Чому університети мають стати одним із пріоритетів державних інвестицій

14 жовтня 2026 р. 07:18

14 жовтня 2026 р. 07:18

Коли ми говоримо про розвиток міст, то зазвичай уявляємо інфраструктуру або безпеку. Ми звикли оцінювати конкретними показниками успішність влади у використанні бюджетних коштів. Але є питання, яке сьогодні, на мою думку, повинно стояти перед державою значно гостріше: хто житиме в наших містах через десятиріччя? І що потрібно зробити, щоб сформувати нові покоління України? Бо робити це потрібно вже сьогодні. Або ще вчора.

Україна вже зіткнулася з масштабною міграцією населення. Війна лише загострила проблему, яка існувала задовго до повномасштабного вторгнення. Молодь роками залишала свої міста, переїжджала до тих місць, які давали перспективу. І з відтоком молоді цілі міста і регіони втрачали своє майбутнє.

У державній політиці розвитку територій ми багато говоримо про інфраструктуру або промисловість чи створення робочих місць. І значно рідше згадуємо про інституцію, яка протягом століть формує саме людський потенціал. Це наші університети. Це наші заклади вищої освіти.

Якщо подивитися на університет не лише як на будівлю, що надає освітні послуги, то ми можемо з вами зрозуміти зовсім іншу логіку. Університет — це не просто місце, де молодь отримує диплом. Це механізм, завдяки якому місто живе та отримує своє майбутнє.

Щороку університети залучають молодих людей із різних регіонів. Для багатьох із них вступ до університету — це не просто переїзд. Це початок самостійного життя. Бо саме вік від 17 до 23 років є одним з найважливіших періодів у житті людини. У цей час формуються соціальні зв’язки, інтереси, життєві звички, уявлення про майбутнє. Тому місто, яке залучає молодь через заклади вищої освіти, фактично отримує можливість стати частиною подальшого життя цих людей.

Оксфорд та Кембридж, коли університет формує місто

Мені довелося часто бувати у Оксфорді та Кембриджі. І кожного разу у мене складалося стале відчуття, що майже усе життя цих невеличких містечок обертається навколо університетів. Але найбільш цікавим є те, що за цим враженням є дійсно ціла економічна концепція.

У вересні 2025 року британський дослідницький центр Centre for Cities опублікував дослідження Town and Gown: The Role of Universities in City Economies, присвячене впливу університетів на розвиток міста.

За його даними, два університети Оксфорда забезпечують близько 16% усіх робочих місць. У Кембриджі частка робочих місць становить близько 11%. Тобто в Оксфорді фактично кожне шосте робоче місце безпосередньо пов’язано з самим університетом. І це, уявіть, без урахування тих робочих місць у бізнесах, які обслуговують студентів, викладачів та задіяні у всій університетській інфраструктурі.

Ще масштабніші цифри показує дослідження London Economics, опубліковане у 2023 році, в якому описано, що економічний вплив діяльності Кембриджського університету на економіку Великої Британії за 2020–2021 рік оцінили у майже 30 мільярдів фунтів стерлінгів. За розрахунками дослідників, діяльність університету підтримувала понад 86 тисяч робочих місць по всій країні, з яких близько 52 тисячі на сході Англії.

Загалом цей економічний ефект забезпечує саме інфраструктура, яка коренями виходить із університету, що створює наукові дослідження, технологічні компанії, розробки. Тобто університет, як велике дерево, розростається гілками у майже всіх сферах. Це дає нам розуміння, що будь-який університет впливає на економіку далеко за межами своїх навчальних корпусів.

Ми з вами звикли, говорячи про містоутворююче підприємство, уявляти якісь металургійні комбінати або великі заводи чи порт. Бо навколо таких підприємств в Україні десятиліттями формувалася інфраструктура, розросталися в прямому сенсі цілі міста.

Але у сучасному світі реформування виробництва, звуження й оптимізації нам варто подивитися на університет як на сучасну містоутворюючу інституцію. Бо він створює робочі місця, залучає людей. Сьогодні університети забезпечують приплив молодого людського капіталу, без якого неможливий довгостроковий розвиток держави.

Окрім того, заклади вищої освіти, особливо технологічні, тісно співпрацюють із сучасними корпораціями. І вже є нормою, коли, наприклад, IT-корпорації під час навчання студентів формують собі майбутніх спеціалістів. Це ми бачимо на прикладі Дніпровської політехніки та її співпраці з компанією EPAM та іншими гігантами.

Отже, ми бачимо з вами чітку закономірність: чим більше ми інвестуємо у розвиток університетів, тим більше можливостей створюємо не для студентів, а саме для міста загалом.

Сучасний університет — це далеко не просто навчальні аудиторії. Це наукові лабораторії, дослідницькі центри, технологічна інфраструктура, бізнес-інкубатори, міжнародні освітні програми та співпраця у багатьох напрямках. Просто кажучи, це середовище, у яке потрапляє молода людина, і вона має змогу не просто отримати освіту, а цілу платформу для реалізації власних ідей. І все це відбувається безпосередньо у місті, в якому і розташований той чи інший учбовий заклад.

Тут ми з вами бачимо ще один дуже важливий нюанс для майбутньої стратегії держави. Молоді люди приїжджають навчатись у 18 років. Це той самий період життя, коли людина формується, створює соціальні зв’язки, закохується, хтось починає паралельно працювати, так би мовити, проростає корінням у середовище. У людини з’являються улюблені місця, знайомі вулиці, власна історія, і так місто, до якого приїхали на навчання, за кілька років стає вже домом.

