ЕКСКЛЮЗИВ Улюбленець чи кусючий агресор: як домашні тварини можуть нашкодити дніпрянам

01 листопада 2026 р. 10:09

01 листопада 2026 р. 10:09

Кусючими бувають іноді й домашні улюбленці. Наслідки їхньої неадекватної поведінки можуть завдати власникам серйозних клопотів. Про такі випадки та про те, як убезпечити себе від зоологічних неприємностей, розповість «Наше місто».

На вулиці домашні коти можуть перетворитися на тигрів

Виявляється, постраждати можна не лише від злого вуличного пса, а й від милого домашнього котика. І ще й як постраждати! Недарма ж кажуть, що страшнішого за кота звіра немає. Влітку 2026 року в цьому переконалася наша колега Наталія Огородня.

— Наш Онікс — породистий тайський кіт , якому вже десять років, — розповідає Наталія. — Солідний і самодостатній. Має всі необхідні документи та свідоцтва: ветеринарний паспорт, довідки про щеплення, зокрема й від сказу. Є лише одна маленька слабкість — дуже любить гуляти. Ну а хто ж не любить! Того серпневого дня ми теж, як завжди, приймали з Оніксом сонячні ванни. Він досхочу нагулявся, а потім приліг на сонечку. Лежав, дрімав, насолоджувався життям. А я терпляче чекала, коли йому набридне. Потім запропонувала піти додому, але він був проти. Я нахилилася, щоб узяти його на руки, і в цей момент Онікс мене цапнув. Мабуть, був незадоволений, що хтось порушив його плани.

Кіт вчепився зубами в кисть руки мертвою хваткою. Для Наталії це стало цілковитою несподіванкою: нічого подібного Онікс раніше собі ніколи не дозволяв. Укус виявився серйознішим, ніж здавалося спочатку.

— Я відразу обробила місце укусу, — продовжує колега. — Розуміла, що навіть домашня тварина, яка виходить на вулицю, може бути переносником різних інфекцій. На руці залишилися глибокі сліди котячих іклів, але я особливо не хвилювалася. Кіт щеплений, перебуває під постійним наглядом. Проте вранці постраждала рука набрякла, наче перестиглий плід, готовий ось-ось луснути. Я поїхала до травмпункту. Медики оглянули ушкодження і констатували: звичайної обробки недостатньо. Порадили звернутися до відділення гнійної хірургії лікарні.

Хірурги обробили рану, ретельно очистили пошкоджені тканини та встановили дренаж, щоб зменшити запалення. Згодом дренаж видалили, а подальше лікування відбувалося амбулаторно. Кілька разів на день потерпілій доводилося самостійно знімати пов’язку, обробляти рану й знову її перев’язувати. Увесь цей час вона перебувала під наглядом лікаря.

— Звісно, я хвилювалася, — згадує співрозмовниця. — Особливість котячих зубів полягає в тому, що вони залишають вузькі, але глибокі проколи. Через них бактерії з ротової порожнини тварини потрапляють безпосередньо в м’які тканини. Зовні ранка може здаватися зовсім невеликою, але всередині вже розвивається запалення.

Тепер, на щастя, переживання та страхи нашої колеги вже позаду. Сама ж вона дякує медикам за уважне й прискіпливе ставлення до цього випадку.

— Медики зробили все можливе, щоб полегшити мої страждання, — підсумовує Наталія Огородня. — Крім того, зателефонували співробітники центру профілактики хвороб. Вони уточнили обставини події, поцікавилися станом Онікса, дізналися про його щеплення. Таку саму пильність виявив і районний ветеринар. А я на Онікса зла не тримаю, але хочу попередити власників тварин: коли ваші найніжніші й найласкавіші улюбленці потрапляють на вулицю, вони чують звуки, відчувають запахи, у них прокидається мисливський інстинкт. Адже вони все-таки не плюшеві іграшки, а тварини.

Хаскі потребує тривалих прогулянок, а такса — уваги до мисливських інстинктів

Безумовно, домашні коти й собаки дарують своїм господарям тепло, радість і відданість. Але навіть найласкавіший чотирилапий улюбленець залишається твариною зі своїми інстинктами, характером і потребами. Тому покладатися виключно на його доброту та нешкідливість не варто. Щоб спілкування з домашнім улюбленцем було безпечним, необхідно не лише дбати про його харчування та комфорт, а й займатися вихованням, стежити за здоров’ям і обов’язково робити щеплення.

На цьому наголошує начальниця відділу реєстрації тварин КП «Зооконтроль» Ірина Пономаренко.

— Одна з основних помилок господарів — сприймати маленьких собак як кумедних домашніх улюбленців, яким не потрібні виховання та дресирування, — пояснює Ірина. — Але розмір тварини не визначає її поведінку. Будь-яку собаку необхідно виховувати, привчати до правил поведінки вдома та на вулиці, вчити правильно реагувати на людей та  інших тварин. Якщо господар не впевнений у власних силах, варто звернутися до кінолога. Можна займатися з улюбленцем і самостійно, але робити це потрібно послідовно та регулярно.

Дуже поширена помилка — обирати тварину виключно за зовнішністю. Особливо часто таке трапляється з породистими собаками.

— Буває, що заводять хаскі просто тому, що вони красиві, а потім викидають, — продовжує представниця КП «Зооконтроль». — Це дуже активні собаки, з якими потрібно гуляти по три-чотири години на день. Хаскі потребують серйозних фізичних навантажень та активних занять. Якщо собака не має можливості виплеснути свою енергію, це може призвести до проблем із поведінкою. Свої особливості є й у кожної породи. Наприклад, такса — мисливська собака, і її природні інстинкти можуть проявлятися навіть у домашніх умовах.

