вологість:
тиск:
вітер:
Тату, а не буде гепати? Свідчення жителя Миколаївщини
27 листопада 2024 р. 19:23
27 листопада 2024 р. 19:23
Свідчення Євгена Лебедя, 44-річного батька першокласниці, вчителя фізкультури школи Березнегуватого, що на Миколаївщині, які завдяки криворізьким волонтерам евакуювалися до Києва, а згодом повернулися додому.
– Унаслідок обстрілів російськими військами постраждав передусім центр нашого району, – розповідає шкільний педагог Євген Лебідь. – Був обстріляний колишній універмаг, який слугував базаром, зручним і для покупців, і для підприємців-продавців. Значних пошкоджень зазнали адміністративні будівлі та будинок культури, музична школа, лікарня та наш заклад загальної середньої освіти. Розбомбив нічними масовими обстрілами окупант і стадіон, яким я опікувався як голова на громадських засадах всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос». Я підтримував благоустрій стадіону у належному стані й організовував там спортивні змагання. Тепер на тій території вирва розміром метрів шість глибиною та в діаметрі – понад вісім метрів. Після одного із чергових прильотів вороги пошкодили сільський газопровід, але, слава Богу, його вже відремонтували, постачання газу відновили. Внаслідок обстрілів інколи мобільний зв'язок зникає, бувало, дня на чотири.
– Як мирні мешканці рятуються від обстрілів?
– Хто як може: у погребах і підвалах, або в посадках перечікують лихі години. У моєму будинку немає, де сховатися від обстрілів, то ж я переселився до батьків, які мешкають у 2-поверховому будинку із підвалом. Ось там із ними та деякими сусідами й перечікуємо небезпеку. Звісно, молимося. Читаємо, наприклад Псалом 90-й. Відтоді, як наш район уперше обстріляли, відчуття внутрішньої тривоги постійно з нами. Ми вже навчилися за звуками розпізнавати, чим обстрілюють. Буває, просто машина їде, а вже тривожно.
– Як Ваша дитина пережила ці часи?
– Про її відчуття виразно свідчить її реакція на гучні звуки, коли ми знайшли порятунок у Києві. Вийдемо, бувало, з донькою на прогулянку, раптом лунає сигнал тривоги. Інші діти продовжують бавитись, а моя дівчинка зупиняється та запитує «А не буде гепати?». Розумієте, живучи в горнилі війни, дитина вже звикла до того, що після сирени починаються обстріли, й у відносно спокійному столичному місті вона тривожиться.
***
Цей матеріал створений у межах Школи громадянської журналістики Східного Варіанта
Джерело: v-variant.com.ua
Новини рубріки
Зеленський поговорив телефоном з генсеком НАТО Рютте: про що йшлося
27 листопада 2024 р. 21:36
Цього року було оздоровлено 78 дітей та 15 дорослих жителів Луганщини
27 листопада 2024 р. 21:10
Трамп призначив спецпосланцем з питань війни в України генерала у відставці Кіта Келлога
27 листопада 2024 р. 20:43