ЕКСКЛЮЗИВ «Антитіла» у Дніпрі: Тарас Тополя про тур «Вдома 2.0», ризики гастролей і право не ставити життя на паузу

23 жовтня 2026 р. 18:31

23 жовтня 2026 р. 18:31

Перед концертом у КСК «Шинник» «Наше місто» поговорило з солістом гурту АНТИТІЛА Тарасом Тополею. Розмова відбувалася під час повітряної тривоги, і саме з неї почалася відповідь про те, чим новий тур відрізняється від першого. Гурт, учасники якого є чинними військовослужбовцями, за роки повномасштабної війни передав понад 140 млн грн на потреби ЗСУ та Головного управління розвідки. Тарас розповів, чому кожен концерт під час війни – це добровільний ризик, як народилася пісня «Ok», чому його мама три роки не дозволяла собі навіть піти в кафе, де гурт збирається виступати після перемоги і що чекає на фанатів у 2027 році.

– Тур «Вдома» охопив 40 міст, 30 з яких були sold out, а завершився трьома концертами в Палаці спорту. Що змінилося у «Вдома 2.0» порівняно з першою частиною?

– Будуть прем’єри. Сьогодні вперше зіграємо наживо у Дніпрі пісню «Ok», яку ми нещодавно представили. Загалом відрізняється трек-лист, тобто пісні, які ми виконуємо на сцені. Відсотків на 30 він інший від того, з яким ми приїжджали до Дніпра навесні.

Відрізняється, мабуть, ще й обстановкою, в якій він відбувається. Мені здається, минулого разу було якось легше. Принаймні ми приїхали у Дніпро, а тут тривога не закінчується. Тому хочеться більше зробити акцент на терапії, на музичній терапії для всіх людей, які прийдуть сьогодні.

– Як безпекова ситуація впливає на організацію туру?

– Дуже впливає. Очевидно, що важко проводити тури, важко виїжджати, важко виходити на сцену. Але все, звісно, відносно. Порівняно з тим, як було важко, коли ми були на фронті, чи як зараз важко тим, хто на нулі, в сірій зоні, хто тримає і небо, і землю, і море, нам, звісно, не важко.

Але порівняно з тим, як було раніше, будь-які гастролі й будь-яка така діяльність пов’язані з великою кількістю ризиків. Ти ніколи не знаєш: от ми сидимо, ви в мене берете інтерв’ю, а там якась жовта, фіолетова чи червона тривога. Голова обертом іде. При цьому я розумію свою відповідальність і відповідальність організаторів за сьогоднішню подію. Якщо, не дай Боже, буде червона тривога чи ще щось, дирекція має вчасно мене повідомити, а я вчасно сказати зі сцени, щоб усі знали, що потрібно евакуюватися.

Це велика відповідальність і великі ризики. До того ж дуже багато артистів оголошують тури, потім скасовують концерти, не повертають квитки. Людям важко спланувати свій день і купити квиток заздалегідь, бо є поганий досвід, коли артисти не доїжджають і скасовують концерти з різних причин, прикриваючись безпековою ситуацією. У такому варіанті нам, артистам, дуже важко планувати тури й розраховувати, що люди прийдуть, а не купуватимуть квитки в останній день.

Тут маса нюансів, бо будь-який тур – це не лише про творчість і музичну підтримку. Це ще й про те, щоб зібрати кошти для Головного управління розвідки, для Сил Оборони. Щоб у цих концертах була економіка, бо це все витрати, ми ж не можемо брати їх зі стелі. Тож кожен такий концерт – це ризик, на який ти йдеш добровільно. Бо якщо ти артист і в такий непростий час можеш дати людям півтори години щастя й завдяки цьому зібрати кошти на потреби ЗСУ, то треба їхати й щось робити, а не просто сидіти у Києві.

– На рахунку гурту понад 140 мільйонів гривень, зібраних для ЗСУ та ГУР. Куди спрямуєте кошти від концертів «Вдома 2.0» і як обираєте, що закуповувати?

– Конкретні потреби нам озвучують самі підрозділи. Це насамперед ГУР, але не лише: там дуже багато логістики, і ми допомагаємо в багатьох напрямах.

– У 2024 році ви знімали у Дніпрі відео для кліпу «Вдома», а ми знімали репортаж про це . Які враження лишилися про місто? Можливо, є свої історії, друзі у нашому місті?

– У Дніпрі в нас є друзі, мабуть, ще з 2010-го чи 2011 року. Тобто вже багато-багато років. Тут є люди, на яких ми можемо покластися. Дехто воює, дехто, на жаль, уже загинув, дехто тримає бізнес і намагається якось виживати.

