ЕКСКЛЮЗИВ Витинанки, ляльки, лозоплетіння: чим займаються майстри народного мистецтва у Дніпрі

09 листопада 2026 р. 10:25

09 листопада 2026 р. 10:25

9 листопада відзначається Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва. Як саме працюють сьогодні майстри, з якими викликами стикаються та що їх надихає, дізнавалась журналістка видання «Наше місто».

Любов Мукасєєва навчає дітей лозоплетінню

Дніпровська майстриня народної творчості Любов Мукасєєва вже понад 30 років працює з лозою та навчає цьому ремеслу дітей. У КЗ «Центр розвитку дітей та молоді «Крила» вона веде гурток лозоплетіння, де вихованці знайомляться з традиційним українським ремеслом і створюють власні вироби. Серед них — кошики, капелюшки, млини та інші речі. Дніпрянка свого часу  була інженеркою-конструкторкою. Лозоплетіння спочатку було її хобі. Пізніше  через зміни на підприємстві залишила роботу за спеціальністю та прийшла до майстерні народних ремесел.

Любов Мукасєєва

–        Я працювала на Дніпровському машинобудівному заводі в конструкторському бюро інженером-конструктором, – розповідає Любов Никифорівна.  – У 1990-х роках почалися важкі часи, і я звільнилася та пішла працювати у майстерню з лозоплетіння. Там були майстри, які брали замовлення і виготовляли різні вироби.  Я з 1993 року працювала в  цій майстерні, а з 1996-го почала вести гурток лозоплетіння. Сьогодні це єдиний подібний гурток у Дніпрі. Працюю у центрі «Крила» досі, хоча за ці роки багато чого змінилося.

Роботи Любові Мукасєєвої

За роки роботи майстриня опанувала всі етапи підготовки матеріалу — від заготівлі до сортування та вимочування. Для плетіння використовує різні види верби, адже від властивостей прута залежить, яким вийде майбутній виріб. Матеріал для дитячих занять має бути м’якшим і тоншим, щоб маленьким рукам було легше працювати.

Лозу для гуртка нині часто заготовляють самі батьки вихованців. Підходить, зокрема плакуча верба, яка росте біля водойм і на дачних ділянках. Професійні майстри використовують інші сорти та товщі прути  – залежно від призначення виробу. Однорічні пагони після заготівлі сортують за діаметром і довжиною, а потім готують до роботи.

Учасниці гуртка

У гуртку діти поступово опановують базові прийоми: спочатку вчаться робити денце та хрестовину, а згодом переходять до складніших конструкцій. На виготовлення одного виробу може знадобитися кілька занять. Через це лозоплетіння потребує від дітей терпіння, уважності та регулярної роботи.

Роботи учнів

–        Діти роблять традиційні вироби — кошики різного призначення і форми, капелюшки, а потім ми намагаємося працювати вже над складнішими речами, такими як вулики чи млини, – ділиться майстриня. –  Виставки вимагають від нас підтримувати й відроджувати традиційні вироби. Зараз учнів небагато — близько 12. Багато дітей виїхало, а контингент змінився,  тепер приходять і зовсім маленькі — по п’ять, шість, вісім років. Їм важче зосереджуватися, але ми працюємо. Цього року вже був міський конкурс, а далі будуть обласні та інші виставки, де діти представлятимуть свої роботи.

Окрім лози, майстриня працює і з соломою. Останнім часом вона поступово переходить до цього матеріалу, адже для роботи вдома він зручніший: не потребує великих ємностей для замочування та значного простору для зберігання довгих прутів. Із соломи Любов Мукасєєва створює традиційних різдвяних павуків, янголів, козачків, вертуни та інші декоративні вироби. Частину таких робіт вона виготовляла й для підтримки українських військових – у якості оберегів.

Вироби із соломи

За свою багаторічну працю майстриня здобула звання майстра народної творчості та є членкинею Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Її відзначили медаллю «За відродження народних ремесел», а також премією імені Тетяни Пати. Та найбільше значення для неї має можливість залишатися в роботі та передавати ремесло наступному поколінню.

Останні роки для Любові Мукасєєва стали особливо складними. Її син Вадим, який служив у морській піхоті, пропав без вісті під Мирноградом. Майстриня зізнається, що після цього їй важко зосереджуватися на звичних справах. Та робота з дітьми залишається для неї способом не замикатися в собі й продовжувати жити. А для дітей це можливість доторкнутися до старовинного ремесла.

Альона Устименко створює ляльок-мотанок

Дніпровська вчителька Альона Устименко поєднує роботу в школі з давнім українським ремеслом — створенням ляльок-мотанок. Вона викладає географію у гімназії №46, а також працює заступницею директора з навчально-виховної роботи. Ляльки почала робити у 2019 році, спочатку приховуючи своє захоплення навіть від колег.

Першу публічну виставку власних робіт майстриня організувала під час обласного семінару з національно-патріотичного виховання. Відтоді вона проводить майстер-класи, бере участь у мистецьких конкурсах і представляє свої роботи на виставках. Її ляльки роз’їхалися далеко за межі Дніпра — їх дарували та передавали до музеїв, а окремі роботи опинилися у Франції, США та інших країнах.

