ЕКСКЛЮЗИВ У Menorah Center відбулася прем’єра документального фільму Катерина Стрельченко «Настане день»

13 листопада 2026 р. 11:22

13 листопада 2026 р. 11:22

12 листопада у Menorah Center у Дніпрі відбулася прем’єра документального фільму «Настане день». Стрічка розповідає про двох військовослужбовців із різних бригад — Руслана Гірчака із 14-ї бригади та Вадима Синицю з 25-ї Січеславської бригади. Їх об’єднує не лише військова служба, а й музика: попри війну, обидва продовжують писати та створювати нові композиції. Журналістка видання «Наше місто» відвідала прем’єру стрічки.

Руслан та Вадим – кадр з фільму

Одним із головних викликів для команди стало завдання створити спільну пісню для героїв фільму. Музиканти мають різні стилі, характери та творчий досвід: один працює у рок-напрямі, інший — у репі. Саме процес пошуку спільної мови та народження композиції став важливою частиною документальної історії.

Катерина Стрельченко

-Ми з самого початку бачили, що в них абсолютно різний підхід до написання музики: один звик працювати в одному ритмі, інший — в іншому, – зазнчила Катерина Стрельченко, режисерка фільму.  –  Спочатку їм довелося знайти ту дотичну точку, де їхні стилі змогли б зустрітися й створити спільну пісню. Це був виклик і для нас як авторів, і для них як виконавців. Ми записували композицію в дніпровській студії звукозапису, і для мене це було дуже символічно, адже я хотіла, щоб саме в Дніпрі народилася ця пісня. Це передусім дніпровська історія.

Результатом творчого експерименту стала композиція «Гітара і ґвер». Назва поєднує два світи, які у фільмі існують поруч, — музику та війну.  «Ґвер» – це діалектне слово,  західноукраїнська назва рушниці чи іншої вогнепальної зброї.   Композиція символізує людей, які одночасно тримають у руках і зброю, і гітару.

На прем’єрі

Під час роботи над піснею музиканти розподілили між собою ролі відповідно до власних стилів. Репова частина дала можливість передати зміст через текст і ритмічну подачу, тоді як рокове виконання стало основою приспіву та кульмінації композиції. Для обох виконавців це був новий досвід спільної роботи.

Руслан Гірчак

-Творці фільму додали мені стимулу повернутися трохи до себе — до того Руслана, який був до війни, – зізнався Герой.  – Я знову зміг відчути мікрофон, сцену, глядача і слухача, і за це їм дуже вдячний. Певний час у мене взагалі нічого не писалося і не думалося про творчість, було більше військової роботи та екшену, пов’язаного з моїм статусом і посадою. Під час роботи над піснею нам довелося знайти компроміс між різними музичними стилями. Я майже завжди не до кінця задоволений власними піснями, бо здається, що щось можна зробити краще, але цього разу слухачі, які вже чули композицію, сказали, що все добре, тому я спокійний за результат.

Кадр із фільму

За словами творців, робота над композицією не була просто механічним поєднанням двох музичних стилів. Кожен із героїв писав текст для своєї частини, а музичну структуру вибудовували так, щоб реп і рок не конкурували між собою, а доповнювали одне одного.

Вадим Синиця

-Під час роботи були змішані почуття і певний стрес, адже потрібно було враховувати думку режисерки та водночас хотілося передати свій стан так, як відчуваєш його сам, – пояснив другий Герой, Вадим Синиця.  – Спочатку було складно, але згодом я зрозумів, що Катерина хоче якнайкраще показати те, що відбувається, і просто почав отримувати від цього задоволення. Для мене цей проєкт став точкою зцілення та своєрідною реабілітацією, адже творчість — це перший крок до самореабілітації. Через творчість я можу говорити про те, що мене турбує, і показувати іншу свою сторону. Я вважаю, що такі культурні заходи потрібні, бо вони допомагають розповідати про людей і дають можливість залишатися просто людиною.

Кадр з фільму

Прем’єра «Настане день» у Дніпрі стала не лише кінопоказом, а й зустріччю з героями та творцями стрічки. На заході говорили про культуру під час війни, силу творчості та необхідність фіксувати історії людей, які продовжують жити й створювати попри обставини.

Олена Волик

-Для міста ця подія є особливою, адже фільм Катерини Стрельченко створений за підтримки Українського культурного фонду та Дніпровської міської ради в межах нашого спільного партнерського проєкту «Дніпро. Стійкість та культурна гравітація», –  наголосила Олена Волик, заступниця начальника управління культури департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради. – Вже в самій назві цього проєкту закладено те, що ми справді стійкі й можемо бути тією культурною силою та гравітацією, яка притягує людей і допомагає містянам залишатися тут попри всі умови. Особливо хочу подякувати Катерині, з якою ми співпрацюємо вже багато років. Її робота — це неймовірна праця всієї команди, яка дозволяє розкрити складні й болючі теми та донести їх до кожного. І за це їй та всім, хто працював над фільмом, ми щиро вдячні.

Фото Володимира Федорищева.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, як досягають успіхів незрячі дніпряни.

Дніпровські