Ніч, після якої не стало будинку: два «Шахеди» вдарили по оселі родини з Петропавлівки (ВІДЕО)

19 жовтня 2026 р. 01:10

19 жовтня 2026 р. 01:10

Ніч на 18 жовтня у Петропавлівці була моторошною. Над селищем гуділи «Шахеди», а тишу раз у раз розривали вибухи. Люди чекали на ранок, сподіваючись, що найстрашніше минулося. Та зі світанком стало зрозуміло, якою руйнівною була ця атака.

Автор: Ірина СИТНІК

На вулиці Свободи будинок Олексія та Тетяни Ручих перетворився на руїни. У їхній будинок влучили два російські безпілотники типу «Шахед» із невеликим проміжком часу. Від оселі, у якій жила родина, нічого не залишилося. Подружжя та їхній девятирічний син Ілля дивом вижили.

Перший російський “Шахед” вдарив близько 1:40. Через 15 хвилин - другий. Вибухова хвиля пошкодила двері, вікна, фасади та дахи у сусідніх оселях на вулиці Свободи: пошкодження зазнали 12 домоволодінь, ще 5 будинків - на сусідній вулиці.

Ранок серед руїн

Приїжджаємо на місце удару, важко повірити власним очам. Там, де ще недавно стояв будинок родини Ручих, — суцільний завал. Розтрощена цегла, уламки дерев’яних конструкцій, шматки покрівлі, вирвані труби. Від оселі нічого не залишилося.

Намагаюся осягнути, як у таких руїнах люди змогли врятуватися.

Дощ ішов усю ніч і не припинився вранці. Мокрі уламки, калюжі, холод і втома — та люди не розходяться. Допомагають розбирати завали, розгрібають те, що залишилося від оселі Тетяни та Олексія Ручих. Поруч — друзі, сусіди, знайомі. Кожна пара рук тут важлива.

Тетяна й Олексій пережили ніч, яка могла стати для їхньої родини останньою. Тепер їм доводиться дивитися на руїни власного дому.

Приїхали забрати речі, а втратили майже все

Олексій та Тетяна вже перевозили речі до нового місця проживання, знайшли будинок у Жовтих Водах. У Петропавлівці їх затримували лише два дні, за які мали забрати основні речі та документи, вирішили особисті справи. Старша донька Карина вже студентка, перебувала на навчанні. Молодший син Ілля - з батьками.

Родина планувала виїжджати у вівторок, 20 жовтня. У будинку зібрані речі. Клопоти переїзду. Та замість завершити збори, родині довелося рятуватися після ударів ворожих “Шахедів”. У будинку залишилися речі, документи та майно, яке збиралися вивезти.

Тепер серед руйнувань шукають хоча б найважливіші папери. Серед уламків знаходять різні речі, малюнки, папери. Деякі документи розкидало навіть по сусідських подвір’ях, як от свідоцтво про народження. Але вцілому знаходять лише рештки документів.

- Дитячі малюнки знайшли, різні папери, а того, що справді потрібно, немає, — говорить Тетяна Руча.

Окремі речі вціліли, їх дістають з-під завалів, але це не повертає родині відчуття дому.

- Коли дивишся воєнні новини й репортажі, думаєш: слава Богу, що це не зі мною. А коли таке стається з тобою, це жах. Коли це вибиті вікна чи дах пошкоджений, лишається надія. А а коли за одну мить втрачаєш усе, намагаєшся зрозуміти, що вижили, ці відчуття не передати, — говорить Тетяна Руча.

«Мамо, не плач. А ми будемо на вулиці жити?»

Марина - подруга родини, каже, що після першого удару Олексій отямився, почав шукати рідних.

- Льоша після першого прильоту встиг знайти дружину Таню. Після другого вибуху їх вибуховою хвилею відкинуло, — розповідає Марина.

Син Ілля перебував у своїй кімнаті. Після повторного удару “Шахеду” його довелося витягувати з-під завалів.