Тому після отримання диплому багато людей стає перед вибором: будувати життя у вже знайомому середовищі чи кудись їхати і починати все спочатку.

І якщо подивитися на цей процес у масштабах десятиліть, то ми побачимо не просто підготовку фахівців, ми побачимо стратегію формування нації. Таким чином, інвестуючи в розвиток університету, держава фактично інвестує у своє майбутнє. Саме тому університет потрібно розглядати не просто як заклад освіти, а як один із фундаментальних елементів довгострокового розвитку території.

Університет формує економіку задовго до того, як студент отримає диплом

Ми звикли оцінювати витрати на освіту через вартість підготовки одного фахівця. Але практично ніколи не рахуємо, скільки економічної активності цей студент створює ще під час навчання.

Оренда, харчування, транспорт, розваги — усе це створює попит, який підтримує місцевий бізнес.

У дослідженні Centre for Cities за 2025 рік є особливо цікавий показник: у центрах великих британських міст — університетських містечок — майже 60% населення становлять люди віком від 18 до 29 років. У центрах міст без університетів — лише близько 20%.

Тобто університети напряму впливають на вікову структуру міського середовища.

Саме тому фінансування університету варто оцінювати не лише через кількість підготовлених фахівців, а й через довгостроковий вплив на територію.

Чому це особливо важливо для України?

За інформацією Міністерства освіти і науки України, у вересні 2026 року новий навчальний рік розпочали понад мільйон студентів закладів вищої освіти. Майже 300 тисяч із них — цьогорічні вступники на бакалаврат і магістратуру.

Це величезний людський потенціал.

Але важливо звернути увагу на інші дані. За статистикою МОН, 57,2% першокурсників бакалаврату у 2026 році зосереджені у п’яти найбільших освітніх центрах: Київ, Львів, Одеса, Харків та Дніпро.

Така концентрація показує, наскільки важливу роль відіграють університетські центри в територіальному розподілі молоді.

Для України зараз це питання має особливе значення.

Ми вже сьогодні повинні думати не лише про те, скільки людей повернеться після війни, а й про те, де саме вони будуть жити та працювати.

І особливо гостро ця проблема стоїть перед регіональними містами, бо втрата молоді означає не просто зменшення кількості жителів. Це фактично скорочення майбутнього ринку праці та, як наслідок, зниження податкових надходжень і тотальне старіння населення.

І тут розвиток університетів відіграє одну з головних ролей у збереженні людського потенціалу.

Візьмімо, до прикладу, Дніпро. Це великий промисловий, освітній та економічний центр. І університети тут традиційно залучають молодь із різних населених пунктів регіону та інших областей. І саме навчання для цієї молоді стає першим тривалим досвідом життя у великому місті.

Чому державі потрібно змінити підхід до фінансування університетів?

В Україні фінансування університетів переважно розглядається в межах лише освітньої політики. Аналізується кількість студентів, державне замовлення, наукові показники.

Це, звісно, усе важливі критерії, але вони не відображають повного економічного та соціального впливу університету.

Бо якщо університет щороку залучає до регіону тисячу молодих людей, які в майбутньому залишаються у цьому регіоні, то його значення виходить далеко за межі освітньої системи.

На мою думку, слід розглядати університети як складову державної стратегії розвитку території.

Важливо аналізувати якість освіти та кількість студентів не лише як показники в межах Міністерства освіти. Але як дані, що дають нам розуміння перспектив розвитку міста.

Такі дані дозволяють державі оцінити реальний територіальний ефект фінансування вищої освіти.

Якщо поєднати інвестиції у вищу освіту з розвитком доступного житла, наукових парків та співпраці з бізнесом, виникає ціла система, яка створює довгостроковий економічний ефект для держави в цілому.

Така система працює протягом багатьох поколінь.

Інвестиції, результати яких ми побачимо через 20 років

Одним з головних законів використання бюджетних коштів для будь-якого економіста є те, що ефективність тих суспільних благ, на які державна політика витрачає кошти, ми не бачимо одразу. І це є норма.

Якщо відремонтована дорога дає результат вже завтра, то інвестиції в університет створюють економічний ефект протягом десятиліть.

І такі фундаментальні інвестиції для держави часто є більш перспективними та стратегічно важливими.

Бо держава не повинна мислити категоріями сьогодні на завтра. Держава в першу чергу повинна формувати ті умови, які дозволять процвітання нації протягом поколінь.

Ми можемо будувати інфраструктуру, але вона не матиме жодного сенсу, якщо у цьому місті не залишиться молодь, яка буде виховувати дітей та створювати майбутнє.

Майбутнє міста визначається не лише тим, скільки грошей держава витратить на його відбудову, а й тим, скільки молодих людей захочуть пов’язати з ним своє життя.

Тож, якщо ми з вами справді хочемо думати про Україну на десятиліття вперед, то нам дуже важливо розуміти, що університети та їх фінансування повинні посісти одне з ключових місць серед пріоритетів держави.

Тому що фінансуючи вищу освіту сьогодні, ми створюємо спадок майбутнього.

Збереження державності — це є головна мета будь-яких управлінців сьогодні. А збереження державності для багатьох поколінь — це є головна мета.

Дніпровські