ЕКСКЛЮЗИВ Місто без війни: як вуличні художники змінюють обличчя Дніпра

11 жовтня 2026 р. 10:25

11 жовтня 2026 р. 10:25

Навіть війна не в змозі зробити Дніпро сірим та невиразним. Місто живе, розвивається, наповнюється новими сенсами та кольорами – зокрема завдяки стріт-арту. В День художника, який цьогоріч відзначається в Україні 11 жовтня, журналістка видання «Наше місто» дізналась, як змінюється місто завдяки вуличним художникам.

Більшість учасників фестивалю  – студентська молодь

У Дніпрі з 16 до 18 вересня вперше проходив Всеукраїнський фестиваль монументального живопису «Україна. Вчора. Сьогодні. Завтра». Протягом трьох днів художники та команди з різних міст створювали масштабні роботи на секціях паркану, який розташований  вздовж входу на територію Bartolomeo Best River Resort. До фестивалю долучилися і професійні митці, і студенти, викладачі та художники-аматори. Для багатьох із них це був перший досвід роботи у форматі стріт-арту, коли власну ідею потрібно перенести на велику площину просто неба. Але результат вийшов вражаючий.

Однією з учасниць стала дніпрянка Аліса Янущик. Вона створила роботу про майбутнє міста, в якому немає війни. На її секції можна побачити міський пейзаж на заході сонця, лелеку, калину та елементи петриківського розпису.

Аліса Янущик

–        Я хочу показати мирне місто  — яскраве, квітуче, – розповідає Аліса.  –  Дуже люблю петриківський розпис і займаюся ним вже 12 років, тому вирішила поєднати не тільки будівлі та пейзаж, а й петриківські мотиви. Працюю викладачкою у школі мистецтв імені Олеся Гончара та ще викладаю у музичній школі №12. Петриківка зі мною залишається назавжди, бо вона яскрава і не схожа ні на що інше. Я навчалася у майстрів із Петриківки ще зі школи, розпис дозволяє мені самовиражатися. До цього малювала петриківські орнаменти на стінах у приватному будинку, але міський стріт-арт для мене — новий досвід.

У фестивалі дуже активно брали участь студенти, випускники та викладачі Українського державного університету науки і технологій. Усього під час  фестивалю було створено 67 панно, 29 із них — командами з УДУНТ.  До роботи долучилися 23 студентські та 3 викладацькі команди ННІ ПДАБА, а також 3 команди ННІ УДХТУ. Для студентів це була можливість застосувати професійні знання не на навчальних макетах, а безпосередньо в масштабі міста.

Учасники працювали з композицією, живописом, графікою, колористикою та дизайном, створюючи великі авторські роботи просто на очах у мешканців і гостей Дніпра. У панно знайшли відображення історія України, її сьогодення та бачення майбутнього — від традиційних українських символів до сучасних сюжетів і образів відновлення та розвитку країни. Серед робіт учасників УДУНТ  – композиції, створені на основі особистих історій та важливих для авторів образів.

Команда з ПДАБА

Свою командну роботу на фестивалі створювали шестеро першокурсників Придніпровської державної академії будівництва та архітектури , яка входить до складу УДУНТ. Студенти навчаються за спеціальністю «Дизайн середовища» і приїхали на фестиваль із Дніпра, Кам’янського, Криничок, Павлограда та інших населених пунктів регіону. Їхня композиція отримала назву «Герої-котики». На ній автори зобразили військових, родину захисника України, а також образ майбутнього Дніпра — після завершення війни. За словами студентів, усі рішення вони ухвалювали разом: обговорювали ескіз, радилися з викладачами, кілька разів переробляли композицію та вже під час роботи вносили зміни.

“Герої-котики”

Ще одна учасниця, студентка ПДАБА, майбутня архітекторка Юлія Бабенко, звернулася до театральної теми. Її робота присвячена театру та його впливу на суспільство. Образ для муралу виник після насиченого театральними подіями літа, коли художниця побувала на кількох виставах і концертах.

Юлія Бабенко

–        Цього літа я відвідала чотири театральні постановки, тому, коли почала думати над муралом, у мене виникла ідея, яка пов’язана з театром, – ділиться Юлія.  – Я згадала Леся Курбаса — відомого актора та засновника театру “Березіль” — і його фразу: “Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра”. Для мене це про те, що мистецтво повинно формувати людей і допомагати їм ставати кращими.  Стріт-артом я раніше не займалася, тому спочатку було навіть трохи страшно працювати на такій великій площині. Але бажання донести свою ідею перемогло. Якщо будуть подібні фестивалі, я із задоволенням взяла б участь ще раз.