- Небо продовжувало гудіти. А ми вже всі їхали на допомогу. Рятувальники приїхали на виклик. Щойно оголошовували повторну загрозу з неба, рятувальні рободи зупинялися. Батько розгрібав руїни руками, шукав сина. Ми Таню тримали, вона кричала “Дістаньте сина”, непритомніла. Ця ніч була пеклом, — розповідає Марина.

Хлопчика дістали з-під завалів, відправили до лікарні. Зі слів рідних, він отримав травму голови, у нього діагностували струс мозку, була нудота. Дитина пережила сильний стрес.

Попри власний біль і страх, хлопчик навіть намагався заспокоїти маму.

- Ілля взагалі наш маленький герой. Навіть не плакав. У нього була контузія, голова була поранена, але він казав: “Мамо, не плач”. І питав: “А ми будемо на вулиці жити?” — розповідає Марина.

Зі збережених документів - паспорт та посвідчення водія Олексія, які були в автомобілі, кажуть рідні. А от сам автомобіль розбитий, як і гараж, і літня кухня від якої залишилися лише дві стіни.

“Слава Богу, що всі живі”

Під час атаки постраждали й сусідні будинки. В одному із сусідських будинків вибуховою хвилею заблокували металеві двері. Рятувальники вирізали двері, аби визволити людей з будинку.

Будинок навпроти стоїть без вікон та дверей. У цю ніч вдома сама була Варвара Романівна, на своєму 91-му році життя жінці довелося пережити жахіття війни.

- Була вдома. Як бахнуло. Я думала мене вбило. А потім встала. Жива. Вікон в будинку немає. Думала, куди мені йти. А потім знайшла своє ліжко, лягла, заспокоїлася. Більше не спала. Вийшла на вулицю, навпроти будинок палав, все у полум'ї було, - згадує Варвара Романівна.

Після атаки люди намагаються розібрати завали, знайти документи, врятувати речі та допомогти одне одному. Хтось шукає паспорт і папери на будинок, хтось — близьких, а хтось просто намагається оговтатися після ночі, яку не забуде.

- Слава Богу, що всі живі. Це просто диво, — кажуть люди, і ті що вижили, і ті, що підтримують.

Для родин Олексія та Тетяни Ручих довгий шлях до відчуття безпеки. А поки найважливіше — підтримати одне одного.

Допомога серед дощу

Комунальні служби прибирають уламки та розчищають дорогу. Фахівці відновлюють інтернет-з’єднання. Водночас частина вулиці залишається без електрики.

На місце ворожої атаки приїхала гуманітарна місія «Проліска». Її представники роздають постраждалим матеріали, які допоможуть бодай тимчасово захистити пошкоджене житло від негоди: монтажну піну, OSB-листи, цвяхи та шурупи.

Дощ не вщухає. Але люди продовжують допомагати Олексію та Тетяні Ручих. Хтось розбирає завали, хтось підносить матеріали, хтось просто залишається поруч. Після ночі, коли російські безпілотники зруйнували дім, ця підтримка стає для родини особливо важливою.

Будинок можна зруйнувати за кілька секунд. А щоб знову відчути ґрунт під ногами, потрібні час, сили й люди, які не залишать наодинці з бідою.

Я бачила Тетяну й Олексія Ручих на руїнах їхнього будинку. Вони обіймалися. Тетяна час від часу починала плакати, витирала сльози й знову намагалася триматися. При синові Тетяна не плаче. А тут, серед уламків дому, не може стриматися.

Цієї страшної ночі їхнього дев’ятирічного сина діставали з-під завалів цілу годину. Тетяна непритомніла, ридала, чекала… А потім змогла обійняти свою дитину.

Вони вижили. Але будинку більше немає. Є тільки руїни, серед яких тепер доведеться шукати вціліле й думати, як жити далі.

Тому проcимо долучитися до збору для родини Олексія та Тетяни Ручих.

Будь-яка сума має значення. Навіть невеликий внесок, помножений на сотні небайдужих людей, може стати реальною підтримкою для тих, хто втратив усе.

Реквізити для допомоги родині Ручих:

5168 7521 2845 5055

Карина Олексіївна Руча

Дякую кожному й кожній, хто відгукнеться.

Відео: наслідки ворожої атаки

Дніпровські