Зварник у 52: як вимушений переселенець із Донеччини перезапускає кар’єру на Дніпропетровщині

20 жовтня 2026 р. 14:12

20 жовтня 2026 р. 14:12

Для людини, яка через війну залишила дім, втрата роботи часто означає більше, ніж брак доходу. Зникає звичний ритм, коло спілкування, відчуття, що ти потрібен. Тому для багатьох внутрішньо переміщених осіб пошук нової справи — це не лише про заробіток, а й про спосіб знову стати на ноги.

Саме так до нового фаху прийшов 52-річний Володимир Калюжний. Після переїзду з Донеччини на Дніпропетровщину він за підтримки проєкту «Навички для інклюзивності» опановує професію електрогазозварника. Практику проходить на місцевому виробничому підприємстві, де вже встиг заслужити добрі відгуки колег і керівництва.

Нове місце і навички, які раптом не потрібні

За плечима Володимира багато років роботи на шахті й досвід слюсаря, який він використовував до 2025 року. Через бойові дії минулого року чоловік разом із сім’єю переїхав на Дніпропетровщину й одразу почав шукати стабільну роботу за спеціальністю.

Але виявилося, що досвід не завжди відчиняє двері. Кілька роботодавців відмовили, віддаючи перевагу молодшим кандидатам. Довелося погоджуватися на тимчасові підробітки.

«Це мене трохи демотивувало, але я продовжував шукати підходящі пропозиції. А коли в інтернеті побачив оголошення про безоплатне навчання за фахом зварника — зрозумів, що це мій шанс все змінити» , — розповідає Володимир.

Шанс, на який наважився не одразу

Зварювання не було для нього чужим: чоловік давно цікавився цією справою й виконував прості роботи у домашньому господарстві. Проте після багатьох років в іншій професії подати заявку було непросто — нове завжди лякає. Перспектива здобути затребуваний фах і знову працювати за спеціальністю переважила сумніви.

Навчальна програма охоплює читання креслень і технічної документації, підбір електродів, підготовку поверхонь до зварювання та техніку виконання швів у різних положеннях. За словами Володимира, спочатку багато завдань здавалися складними, але підтримка викладача, колеги поруч і власна наполегливість допомогли відчути впевненість.

«Я радію, що почав здобувати нову професію. Зараз проходжу практику на одному з місцевих підприємств, самостійно виконую багато цікавих задач — і розумію, що електрогазозварювання це моє. Ще є чому навчатися, тож завжди раджуся з викладачами й досвідченими колегами на виробництві. Дякую проєкту, який дав мені шанс перезапустити кар’єру» , — каже він.

Фото з архіву проєкту «Навички для інклюзивності»

Практика, що перетворюється на довіру

Значна частина навчання у межах проєкту відбувається на базі профільних підприємств, одразу у роботодавця. Для учасника це реальне обладнання, виробничі завдання й досвід, який переймаєш безпосередньо від фахівців. Для роботодавця — можливість побачити людину в роботі ще до працевлаштування.

На підприємстві, де Володимир практикується, про нього говорять як про відповідального й здібного спеціаліста, який швидко опановує нове й має лідерські якості. Він не чекає завдань, а береться за них сам і підтримує колег.

«Відчуваю себе потрібним»

Для Володимира нова професія — це не лише шанс знайти роботу. Навчання повернуло йому відчуття, якого найбільше бракувало після переїзду: що він корисний, що його навички потрібні, що попереду є план.

Цей ефект виходить далеко за межі однієї історії. Коли людина, яка втратила дім і звичний уклад, отримує справу, колектив і зрозумілу перспективу, змінюється її ставлення до нового міста. Із «тимчасового» воно стає місцем, де можна будувати життя. Тому залучення внутрішньо переміщених осіб до активного економічного життя важливе не лише для них самих, а й для громад, які їх приймають. Громада отримує працівників і платників податків, а люди — стабільність і опору.

«Якби не цей проєкт, хтозна, чи наважився б я взагалі на зміну професії. А тепер маю фах, з яким можу почати новий етап життя тут, на Дніпропетровщині, і планувати майбутнє для себе і родини», — зізнається Володимир.

Дефіцит кадрів і модель, яка його закриває

Ситуація, в якій опинився Володимир, — із двох боків однієї проблеми. З одного — люди, які шукають роботу, але не мають потрібної кваліфікації або підтвердження навичок. З іншого — підприємства, які не можуть знайти зварників, слюсарів, електриків та інших робітничих спеціалістів. Мобілізація, міграція й постійні безпекові виклики лише посилили цей дефіцит.

Дедалі більше роботодавців готові навчати працівників «під себе», а не чекати на готового фахівця. Проєкт «Навички для інклюзивності» створює для цього механізм, адже ГО «Український професійний розвиток» координує навчання та залучає фінансування, заклади професійної освіти забезпечують підготовку, а підприємства дають практику й можливість працевлаштування. Така співпраця скорочує шлях від навчання до робочого місця і працює на результат для всіх сторін.

Зараз у проєкті задіяно 49 закладів професійної освіти у 15 областях, де навчаються понад 1000 учасників за 56 професіями робітничого спрямування. У межах першого компонента, який тривав упродовж квітня 2025 — травня 2026 року, спрямованого на людей, звільнених з військової служби та осіб з інвалідністю, нову кар’єру розпочали понад 500 осіб.

Володимир продовжує навчання. Сьогодні він впевненіше дивиться у майбутнє, ніж рік тому, коли шукав роботу в новому місті. А його історія показує, що змінити професійний маршрут можна і в 52, якщо поруч є можливість, підтримка й готовність вчитися.

Про проєкт

У Дніпропетровській області проєкт «Навички для інклюзивності» реалізує ГО «Український професійний розвиток» у партнерстві з роботодавцями та 6 закладами професійної освіти, за фінансової підтримки ЄС, Німеччини, Польщі, Естонії та Данії в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, яка реалізується GIZ та SFPL.

Понад 340 мешканців Дніпропетровщини вже опанували нові професії або перекваліфікувалися в межах проєкту, ще 95 наразі завершують курс.

Дніпровські