Завжди найтепліші спогади про Дніпро. Тут були одні з перших великих концертів, на яких ми збирали по 500-700 людей. Це дуже приємні спогади. І кожного разу, коли ми приїжджаємо в Дніпро, ми розуміємо, що приїжджаємо до своїх. Не певною мірою, а великою мірою до своїх. Ми відчуваємо це місто. Саме тому, коли знімали кліп «Вдома», ми не могли оминути Дніпро.

– Розкажіть про ваш новий трек «Ok». Яка історія появи цієї пісні, задум, можливо, присвячення?

– Я не люблю пояснювати пісні, там, в принципі, все сказано. Щастя без вини. Я дуже гхочу, щоб люди за нашим прикладом дозволяли собі відчувати щастя й не відчувати провини чи сорому перед кимось за те, що вони це відчувають.

На жаль, такий внутрішній психологічний конфлікт є в багатьох. З початку повномасштабного вторгнення люди не дозволяли собі бути щасливими, щиро й на повну проживати моменти щастя. Підсвідомо порівнюючи себе з кимось іншим, у кого біда, бо ця драма, на жаль, триває щодня. І в якийсь момент я відчув, що про це треба заспівати пісню. Через музику, можливо, розблокувати для когось, хто її слухатиме, нове розуміння, нове усвідомлення.

Це як моя мама. Вона років три не дозволяла собі навіть вийти в кафе. З початку повномасштабного вторгнення вона жила за кордоном, щоразу чула тривоги в телефоні, бо це ж вдома. І не дозволяла собі проживати щасливі моменти повною мірою, не дозволяла собі задоволення, яке могла б мати, живучи своє одне життя. Приклад моєї мами і її сприйняття світу спонукали мене написати цю пісню.

Мама вже розблокувала для себе цей момент, щоб бути щасливою, організовувати свої бажання й жити сьогоднішнім днем, бо завтра може не наступити, де б ти не був. Але є й така історія: ти відкладаєш, відкладаєш, а потім бац, а тобі вже 80. Багато чого ти хотів зробити, а вже не можеш, бо постійно відкладав. Я бачив такі історії. І це сумне усвідомлення: чому ж я не зробив раніше те, що хотів, а тепер уже не можу. Тобто ця пісня ніби знімає з паузи і ставить на плей справжнє життя.

– Тур проходить містами, які по-різному переживають війну. Чим відрізняється зустріч із публікою у прифронтовому чи часто обстрілюваному місті від виступу в більш спокійному регіоні?

– Мені важко поки що сказати про цей тур, можу оцінювати попередній. Настрій на концертах, скажімо, у Запоріжжі й в Ужгороді трохи інший, і ми, відчуваючи цей настрій, трохи по-іншому проводимо концерти. Різниця є, але вона не разюча. І там, і там на наших концертах є люди, чиї домівки зруйновані, які вимушено переїхали з рідних міст, зі своїх квартир на захід України й приходять до нас заради віддушини. Вони мають у своєму досвіді цей біль, цю трагедію і драму війни всередині. Таких багато: і в Мукачеві приходять, і в Ужгороді, і в Чернівцях.

У Чернівцях, до речі, ми нещодавно були: за добу було дві-три тривоги, щось прилітало. Зараз ми сидимо у Дніпрі під час тривоги. Я думаю, що ця біда спільна, вона вирівнює всю країну, незалежно від того, Захід це, Схід чи Південь. Усім плюс-мінус однаково важко.

Але, звісно, в якихось містах легша атмосфера, як в Ужгороді, бо там, очевидно, менше тривог. Люди можуть спокійніше й вільніше планувати день, тиждень, місяць, і це впливає на атмосферу на концертах. Проте всюди ми виконуємо «Фортецю Бахмут», усюди виконуємо ті пісні, які, вважаємо, зараз потрібно виконувати, щоб нагадувати собі і всім, хто приходить, що війна триває, що перемоги ще не здобуто і що кожному на своєму місці потрібно працювати. Саме такі пісні вирівнюють атмосферу на кожному концерті, як не крути.

– Розкажіть про творчі плани.

– Скоро будуть зйомки відеокліпу на нову пісню. Працюємо на студії над новим альбомом, який на 100 % вийде у 2027 році. Там буде 13, можливо, 15 треків, побачимо.

Звісно, плануємо світовий тур: Австралія, Нова Зеландія, Америка, Канада, Європа. І з кожного концерту збиратимемо кошти на потреби сил оборони. В планах, звісно, й концерт після перемоги, після встановлення правильного миру, на «Олімпійському» з нашими друзями, світовими зірками, які підтримують Україну й обіцяли приїхати виступити. І, звісно, концерт у Ялті. Рано чи пізно він обов’язково відбудеться.

Текст: Тетяна Талаш

Фото: Тетяна Талаш, група “Антитіла”.

Дніпровські