У Дніпрі презентували антологію «Кримський інжир. Bizimkiler»

14 жовтня 2026 р. 15:52

14 жовтня 2026 р. 15:52

У Дніпрі відбулася подія «Кримський інжир. Bizimkiler: презентація антології та розмова про Крим», під час якої презентували нову антологію українсько-кримськотатарського літературного проєкту «Кримський інжир».

Цього вечора Центр сучасної культури у Дніпрі (DCCC) став особливим місцем зустрічі та розмови про дім, який ми носимо в собі, пам’ять, ідентичність і досвід переселення. Символічно, що розмова про Крим відбулася саме в Дніпрі — місті, яке стало прихистком для багатьох людей, змушених залишити свої домівки, але не втратити зв’язок із ними.

Нова антологія «Кримський інжир. Bizimkiler» об’єднує твори авторів і авторок, які говорять про Крим через різні досвіди та форми — особисті історії, пам’ять, культуру, родинні зв’язки, досвід окупації та життя поза Кримом.

Разом зі спікерами Алімом Алієвим, Іриною Пасько, Світланою Тараторіною та Мамурє Чабан учасники зустрічі говорили про літературу як спосіб зберігати зв’язок із домом, про нові сенси, що народжуються в досвіді переселення, та про важливість розвитку кримськотатарської мови й культури. Особливою частиною вечора стали читання уривків із п’ятого видання антології українською та кримськотатарською мовами.

Про Крим, пам’ять і мову: головні думки вечора

Під час зустрічі учасники говорили про розвиток українсько-кримськотатарської літератури, досвід переселення, роль перекладу в збереженні мови та особисту відповідальність за історії, які ми передаємо наступним поколінням.

Алім Алієв — засновник літературного проєкту «Кримський інжир», заступник генерального директора Українського інституту та член українського PEN: «Коли ми запустили цей конкурс, то побачили, що і поезія, і проза, переклади та дитяча література пишуться — причому і українською, і кримськотатарською мовами. Наша мета — зберегти цей імпульс та дати можливість авторам, які пишуть про Крим як на півострові, так і поза його межами, мати свій майданчик та власну інфраструктуру. Показово, що зараз з’явилася нова тема, якої раніше не було, але на останніх двох конкурсах ми вже чітко її фіксуємо — це тема переселення. Вона про болючий досвід, коли людина виїжджає з Криму й опиняється в новому середовищі. І такі тексти виходять надзвичайно сильними».

Ірина Пасько — перекладачка — про місію перекладу та повернення кримськотатарської мови до культурного простору: «Головна мета як перекладачки — подарувати мові новий, чудовий текст. Кримськотатарська мова тривалий час була штучно виключена з багатьох сфер нашого життя: з науки, з культурного простору, з повсякдення. Тепер ми маємо крок за кроком це повертати. І саме переклади найбільше цьому сприяють, виконуючи прекрасну і надважливу місію — вони повертають мові її повноцінне звучання та життя».

Світлана Тараторіна — українська письменниця та журналістка, авторка романів: «Лазарус» і «Дім солі» — про особистий зв’язок із Кримом та історії, що поєднують різні епохи: «Для мене писати про Крим, розказувати його історії та шукати нові сюжети — це мій незмінний локус і особисте “домашнє завдання”. Мій текст у п’ятій антології — це фантастична історія з глибокою тяглістю, своєрідний археологічний детектив, розкладений на тисячоліття. Його події тягнуться від передскіфських часів, крізь ХІХ століття та буремні 90-ті, аж до нашого уявного майбутнього. І хоча антураж цієї оповіді не завжди веселий, вона вийшла напрочуд оптимістичною. Бо саме так я і сприймаю всі наші історії».

Мамурє Чабан — викладачка кримськотатарської мови та перекладачка, членкиня журі й переможниця конкурсу «Кримський інжир / Qırım inciri» — про переклад як спосіб зберегти мову, культуру та зв’язок із домом: «Мене неодноразово запитували: “Для чого ці переклади кримськотатарською, якщо тексти є українською, і нею прочитати набагато простіше?” Але наша мета значно глибша. Кримськотатарська мова перебуває під загрозою зникнення, і сьогодні нам життєво необхідно її не просто зберігати, а розвивати. Коли помирає мова, ми втрачаємо цілий всесвіт і все, що з ним пов’язано. Тому ми маємо зберегти, розвинути і передати кримськотатарську мову далі. Бо це не тільки про слова — це про людей, про наш дім, це про наш Крим».

Література, що зберігає дім

Особливою частиною вечора стали читання творів із п’ятого видання антології

«Кримський інжир. Bizimkiler». Уривки текстів українською та кримськотатарською мовами наповнили простір Центру сучасної культури у Дніпрі й стали продовженням розмови про пам’ять, ідентичність та досвід людей, чиї історії пов’язані з Кримом.

Звучання двох мов нагадало про те, наскільки важливо не лише зберігати літературну спадщину, а й створювати простір для нових текстів, перекладів та голосів. Презентація антології стала нагодою почути різні голоси про Крим, поговорити про досвід переселення та відчути, як через тексти, мову й спільні історії формується відчуття дому — навіть далеко від нього.

Дякуємо всім, хто долучився до дніпровської зустрічі, нашим спікерам і партнерам за щиру розмову, відкритість і спільний простір для осмислення важливих тем. А також дякуємо кожному й кожній, хто придбав п’яте видання «Кримського інжиру» від Видавництва Старого Лева та забрав із собою частинку цієї літературної зустрічі.

Дніпровські