Висновок простий: перш ніж завести чотирилапого друга, необхідно вивчити особливості породи, оцінити власний спосіб життя та зрозуміти, чи зможете ви забезпечити тварині належні умови. Гарне цуценя швидко виросте, а разом із ним з’являться щоденні обов’язки, від яких не можна відмовитися через зайнятість або зміну планів.

І, звісно, не варто забувати про вакцинацію домашніх тварин.

— Поширена помилка — вважати, що домашній тварині, яка живе у квартирі й рідко виходить на вулицю, не потрібне щеплення від сказу, — говорить Ірина Пономаренко. — Це не так! Адже навіть коротка поїздка за місто може обернутися бідою. Хтось відвезе кицю на один день на дачу, вона там зустрінеться з якоюсь своєю приятелькою, а наслідки можуть бути плачевними.

Тому вакцинувати від сказу необхідно всіх домашніх котів і собак, незалежно від того, чи гуляють вони самостійно, чи постійно перебувають у квартирі.

Якщо вкусив домашній улюбленець, не займайтеся самолікуванням

З укусами собак і котів дніпровські медики стикаються регулярно. Причому потерпілими стають не лише люди, на яких напали безпритульні тварини, а й власники домашніх улюбленців.

— Окремої статистики щодо людей, яких покусали їхні власні коти та собаки, у нас немає, але такі випадки точно трапляються, — зазначає Євген Гаврилов, завідувач травмпункту міської лікарні. — Чому тварина, яка живе поруч із людиною, раптом виявляє агресію? Причини можуть бути різними. Якщо тварина повністю домашня, живе у квартирі й не контактує із зовнішнім середовищем, то агресія навряд чи пов’язана зі сказом. Але, якщо домашній улюбленець вільно гуляє вулицею, буває у приватному секторі та контактує з іншими тваринами, ризик значно зростає. Наприклад, собака може вибігти з подвір’я, підбігти до перехожого, вкусити його й утекти. Знайти тварину, з’ясувати, чи щеплена вона проти сказу, а тим паче забезпечити можливість спостереження за нею дуже непросто.

Євген В’ячеславович наголошує: медики травмпункту займаються саме профілактикою сказу. Якщо після оцінки обставин з’ясовується, що існує ризик зараження, пацієнту призначають необхідний курс щеплень.

— Практично у 100% випадків люди, які своєчасно звертаються по допомогу та виконують усі рекомендації лікарів, захищені від захворювання, — констатує лікар. — Не варто панікувати. Сказ не проявляється миттєво після укусу. Інкубаційний період може тривати кілька місяців, а в окремих випадках — кілька тижнів. Але це зовсім не означає, що можна відкладати візит до лікаря. Що раніше людина звернеться, то краще.

У разі укусу домашнього улюбленця фахівець радить не займатися самолікуванням і не намагатися самостійно визначити, чи становить тварина небезпеку.

Алгоритм дій такий:

Навіть якщо укус здається незначним, краще перестрахуватися й показатися лікарю.

Укусити може навіть безневинний коник

Взагалі-то домашніми улюбленцями бувають не лише коти й собаки. Удома тримають і крокодилів, змій, екзотичних павуків та комах. Утім, постраждати можна навіть від найзвичайніших представників нашої фауни.

Коли журналістові «Наше місто» було сім років, його вкусив жук-олень. Відомо, що потужні щелепи цієї грізної на вигляд комахи не здатні прокусити шкіру. Але виявилося, що навіть невеликих зусиль великого жука вистачило, аби його мандибули до крові прокололи тонку дитячу шкіру.

А вже через десятиліття я постраждав від, здавалося б, безневинного коника. Щоправда, не місцевого. Це сталося на Новій Гвінеї . Коли я захотів ближче познайомитися із шестиногим острів’янином, той боляче й неприємно вхопив мене за палець.

Про укуси екзотичних домашніх улюбленців не з чуток знає дніпровський зоолог Євген Буяновер. У його колекції були мексиканські види павуків-птахоїдів, укуси, яких можна порівняти з укусами бджіл або ос.

— Коли в тебе десятки, а іноді й сотні павуків, рано чи пізно через необережність таке може статися, — розповідає зоолог. — Зазвичай павук кусає за руки або пальці, наприклад, коли його пересаджуєш. Місце укусу припухає, червоніє, спочатку пече, потім перестає пекти, але починає свербіти. Через деякий час набряк поступово спадає. Коли це сталося вперше, було незвично й неприємно. Потім павуки кусали мене неодноразово, але особливих наслідків не було.

Наслідки укусів екзотичних домашніх улюбленців часто пов’язані не стільки із силою укусу, скільки з алергічними реакціями. Натомість із великими екзотичними рептиліями ситуація зовсім інша. Навіть якщо тварина неотруйна, її фізичні можливості становлять серйозну небезпеку. Особливо, коли йдеться про велику змію.

— Небезпечною є анаконда — потужна хижа змія, і її укус не можна порівнювати з укусом невеликого домашнього улюбленця, — зазначає Євген. — Тому раджу обережно поводитися з цією рептилією. Я волію її не дражнити.

Утім, тварин узагалі краще не дражнити. Як і людей. І ті, й інші запросто можуть вкусити.

Фото спікерів

Дніпровські