ЕКСКЛЮЗИВ Чи справді Велесова ніч є українським аналогом Геловіну: відповідь кандидатки історичних наук з Дніпра

31 жовтня 2026 р. 12:07

31 жовтня 2026 р. 12:07

Велесову ніч, яку нібито відзначали давні слов’яни з 31 жовтня на 1 листопада, в Україні нерідко називають власним аналогом Геловіну. Однак чи справді це свято має давнє історичне коріння, чи йдеться про сучасне переосмислення традицій? Кандидатка історичних наук із Дніпра Олена Коломоєць пояснила, що відомо про осінні обряди наших предків і чому не варто беззастережно пов’язувати їх із Велесовою ніччю, пише «Наше місто».

Чи існувала Велесова ніч у давніх слов’ян

Популярність Велесової ночі зростає на тлі дискусій про походження Геловіну та його місце в українській культурі. Прихильники цієї версії вважають, що слов’яни мали власне свято, пов’язане з потойбічним світом і вшануванням померлих. Водночас історичні джерела не дають достатніх підстав стверджувати, що Велесова ніч справді існувала як давня слов’янська традиція.

Кандидатка історичних наук, доцентка кафедри спеціальних галузей історичного знання та дидактики історії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Олена Коломоєць пояснює, що досліджувати східнослов’янське язичництво складно через обмежену кількість достовірних джерел. Тому називати Велесову ніч давньою слов’янською традицією без належних історичних підтверджень немає достатніх підстав.

«Східнослов’янське язичництво недостатньо забезпечене джерелами. Тому науковці намагаються реконструювати його за допомогою аналогій із спорідненими народами, зокрема балтами.
Балтське язичництво відоме порівняно добре. Причина – пізніше хрещення литовців і латишів і повільніша християнізація. Тому джерела XVI століття, хоч і компілятивні, зберегли описи осінніх обрядів. Алессандро Ґваньїні описує, як наприкінці жовтня, після збору врожаю, жмудини приносили в жертву худобу та птицю богові Зіменнику, причому майже те саме він розповідає й про прусів. Ян Ласицький переказує цей опис, дещо змінюючи подробиці, і поряд згадує свято Ilgės, яке, за чутками, святкували після Дня всіх святих. Мацей Стрийковський пише, що Ilgės починають майже на Всіх святих і кілька тижнів п’ють пиво, поминаючи покійників, а за язичництва, на його думку, це свято було присвячене Перуну, богові громів і блискавок (так він називає балтійського Перкунаса). Зазначимо, що навколо цих дат за католицьким календарем припадають переддень Дня всіх святих і День всіх душ, коли поминають померлих. Vėlė литовською – душа померлого; від цього слова походить назва свята Vėlinės», – розповіла кандидатка історичних наук.

Водночас навіть балтійські джерела не дають однозначної відповіді про дату осінніх обрядів і божество, якому їх присвячували. За словами Олени Коломоєць, історичні свідчення також не підтверджують зв’язку між такими обрядами та Велнясом — персонажем балтійської міфології.

«Отже, навіть у балтів дата та божество осіннього свята залишаються невстановленими. Показово, що серед богів, яких називають автори XVI століття, немає Велняса (Velnias): його ім’я до того часу вже стало означати чорта (це ж відбулося й в інших мовах з іменами Weles, Vlos), а в фольклорі він виступає скоріше як хитрун і суперник Перкунаса, без виразних ознак покровителя худоби чи володаря мертвих. Зв’язок худоби, землі та мертвих взагалі характерний для багатьох народів, але для самого Велняса він у балтських джерелах не підтверджується», – підкреслює Олена Коломоєць.

Що відомо про Велеса та поминальні обряди слов’ян

Велес, якого також називали Волосом, справді згадується в давніх джерелах. Проте сам факт його існування в слов’янській міфології не доводить, що йому присвячували осінні обряди вшанування померлих.

«Що ж до слов’ян, то Велес (Волос) був відомий східним слов’янам. У «Повісті врем’яних літ» його називають «скотім богом». Ще одне джерело, де Велеса також називають богом худоби – «Слово реченого Христолюбцем» (ХІ століття з пізнішими вставками). Велес згадується у «Слові о полку Ігоревім». Велес (іноді Белес) фігурує в агіографічних творах, навіть створених пізніше, близько XV ст. Однак і в них йдеться про Х–ХІ століття. Спроби знайти Велеса у пізнішому фольклорі, як мінімум, сумнівні. Наприклад, український науковець Агатангел Кримський критикував спроби прив’язати до Велеса звичай «заплітання бороди» (зв’язування незжатих колосків, що залишаються на полі).
Натомість обряди поминання предків добре відомі під назвою «діди» (в українців), «дзяди» (у білорусів). Це поминальні п’ятниці та суботи, яких у році було декілька, зокрема восени. Спільне у цих обрядах – частування предків: їх кликали до вечері, залишали їм їжу та ложки.
У західній традиції вшанування мертвих зосереджено навколо дати Дня всіх святих», – розповіла історикиня.

Отже, слов’янські традиції поминання предків відомі дослідникам, однак достовірних свідчень про те, що осінні «діди» були присвячені саме Велесу, немає.

Велесова ніч — давня традиція чи сучасне переосмислення?

Сучасне святкування Велесової ночі Олена Коломоєць пропонує розглядати крізь призму формування нових традицій. За її словами, спроби пов’язати це свято з давніми віруваннями слов’ян не мають достатнього історичного підґрунтя.

«Таким чином, ми не знаємо точно, яке місце посідав Велес у східнослов’янській міфології. Пов’язати осінній ритуал поминання предків безпосередньо з Велесом ми не можемо. Якщо «осінні діди» належали Велесу, то кому були присвячені інші поминальні дні?
Сьогоднішні спроби запровадити святкування «Велесової ночі» можна вважати радше «винайденням» традиції, якщо використати термінологію, запропоновану Еріком Гобсбаумом. Також можна вважати це проявом процесу глокалізації, коли відбувається своєрідна адаптація глобальної тенденції (в даному випадку, Гелловіна) до місцевих особливостей.
За відсутності реальних джерел таке конструювання традиції, на жаль, часто супроводжується фабрикацією джерел, створенням підробленого фольклору (фейклору)», – підсумовує Олена Коломоєць.

Нагадаємо: Атмосфера Геловіну у Дніпрі: де шукати моторошну фотозону з привидами.

Місячне сяйво та блакитні примари: у центрі Дніпра з’явилась містична декорація до Halloween.

Раніше ми писали: Понад 10 тонн гарбузів і десятки фотозон: біля Дніпра створили осінню казку.

Фото: «Наше місто».

Дніпровські