ЕКСКЛЮЗИВ Жива музика в ресторанах Дніпра: як це було у 1970–80-х роках

09 листопада 2026 р. 16:06

09 листопада 2026 р. 16:06

У 1970–80-х роках ресторани Дніпра були не лише місцем, де можна було повечеряти. Сюди приходили, щоб зустрітися з друзями, потанцювати під живу музику, послухати співаків і замовити улюблену пісню. У багатьох закладах щовечора грали оркестри, а ресторанні зали перетворювалися на концертні майданчики, пише «Наше місто».

Для молоді жива музика й танці нерідко були головною причиною відвідати ресторан. Містяни згадують, що спеціально обирали такі заклади, адже там можна було провести вечір під акомпанемент професійних музикантів.

Робота ресторанних музикантів мала свої особливості. Деякі заклади співпрацювали з Дніпропетровським обласним об’єднанням музичних ансамблів і дискотек. Виконавці з музичною освітою могли офіційно влаштуватися на роботу, укласти договір із дирекцією ресторанів і виступати на професійній сцені. Водночас в інших закладах музиканти працювали на зовсім інших посадах, поєднуючи виступи з основною роботою.

До професійного рівня виконавців висували певні вимоги. Музичні колективи проходили прослуховування, звітували перед колегами та мали підтверджувати свою майстерність. За словами музикантів, на такі зустрічі приїжджали навіть виконавці із Запоріжжя, Кривого Рогу та Марганця. З часом вимоги ставали суворішими, а до роботи дедалі частіше допускали музикантів із відповідною освітою.

Репертуар ресторанних оркестрів був різноманітним. Відвідувачі хотіли чути популярні естрадні композиції, пісні Алли Пугачової та музику композитора Миколи Ніколаєва. Не менш популярними були й українські пісні: «Червона рута», «Несе Галя воду», «Ти ж мене підманула», «Ой чий то кінь стоїть» та «Цвіте терен». Однією з особливо зворушливих композицій музиканти називають «Черемшину».

Відвідувачі могли самостійно обирати, що звучатиме під час вечора. У ресторанах приймали замовлення на пісні, а улюблена мелодія коштувала три карбованці. Іноді гості навіть просили музикантів зіграти композиції, які хотіли виконати самі. Особливою популярністю користувалися гітари: молодь брала їх із собою, зокрема до студентських будівельних загонів, а ресторанні музиканти могли підіграти знайомі мелодії.

Для виконавців ресторанні виступи були не лише творчістю, а й роботою зі своїми фінансовими витратами. Музиканти отримували зарплату, чайові та додаткові виплати за зношування інструментів. Водночас професійне обладнання нерідко доводилося купувати власним коштом. Один із музикантів згадує, що на інструменти й апаратуру витрачав чималі гроші, адже без них повноцінно працювати було неможливо.

Сьогодні формат ресторанних вечорів суттєво змінився. Живі оркестри поступилися місцем фонограмам, ноутбукам і караоке. Музиканти, які працювали в ресторанах Дніпра кілька десятиліть тому, згадують, що тоді на сцені могли одночасно грати кілька інструменталістів і виступати вокалісти. Гості приходили почути саме професійне виконання улюблених композицій, а не просто заспівати самостійно під готову музику.

У новому випуску циклу «Зниклі ресторани Дніпра» містяни та музиканти згадують, як були влаштовані ресторанні вечори у 1970–80-х роках, які пісні замовляли відвідувачі, скільки коштувала улюблена мелодія та чому жива музика була невіддільною частиною тодішнього ресторанного життя.

Нагадаємо: Де у Дніпрі показували кіно понад 100 років тому.

Раніше ми писали: Ресторан «Люкс» у Дніпрі: історія закладу, якого вже немає.

Дніпровські