ЕКСКЛЮЗИВ Бостонський шлюб: чому дніпрянки обирають такий формат життя

07 листопада 2026 р. 10:18

07 листопада 2026 р. 10:18

Сьогодні традиційне уявлення про стосунки поступово змінюється. Для спільного життя людям вже не обов’язково потрібні романтичні почуття чи офіційний шлюб. У світі набувають поширення альтернативні варіанти співіснування, серед яких — так званий бостонський шлюб. Чому жінки, зокрема деякі дніпрянки, обирають такий формат та які переваги в ньому вони знаходять, дізнавалась журналістка видання «Наше місто».

Не пара, але живуть разом

Цей термін виник понад століття тому, проте останніми роками про нього знову активно говорять психологи, соціологи та користувачі соцмереж. Поняття «бостонський шлюб» з’явилося наприкінці XIX — на початку XX століття у США, зокрема в регіоні Нова Англія та самому Бостоні. Воно стало асоціюватися з романом Генрі Джеймса «Бостонці» (1886), в якому йдеться про тривале співжиття двох незаміжніх «нових жінок», хоча сам автор ніколи цей термін не використовував.

Бостонські шлюби були популярні наприкінці ХІХ та на початку ХХ століть – як правило, у стосунках брали участь дві вчені жінки. Це було звичайним явищем приблизно з 1870-х до 1920-х років. Справа в тому, що наприкінці 19 століття жінки мусили залишати свої наукові посади після одруження. Тому будь-яка жінка, яка хотіла зберегти академічну кар’єру, повинна була мати інше житло, крім дому з чоловіком і дітьми. І в цьому випадку спільне проживання з однодумицею, наприклад, самотньою професоркою, було дуже зручним.

У наші часи такий формат може приваблювати людей, які хочуть мати поруч близьку людину, спільний побут і взаємну підтримку, але не прагнуть романтичних стосунків. Бостонським шлюбом називають такий формат відносин, коли двоє жінок живуть разом і будують спільний побут, однак не є романтичною парою. Їх можуть пов’язувати міцна дружба, спільні погляди та цінності або просто бажання мати надійного партнера для повсякденного життя. У деяких випадках люди разом ведуть господарство, розподіляють фінансові витрати, допомагають одне одному та навіть виховують разом дітей. Фактично такий формат може нагадувати подружнє життя, але без обов’язкової романтичної та сексуальної складової.

Бостонський шлюб дозволяє поєднати особисту свободу з постійною присутністю людини, якій довіряєш. Є у такого формату і цілком практична сторона. Спільне проживання допомагає зменшити фінансове навантаження та розподілити витрати. Прихильники такого способу життя наголошують, що якщо не враховувати романтику та інтимну складову, то за багатьма ознаками бостонський шлюб може бути дуже схожим на звичайну сім’ю: люди разом живуть, ведуть господарство, допомагають одне одному та проходять через життєві труднощі.

Для Олександри бостонський шлюб – єдина можлива форма союзу

Дніпрянка Олександра Калиновська з початком великої війни переїхала до Чехії, наразі живе в Остраві.  Їй майже 35 років. Найбільш спокійним періодом у своєму житті називає той, коли жила  під одним дахом з жінкою. З роками зрозуміла, що бостонський шлюб для неї – єдина можлива форма шлюбу.

Олександра Калиновська З подругою Анастасією

–        Я аутистка, а аутисти – це не просто космічні чувачки з багатим внутрішнім світом, які не вміють спілкуватися, – розповідає Олександра.  – З-поміж десятків неприємних наслідків аутизму є також асексуальність, вона характерна десь для 50% аутистів. Жінки як статеві партнери мене не приваблюють абсолютно, а в якийсь момент я усвідомила, що просто не готова знайомитися на сайтах асексуалів з чоловіками – бо завжди лишається ймовірність того, що під маскою асексуала трапиться збоченець. Інакше кажучи, я готова опинитися в замкненому просторі з жінкою, бо фізично ми приблизно однакові за силою. Але у випадку чогось несподіваного, що може виходити від чоловіка, я просто не зумію вирватися і втекти. Як наслідок, саме поряд із жінкою я зможу бути більш спокійною, припинити сканувати простір на предмет небезпеки й будувати довірливі стосунки, без яких не може бути родини.

Бостонський шлюб Олександра сприймає як «родину мінус секс». Наприклад, як життя дуже літнього подружжя, в якого статевого життя вже немає  –  залишилася тільки турбота та повага. Чи як спільне проживання двоюрідних сестер, котрі до певного часу не знали одна одну. Між ними може бути любов, але не виникне кохання та потягу.