Мальви життя та ніч над Дніпром

Своє бачення майбутнього України представила і художниця Світлана Герман. До фестивалю вона раніше не працювала зі стріт-артом: її діяльність  пов’язана з дизайном костюмів для танцювальних колективів. На фестивалі вона створила композицію, в якій поєднала тему національного коріння, енергетичної незалежності, охорони кордонів та збереження природних ресурсів.

Світлана Герман

–    Я бачу цю роботу як майбутнє нашої України, – зізналась Світлана.  – Тут є мальви життя — символ того, що навіть на камінні може вирости рослина. Життя продовжується, але при цьому ми не маємо забувати своє коріння. Я хотіла показати, що в майбутньому нам потрібно захищати свої кордони та дітей, розвивати зелену енергетику, щоб не залежати від ударів по енергетичній інфраструктурі. Окремо привернула увагу до води — саме тому на роботі є напис Н2O, адже питна вода є обмеженим ресурсом і проблема її збереження стосується всього світу. Ми маємо розуміти, що ворог-сусід нікуди не зникне, тому повинні бути сильними, вкладатися у власне майбутнє, виховувати дітей і берегти свої ресурси. Для мене все це і є баченням майбутньої України.

“Нація”

На іншій секції учасники фестивалю створили композицію під назвою «Нація». У ній вони хотіли показати людей різного віку та походження, яких об’єднує Україна. Центральними образами стали соняхи, кобзар і люди, що гуртуються попри воєнні випробування. Автори пояснювали, що затемнені силуети символізують представників різних національностей, які живуть в Україні, а соняхи, повернуті до світла, — надію на кращі часи.

Автори “Нації”

До роботи долучилися Вікторія Миргородська, її племінниця Вероніка Варакута та їхні колеги. Сама Вікторія за професією лікарка, а малюванням займається як аматорка. За її словами, композицію придумала Вероніка, студентка УДУНТ, а вся команда разом допомагала переносити задум на стіну.

Валерія Мальована

Серед учасників фестивалю була і переселенка з Маріуполя Валерія Мальована. Разом із однокурсницею Надією Гладковською вони створили композицію з портретом художника Архипа Куінджі на тлі його роботи «Ніч над Дніпром». Для Валерії ця тема є особистим зв’язком із рідним містом. Адже Куінджі також народився у Маріуполі.

Михайло та Павло

Окрему роботу представили студенти Українського державного хіміко-технологічного університету Михайло Оленич та Павло Гончар. Вони вирішили зобразити «Супутник» — конструкцію біля ТРЦ «Дафі», яка нагадує про космічну історію Дніпра. Починаючі художники зазначали, що через складність підготовки ескізу та обмежений час працювали у досить стислих термінах,  основну увагу приділили деталям та тіням.

Анастасія Степаненко

Серед найбільш професійних робіт була і композиція Анастасії Степаненко про збереження української культури. Дівчина в її центрі уособлює Україну, ластівки символізують надію та пам’ять, а багатошарова айстра — багатство культурної спадщини. Анастасія закінчила університет у Харкові, нині живе у Дніпрі та працює художницею і викладачкою у студії, де займається з дітьми та дорослими.

На фестиваль приїхало декілька авторів з інших міст України. Серед них –  художниця з Житомира Злата Тарасенко. Вона привезла вже підготовлені фрагменти мозаїки на монтажній сітці та монтувала їх на своїй ділянці. Її робота присвячена силі спротиву та єдності.

Злата Тарасенко

–        Це нагадування про те, що ми маємо бути єдиними не лише у часи випробувань, а й у повсякденному житті — бути добрішими одне до одного та підтримувати одне одного навіть у звичайних питаннях, – пояснила Злата.  – Я привезла сюди частини мозаїки, які заздалегідь зробила на спеціальній монтажній сітці. У Житомирі я професійно займаюся розписами стін, а з мозаїкою почала працювати нещодавно. Для мене вона дуже медитативна: люблю заняття з дрібною моторикою, увагу до деталей. Мозаїка потребує терпіння та зосередженості. Фізично це складно — потрібно монтувати важкі шматочки, працювати зі спеціальними матеріалами, а іноді й на великій висоті, якщо йдеться про масштабні розписи. Атмосфера фестивалю мені дуже сподобалася: тут багато нових знайомств і цікавого досвіду.

Для частини художників робота на фестивалі стала продовженням професійної діяльності, а для когось — першою спробою створити великий мистецький твір просто неба. Учасники працювали з фасадними фарбами у різних техніках, поступово перетворюючи звичайний паркан на своєрідну галерею. Після завершення фестивалю ці роботи стали частиною міського простору.

Містянам подобається новий артоб’єкт

Дніпрянам такий експеримент з використанням стріт-арту  прийшовся до вподоби. Вже після закінчення фестивалю багато хто відвідує новий артоб’єкт і не приховує свого захоплення. Серед них – Людмила Марченко, відома дніпровська фахівчиня з астрономії.

