ЕКСКЛЮЗИВ Три покоління, одна справа та покликання довжиною в життя: історія медичної династії Андрющенків з Дніпра

06 жовтня 2026 р. 14:03

06 жовтня 2026 р. 14:03

У найбільшій міській лікарні Дніпра – відомій на всю Україну «четвірці» – працюють двоє Андрющенків: батько й син. Сергій Володимирович, лікар ультразвукової діагностики вищої категорії, з 2022 року очолює радіологічне відділення. Його син Антон Сергійович, хірург-онколог проктолог, оперує пацієнтів із пухлинами кишківника у тому ж потужному медзакладі, лише на іншому поверсі.

Для родини це вже третє покоління в медицині. Початок поклав Володимир Максимович, дідусь Антона й батько Сергія: він був рентгенологом і завідував рентгенологічним відділенням в обласній лікарні імені Мечникова. За роки, що представники родини Андрющенко працюють у сфері охорони здоров’я, багато чого змінилось: обладнання, підходи, навчання, протоколи лікування. Незмінним залишається одне – спільне на всіх бажання будь-що врятувати пацієнтів та повернути їх до повноцінного життя.

Вибір, який зробив свідомо

Сергій Володимирович каже, що у нього не було сумнівів щодо вибору майбутньої професії.

«Тато був лікарем, мама інженером-хіміком. Тому вже з дитинства знав, що піду в медицину. Та остаточно це вирішив у 8 класі. Я тоді переніс дві серйозні операції. Був натхненний працею лікарів, їхнім ставленням до людей. Це перевернуло світогляд. А батьки навіть не здивувалися», — розповідає він.

У 1983 році він вступив до медичного інституту й одразу пішов працювати санітаром у пересувну службу міської лікарні швидкої допомоги. Далі пройшов усі щаблі медичної кар’єри: медбрат, фельдшер, лікар-інтерн, лікар. Після випуску в 1989 році став анестезіологом-реаніматологом. У 1993-му перейшов до лікарні, де працює й досі, і відтоді займається радіологією та ультразвуковою діагностикою. З 2022 року очолює радіологію.

Відділення із замкненим циклом

Відділення радіології КНП «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради є провідним у своєму профілі в Дніпропетровській області. Воно допомагає пацієнтам з онкопатологіями, захворюваннями ендокринної та репродуктивної систем. Люди з пухлинами приїжджають на діагностику, зокрема на пошук метастазів. Після операції на щитоподібній залозі, яку роблять в ендокринологічному відділенні, вони повертаються до радіологів на радіойодтерапію. Усе від діагностики до лікування наслідків відбувається в одному закладі.

Повномасштабне вторгнення навантаження змінило. Військових, які проходять етапи евакуації, доправляють терміново, і обстежити їх треба негайно. До того ж до міста приїжджають внутрішньо переміщені особи.

«Сьогодні пацієнтів може бути більше, завтра, як завжди, а післязавтра ще більше. Це не прогнозується», — каже Сергій Володимирович.

Методики, які дивують закордонних колег

Технології в медицині змінюються кожні п’ять-десять років, разом з обладнанням і підходами. Тепер усе це можна бачити онлайн, а на конференціях, куди лікарі їздять часто, до нових методик уже готові. Кордони між фахівцями стираються: можна проконсультуватися із закордонними колегами у будь-який момент.

Через це особливо приємно, коли пацієнти, які повертаються з-за кордону, переказують схвальні відгуки. Навіть ізраїльські фахівці здивувалися, що в Дніпрі вже близько десяти років використовують методику ранньої діагностики метастазів раку щитоподібної залози, яку застосовують і вони самі. За словами завідувача, відділення впливає й на протоколи лікування цього захворювання в Україні. А колеги з ендокринології, з якими вони працюють, оперують за світовими стандартами й не стоять на місці.

Син, який бачив медицину з дитинства

Антон Сергійович Андрющенко теж вибирав професію свідомо. Ніхто на нього не тиснув. Проте сказати, що дідусь та батько не зіграли у цьому роль, теж не можна. Бо розмови про пацієнтів чув змалку. Тож вступив до медичного ліцею, а потім і до академії. Його брат Олексій обрав інший шлях і вивчає прикладну математику в національному університеті. Батько Сергій Володимирович каже, що на вибір синів не впливав, і пишається однаково ними обома.

«Я, як і тато, працював санітаром, медбратом, лікарем-інтерном. В інтернатурі за спеціальністю «загальна хірургія» були цикли в різних відділеннях і лікарнях, і саме тоді зацікавився проктологією. Спеціалізуюсь на пухлинах кишківника, абдомінальній хірургії», — розповідає він.

Про те, яким він став лікарем, найкраще розповідають ті, кого оперував. Одна з пацієнток, Оксана Никишина, дякує хірургові за професіоналізм і увагу до кожного пацієнта. Вона називає його досвідченим фахівцем, який тримає в полі зору всіх своїх хворих.

«Особисто контролює динаміку кожного, навіть у вихідний день! Найкращий лікар, якого я зустрічала!» — написала вона на сайті медзакладу. Окремо жінка відзначає індивідуальний підхід: за її словами, Антон Сергійович завжди готовий підтримати і дати дієві рекомендації.

Батькові чути такі слова дуже приємно. «Я, буває, заходжу у відділення до Антона й питаю: як там моя дитина? І чую лише добрі відгуки від колег та пацієнтів. Дуже приємно, коли кажуть, що у вас такий син, такий лікар», — зізнається Сергій Володимирович.

Три покоління лікарів, і одне на всіх правило, яке озвучив наймолодший представник династії Андрющенків: «У першу чергу – пацієнт, щоб усе було на благо пацієнта. Усе потрібно робити чесно, відкрито, порядно. Прозоро. І просто працювати».

Текст: Тетяна Захарова

Фото: Володимир Федорищев

Дніпровські