина може втратити можливість виконувати роботу, яка потребує значних фізичних навантажень, але залишатися здатною працювати за іншою професією.

Ступінь втрати працездатності визначають індивідуально. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я №420, він може становити від 5% до 100%.

Конкретний діагноз не означає автоматичного встановлення певного відсотка втрати працездатності, оскільки наслідки одного й того самого захворювання у різних людей можуть відрізнятися.

Чим втрата працездатності відрізняється від інвалідності

Ці поняття не є тотожними. Втрата працездатності може стосуватися можливості людини виконувати певну професійну роботу, тоді як інвалідність визначають з урахуванням ширшого спектра обмежень життєдіяльності.

Тому людина може мати обмеження для виконання конкретної роботи, але при цьому самостійно пересуватися, обслуговувати себе та спілкуватися. У такому випадку сама втрата працездатності не означає автоматичного встановлення інвалідності.

Чи дає втрата працездатності відстрочку від мобілізації

Під час визначення права на відстрочку важливо розрізняти інвалідність, ступінь втрати професійної працездатності та висновок військово-лікарської комісії (ВЛК).

Люди, яким офіційно встановили інвалідність, мають право на відстрочку від призову під час мобілізації.

Водночас сам факт встановлення певного відсотка втрати професійної працездатності не означає автоматичного отримання відстрочки. Якщо інвалідність не встановлена, питання придатності до військової служби вирішують окремо за висновком ВЛК та відповідно до вимог військово-лікарського законодавства.

ВЛК оцінює саме придатність людини до військової служби. Це відрізняється від визначення її можливості працювати за цивільною професією.

Нагадаємо: «Доступні ліки»: НСЗУ оновила перелік препаратів.

Раніше ми писали: Пільги на придбання дров: хто може отримати допомогу у 2026 році .

Фото: з відкритих джерел.

Дніпровські