Людмила Марченко

–        Сходила подивитись, як розмалювали паркан біля “Бартоломео”, – написала пані Людмила у фейсбуці .  – Як на мене, вийшло цікаво і якось тепло. Звісно, рівень у малювальників був різний, є досить простенькі, а є прямо професійні роботи. І, що мені особливо приємно, на багатьох і зорі, і Сонце, і Місяць. Навіть наш пам’ятник супутнику хтось намалював.

А ще Людмилу Марченко зачепило вищезгадана варіація «Ночі над Дніпром» маріупольки.

–        Не знаю автора цього фрагменту розпису, але він потрапив точно в ціль, – продовжує дніпрянка.  – Явна відсилка до Архипа Куінджі і абсолютно точне і реальне астрономічне зображення. Одразу видно, що художник не просто намалював щось з голови, – хоча і має повне право, і справді багато такого малював, а прив’язаний до певного місця і певних обставин. Це Крим, Ведмідь-гора, яку легко впізнати. Ми бачимо, як з за гори піднімається повний Місяць. Значить, перед нами схід, а художник дивиться на пейзаж із заходу.  Скоріш за все, він знаходиться десь в районі Гурзуфу і малює те, що відкривається його погляду. І це надає його картині додаткового змісту – астрономічного.

Дніпро отримав дуже класну локацію

Одним з членів журі Всеукраїнського фестивалю монументального живопису «Україна. Вчора. Сьогодні. Завтра» була викладачка ПДАБА Яна Захарова-Куницька. Вона разом з іншими фахівцями оцінювала ескізи учасників, а після завершення фестивалю — вже готові роботи. За її словами, організатори отримали десятки панно, створених художниками різного віку та з різним досвідом.

Перше місце на фестивалі передбачало грошову винагороду – 100 тисяч гривень, друге — 50 тисяч, третє — 25 тисяч. Водночас, за задумом організаторів, учасники отримували не лише можливість позмагатися за призи, а й шанс залишити власну роботу у відкритому міському просторі. Важливою особливістю фестивалю стало те, що матеріали для створення панно, а для іногородніх митців  – також проживання, харчування та компенсацію проїзду забезпечували організатори.

Яна Захарова-Куницька

–       Фестиваль однозначно відбувся, причому в хорошому сенсі, тому що ми отримали цілу низку дуже якісних робіт саме вуличного мистецтва, – впевнена пані Яна.  – У результаті з’явилось близько 67 різних панно,   учасники були з Дніпра та інших міст, зокрема Харкова, Житомира, Запоріжжя. Перше місце посів художник Денис Рузікулов із Запоріжжя, який займається створенням муралів. Друге – дніпровська художниця Марія Косторова, а третє — дніпровський художник Вадим Ткач, який також працює у напрямі стріт-арту. Крім призових робіт, організатори окремо відзначили ще кілька творів, які не отримали фінансових премій, але привернули увагу. Загалом справді якісних робіт було багато, а найбільше складнощів для журі виникало з оцінюванням дуже різних за стилем та задумом панно.

Фестиваль проходив перед входом на територію Bartolomeo Best River Resort, де для художників був підготовлений довгий паркан із 118 секцій. Частина з них залишилася вільною після завершення заходу, тому локація потенційно може розвиватися й надалі. За словами Яни Захарової-Куницької, до створення нових робіт можна буде долучатися і після фестивалю, однак ескізи мають відповідати загальній концепції простору.

–        У результаті ми отримали дуже класну локацію, яка, на мою думку, має потенціал для подальшої співпраці з художниками, – пояснює пані Яна.   – До того ж це може стати цікавою локацією з туристичним потенціалом, адже такі місця притягують людей, спонукають фотографуватися і розглядати роботи. Мистецтво в міському просторі має максимальну можливість бути побаченим, а стріт-арт у цьому сенсі є дуже доступним форматом. Після фестивалю люди вже почали приїжджати на цю локацію, фотографувати роботи та ділитися тими, які їм найбільше сподобалися. Якщо художники захочуть долучитися до простору пізніше, така можливість є, але їхні ескізи мають відповідати тематиці «Україна. Вчора. Сьогодні. Завтра».

За словами Яни Захарової-Куницької, окремою цінністю проєкту стала підтримка митців з боку благодійного фонду «Творча Україна», який взяв на себе основні витрати на проведення фестивалю. Місто ж зі свого боку сприяло реалізації ініціативи, зокрема підтримало проведення заходу та локацію. Проведення фестивалю також було приурочене до того, що Дніпро отримав статус молодіжної столиці України у 2026 році.

Фото Валерія Кравченка та з відкритих джерел.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, де у Дніпрі працюють гуртки з петриківського розпису.

Дніпровські