Альона Устименко

–         Це було моє внутрішнє хобі, і спочатку ніхто навіть не знав, що я мотаю ляльок, – згадує Альона Устименко.  – Потім я розповіла про свою колекцію, принесла роботи до музейної кімнати нашої гімназії, і там організували мою першу виставку та майстер-класи. За весь цей час я створила, мабуть, понад 200–300 ляльок, мої роботи є і за кордоном, і в нашому історичному музеї. Я постійно беру участь у різних конкурсах, а також проводжу майстер-класи для дітей. Особливо важливо для мене показувати через ляльку українські традиції, адже тема їхнього повернення та відновлення стала особливо актуальною під час війни.

“Берегиня”

–        Цю ляльку я назвала Берегинею, і для мене вона є уособленням продовження роду та традицій, – пояснює пані Альона.  – Основу я намотую на кукурудзяний початок, який привожу із Сумщини, а для одягу використовую тільки натуральні тканини — льон та двонитку. Усередині є лікарські й запашні трави: звіробій, кропива, безсмертник, чебрець, і вони теж мають своє символічне значення. Одяг я спочатку вишиваю власноруч, а потім не пришиваю його, а саме намотую на ляльку. Обов’язково роблю пишний вінок, бо для мене це символ жіночності, зв’язку з небом, добробуту, краси та здоров’я. Волосся також створюю окремо з льняного волокна, а потім закріплюю на голові, адже ляльку-мотанку не можна проколювати.

У роботах Альони Устименко немає серійного виробництва: кожна лялька виникає поступово, вже під час самого процесу створення. Майстриня не прагне механічно повторювати попередні образи, навіть якщо хтось просить зробити схожу роботу. Окрім мотанок, вона експериментувала з текстильними ляльками, сухим валянням, створювала різні декоративні композиції та персонажів. Сьогодні майстриня продовжує поєднувати шкільну роботу з творчістю. Нові образи, за її словами, народжуються без чіткого ескізу — спочатку з’являється основа, а потім поступово вимальовується характер ляльки та її деталі. Так кожна робота залишається неповторною — як окрема історія, створена золотими руками.

Ольга Іващенко вирізає чарівні витинанки

У музеї «Літературне Придніпров’я» працює персональна виставка дніпровської майстрині народного мистецтва Ольги Іващенко. Експозиція має назву «Мереживні крила Дніпра у витинанках» та об’єднала 33 роботи, над якими авторка працювала з 2012 року.

На відкритті виставки

Через тонкі паперові орнаменти мисткиня розповідає про рідний Дніпро та Придніпров’я. У її творах можна побачити мотиви українського степу, козацтва, місцевої природи, флори й фауни. Окреме місце посідають символи, пов’язані з історією та національною ідентичністю.

Роботи Ольги Іващенко

Витинанка належить до традиційних українських видів декоративного мистецтва. Попри простий матеріал — папір, за допомогою ножиць або ножа майстри створюють складні ажурні композиції. Ольга Іващенко поєднує усталені народні мотиви із власним баченням, завдяки чому традиційна техніка отримує сучасне художнє прочитання.

–        Витинанка – це давнє українське мистецтво, в якому через прості матеріали народжується справжня краса, символи та глибокі сенси, – зазначає Тетяна Журова, заступниця директора департаменту молодіжної політики, української національної та громадянської ідентичності Дніпровської міськради. –  У роботах пані Ольги оживає Дніпро – його образ, характер і культурна самобутність. Для нашого департаменту важливо підтримувати митців, які зберігають українські традиції, переосмислюють їх у сучасному контексті та передають цю любов до національної культури молодому поколінню. Особливо цінно, що така творча робота розвивається в системі позашкільної освіти Дніпра, де мистецтво стає простором для самовираження, натхнення та формування української ідентичності. Переконана, що ця виставка відкриє відвідувачам красу витинанки по-новому й допоможе ще раз відчути, наскільки багатою є наша українська культура.

Ольга Іващенко багато років працює у сфері мистецької освіти. Вона керує гуртками народного художнього колективу «Школа образотворчих мистецтв «Суцвіття», є керівницею гуртка у КЗ «Центр розвитку дітей та молоді «Крила» та членкинею Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Також майстриня має звання майстрині народної творчості та є лауреаткою премії імені Тетяни Пати. Для мисткині джерелом натхнення залишається місто, в якому вона живе, та історія Дніпропетровщини. Саме тому центральними образами її робіт стали Дніпро та культурна спадщина краю.

Ольга Іващенко на майстер-класі

– Я мешканка Дніпра, живу тут і надихаюся історією рідного міста та краю, – зізнається пані Ольга. –  Саме тому в моїх витинанках з’являються образи, які пов’язані з Придніпров’ям. Мені близький підхід, коли народні мотиви поєднуються з художніми образами, адже за фахом я художниця. У своїх роботах прагну передати різноманіття української культури – від козацької тематики до духовного світу нашого народу.

У виставковій залі представлені роботи, створені в різні роки. Це дає змогу простежити, як змінювалася творчість майстрині, а також побачити різноманітність тем, композицій та художніх прийомів, до яких вона зверталася. Побачити «Мереживні крила Дніпра у витинанках» Ольги Іващенко можна за адресою: проспект Дмитра Яворницького, 64. Експозиція  доступна для відвідувачів щонайменше протягом листопада.

Фото з архіву майстринь.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, які надзвичайні гуртки працюють у Дніпрі.

Дніпровські