–        Бостонський шлюб для мене – це спільний побут, у чомусь спільні захоплення, у чомусь відмінні, але ми доповнюємо одна одну, а ще – щирі емоції, – пояснює жінка.  – Якщо цінності збігатимуться десь на 80%, а в решті 20% ми не будемо одна одній читати лекції та намагатися неодмінно перетягнути на свій бік – чудово. Аби в цих 20% не було взаємовиключних пунктів. Потенційно орієнтуюся на союз до кінця життя, бо який сенс налаштовувати себе на щось тимчасове? Особисто я на нюх не переношу цигарки, а алкоголь використовую тільки для випічки та приготування м’яса, дуже чутлива до консистенції їжі (черговий привіт від аутизму), але можу навчитися готувати те, що не їм сама, аби зробити ближньому радість. У приватному домі запросто уживуся з тваринами, а ось у квартирі багато хто з моїми хобі (рукоділля, ляльки) буде несумісний. Дуже боюся фанатиків будь-якого штибу. Абсолютно байдужа до моди й не хочу весь час спілкуватися про дітей і кулінарію. Краще література, кіно чи мюзикли, загадки природи теж підійдуть. Дуже люблю часи до середньовіччя, бо там немає русні, і орієнтована більше на Європу, ніж на Азію. Бетонну стіну перфоратором не проб’ю, тому що банально не вистачить сил, свердлити можу тільки дерево. Розетку не відремонтую, але зібрати меблі чи щось пофарбувати – запросто. Кровних дітей боюся мати через генетику.

Зараз Олександра поки що живе сама, але коли до неї на декілька тижнів в гості приїжджає подруга на ім’я Анастасія, почувається чудово. Жінки разом ділять побут, в них обох підвищується ефективність. Тож дніпрянка впевнена, що бостонський союз може бути не тимчасовим виживанням, а повноцінною нелесбійською родиною.

Важливо визначити зобовʼязання і правила співіснування

У соцмережах жінки жваво обговорюють такий варіант сумісного проживання та шукають партнерок для нього. Особливо привабливим він здається тим, хто має дітей, за якими у такому форматі можна доглядати по черзі. Ось декілька дописів з Threads .

аlina.sharai

«Вангую: через 20 років 80 відсотків жінок тільки так і будуть жити. Заводити дітей від донорів і створювати сім’ї з іншими жінками. Якщо ставлення чоловіків не зміниться».

nd__fox

«Живу в бостонському шлюбі 4 роки. На двох четверо дітей. Свого часу присутність ще однієї жінки поруч буквально врятувала і нашу менталку, і гаманці. Єдине – важливо чітко визначити зобовʼязання і правила співіснування, і схема працює як годинник».

yl_sws

«Абсолютно нічого не маю проти бостонських шлюбів, але в деяких відповідях відчувається мінімум пасивна агресія до чоловіків. Наприклад: «тільки із жінкою так можна», «нормальних, емоційно зрілих мало», «чоловікам не потрібні жінки». Так от, є чудові чоловіки для життя, шлюбу, які мають сімейні цінності та загалом емоційно зрілі люди. Не варто вішати ярлики на всіх. Мені дуже шкода, що стільки зламаних та ображених жінок в наш час».

tanyska.bugaenko

«Ви знаєте, спочатку скептично віднеслася до такого  –  бостонський шлюб, шо воно таке? Фу, бє. А потім почитала коментарі, ознайомилася. Ну блін, це нормально! Я не в шлюбі жила, а із сестрою рідною, тривалий час, троє малих дітей на двох. Я на роботі, вона в декреті  –  чоловіки у нас є, але вони на заробітках були. Я втомлена з роботи прийду, а вона їсточки наварить, синочка мого із садочка забере. І дійсно, обов’язки ділили. Хлопці вже дорослі, а для нас вони спільні діти досі».

Тетяна – за бостонський шлюб

tetiankа

«Жили з подругою і її малим рік після початку війни. Також це був перший рік в Іспанії. Разом кукуху тримали, працювали на виживання, малого і мою собаню бавили. Це був неймовірний досвід. А перед цим я трохи пожила зі своєю двоюрідною сестрою і її сином, теж неймовірно було. Вона нас годувала, а я малого вигулювала.  Ці спогаді досі гріють мою душу. Не знаю як це працює, але жити з чоловіком  – це геть інше».

iryna.smirnova

«Мала два роки такого досвіду в еміграції. Спочатку було відчуття гуртожитку, але потім ми просто стали рідними людьми! Дві жінки, що ніколи до цього не знали одна одну, дві дитини різного віку, абсолютно різне життя до того. Але скажу чесно – вже незабаром ми стали справжньою родиною. Піклувались одна про одну і про обох дітей однаково, як про рідних . Я з донькою повернулась в Україну, вони залишились там. Але ми досі рідні. Всі свята зустрічаємо разом по відеозвʼязку».

Жінкам з жінками безпечніше

42-річна психотерапевтка Ілона Морган зараз знаходиться на Харківщині разом із своїм з чоловіком-військовим. В бостонському шлюбі вона прожила три роки, з 25 до 28 років.  Партнерка була її одноліткою, колишньою однокласницею. Нещодавно пані Ілона створила у фейсбуці групу «Компаньйонки України», завдяки якій жінки можуть знаходити собі подруг за інтересами – у тому числі для сумісного проживання.

Ілона Морган

– Спочатку в мене виникло питання, чи потрібен українкам бостонський шлюб, – пояснює Ілона Морган. –  Як психотерапевтка і просто українка, я бачу, що повномасштабна війна розірвала багато зв’язків і розвела цілі родини і дружні кола по різних не те що областях, а країнах і навіть материках. Жінки, які опинились в новому середовищі, не можуть одночасно швидко знайти друзів, роботу і ще когось, хто б допомагав з дітьми. Поступово багато хто з них почав домовлятись між собою і створювати те, що історично називається бостонським шлюбом. Крім українок за кордоном є переселенки, вдови і дружини військових, які теж потребують дружнього плеча і емоційної підтримки. Саме для них виникла ідея створити мобільний застосунок «Компаньйонки». Він зараз пишеться чудовою командою дівчат-волонтерок і ми, до речі у пошуку ще однієї розробниці. А група у фейсбуці тимчасово виконує функцію застосунку, хоча там зібралась просто фантастична спільнота. Тепла, розумна, яка легко домовляється і створює міні-спільноти за інтересами. Крім співмешкання, жінки також шукають одна одну для дружби, дозвілля, мандрівок і просто спілкування. Чому так? Тому що жінкам з жінками безпечніше.

А як щодо романтики у бостонському шлюбі? Коли жінка живе з жінкою, чи можливі паралельно стосунки з чоловіками?

–  Так, коли я жила з дівчиною, паралельно в мене були стосунки з чоловіками, – відповідає на це питання Ілона.  – Взагалі, відверто кажучи, якщо жінка гетеросексуальна, то в бостонському шлюбі вона не стає раптом лесбійкою чи бісексуалкою. Дві жінки взагалі не опиняться раптом в ліжку, якщо для цього не було передумов. А от чоловіки, якщо вони вимушено або за домовленістю живуть вдвох, набагато частіше практикують певну романтику, тому що більше потребують сексу. І чоловіки часто проєктують свій досвід на жіночий. Жінки при цьому можуть бути більш ніжними і уважними одна до одної на людях, і це викликає певні підозри.

Психотерапевтка наголошує, що мета бостонського шлюбу в наш час – це економічне розвантаження жінок, їхня безпека та емоційна підтримка. Це і є очевидні плюси такого союзу. Мінусів вона взагалі не бачить – хіба що треба доводити сусідам і всім тим, хто не розуміє, що жінки живуть разом не для романтичних цілей, а  для економічних. Хоча, здавалось би, кого мають бентежити чужі романтичні стосунки?

На думку пані Ілони, такий формат точно підійде жінкам з дітьми – перш за все переселенкам, удовам, дружинам військових, які мають схожий життєвий досвід.  Не підійде тим, хто вважає, що вони не можуть ділити з іншою жінкою побут, що «двох господарок на кухні не буває», не вірять в жіночу кооперацію.

–        Що я пораджу жінкам, які хочуть спробувати такий формат життя із жінкою?  – запитує пані Ілона. – Перше – ретельно обговорити розподіл обов’язків, в першу чергу, побутових. Для жінок це майже завжди не проблема, бо їх і так виховують таким чином, щоб займатись побутом. Друге – домовитись про фінансові питання і покупки. Крупні речі загального користування, як-от телевізор, плиту чи посудомийку, краще купувати по черзі, а не разом, і зберігати чеки. Третє – домовитись про можливість виходу із такого союзу, якщо не уживуться разом, якщо зустрінуть інших людей, з якими захочуть мати класичний або бостонський шлюб. Розривати ці стосунки так само нормально, як і створювати, і про це краще домовитись на початку.  Наш з подругою бостонський шлюб передбачав розподіл побуту, спільне дозвілля, спільних друзів, насичене спілкування. Закінчився він тому, що нас розвело особисте життя. Але спогади залишились чудові.

Фото з архіву героїнь та з відкритих джерел.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що «Укрпошта» доставлятиме свідоцтва про шлюб за кордон.

Дніпровські