Покинути дім, щоб зберегти родину. Переселенка з Волноваського району розповіла свою історію війни

12 березня 2025 р. 22:37

12 березня 2025 р. 22:37

Війна зруйнувала життя тисяч українських родин, змусивши їх залишити рідні домівки. Для Олесі Христофорової з Великої Новосілки переломним моментом стало усвідомлення, що під час обстрілів вони з чоловіком Олександром можуть не встигнути занести однорічну доньку до укриття. Це рішення врятувало їхні життя. Тепер родина живе на Закарпатті та сподівається колись повернутися на Донеччину, отримати компенсацію та відновити знищений російськими окупантами дім.

До повномасштабної війни. Життя в рідному селищі

Олеся Христофорова — переселенка з Великої Новосілки, яка була змушена покинути дім через повномасштабне вторгнення росії в Україну. До початку повномасштабної війни вона була в декреті з однорічною донькою і жила звичним життям у рідному селищі. Проте все змінилося 24 лютого 2022, коли вся Україна прокинулася від звуків вибухів і тривог.

Олеся з чоловіком вирішили залишатися вдома до останнього, доки ситуація не стане критичною. У селищі не було систем оповіщення, і попередження про обстріли надходили через місцевих жителів. Її мати працювала в лікарні, де часто отримувала дзвінки про можливі загрози. Це змушувало родину спускатися до підвалу багатоквартирного будинку, який був незручним і небезпечним.

"Ми намагалися попереджати сусідів про обстріли, але більшість з них ігнорували мої слова. Вони дивилися на нас як на диваків. З кожним разом, спускаючись у цей підвал, ми все більше переконувалися, що залишатися тут небезпечно", — згадує Олеся.

Остаточне рішення про евакуацію родина прийняла, коли ворожа армія окупувала Волноваху у березні 2022 року.

Шлях у невідомість

На своїй машині родина доїхала до Дніпропетровської області. Дівчина розповідає, що тоді було важко знайти бензин, тому кожен кілометр дороги здавався випробуванням.

Продовжити свій шлях родина планувала потягом до Закарпаття, але у Дніпрі зіткнулася з проблемою переповнених евакуаційних поїздів.

"Люди штовхалися, бились за місця, а провідники більше нікого не впускали, бо вагони були переповнені. Ми були в шоковому стані. Це була перша повітряна тривога, яку ми почули, і нам довелося ховатися в метро. Я тримала дитину, маленьку валізу з усіма нашими заощадженнями й боялася прийняти допомогу від незнайомців через загальну паніку та хаос", — згадує Олеся.

Після невдалої спроби виїхати залізничним транспортом вони вирішили зупинитися на ніч у готелі. Завдяки постійним оновленням на сайті Укрзалізниці чоловікові вдалося купити кілька квитків на різні потяги. Наступного дня родині вдалося виїхати до Львова.

Новий дім на Закарпатті

Після триденної дороги сім'я дісталася до Закарпаття. Їх прийняли родичі чоловіка.

"Ми не хотіли сидіти без діла, хотіли бути корисними. І так склалося, що люди, які нас прихистили, були активними волонтерами. Господиня будинку додала нас у волонтерські чати. Мій чоловік одразу пішов розвантажувати фури з гуманітарною допомогою, а її донька, тоді десятикласниця, разом із волонтерами готувала бутерброди для переселенців", — каже Олеся.

Зараз родина винаймає квартиру в Ужгороді. Жінка зазначає, що на третій рік після переїзду вони не почувають Закарпаття своїм домом, але раді тому, що живі та можуть на відстані допомагати Волноваському району та військовим. Родина регулярно збирає кошти для рідного міста, передає необхідні речі через волонтерів та постійно підтримує зв'язок із земляками, які теж були змушені покинути домівки.

Христофорови мріють про те, що після закінчення війни вони повернуться жити на рідну Донеччину. Олеся акцентує, що вони не виключають повернення й до самої Великої Новосілки, проте лише тоді, коли там буде безпечно.

Дім, якого немає

Олеся каже, що довго почувала себе винною за те, що вони залишили своє майно.

"Ми попросили друга вивезти деякі наші речі з Великої Новосілки, але навіть це здавалося мені зрадництвом. Лише з часом я зрозуміла, що важливіше зберегти життя, аніж майно", — ділиться вона.

Дівчина розповідає, що в їхню квартиру були прямі влучання, а в селищі більше не залишилося вцілілих будинків...

"Ми намагалися жартувати, щоб не плакати", — розповідає вона, згадуючи відео зі знайомим інтер'єром, яке понад рік тому випадково побачила в новинному сюжеті одного з телеканалів.

Квартира родини Христофорових після евакуації родини. Фото за 2022 рік Фото: Олеся Христофорова

Фото та відео з їхнього зруйнованого житла кожного разу змушують Олесю поринати у спогади:

"Квартира була нашою першою великою спільною мрією. Ми з чоловіком купили її після одруження, хоча вибір у нашому селищі був невеликим. Спочатку житло виглядало жахливо: стара радянська хрущовка з дерев'яною підлогою, плямами вологи на стелі й напівзруйнованою ванною. Але ми побачили в ній потенціал і вирішили перетворити цю квартиру на свій дім".

Подружжя власноруч зробило ремонт, зламавши стіни, знімаючи підлогу та створюючи новий простір за допомогою ідей з Pinterest.

Квартира родини Христофорових до нападу російських окупантів Фото: Олеся Христофорова

"У кожну деталь ми вкладали свою душу. Це був наш перший великий спільний проєкт. У спальні навіть зробили письмовий стіл для майбутньої дитячої — вже планували, що наша донечка вчитиметься там. У нас постійно були друзі. Ми любили подорожувати, а потім влаштовували тематичні вечори: грузинські, італійські, іспанські. Усе в нашій квартирі було зроблено так, щоб туди хотілося повертатися. Однак прожити там ми встигли лише два роки...

Сьогодні я точно знаю, що ми зробили правильний вибір, коли виїхали. Головне — це безпека нашої дитини. Ми віримо, що колись зможемо повернутися й відбудувати все заново", — підсумовує Олеся.

Як діяти переселенцям, які втратили житло

У грудні 2024 року Верховна Рада України ухвалила закон №11028, що надає внутрішньо переміщеним особам пріоритетне право на отримання компенсації за знищене житло в рамках програми “єВідновлення”. Юрист та адвокаційник з Маріуполя Олександр Магдаліц впевнений, що переселенцям з окупованих та прифронтових територій не варто чекати найближчим часом на отримання компенсацій за зруйноване житло, а потрібно вже сьогодні починати користуватися наявними пільгами від держави.

Юрист та адвокаційник з Маріуполя Олександр Магдаліц Фото: Олександр Магдаліц

“Ми аналізували ситуацію: щоб житлова політика для переселенців стала якісною, потрібно змінити понад сто нормативно-правових актів і щонайменше п’ять законів. Тому процес іде поступово. Закон №11028 стосується пріоритетності прав. Він визначає, що ті, хто повністю втратив житло і не можуть його відновити, мають отримати компенсацію першочергово. Це важливо, адже грошей небагато, а запитів дуже багато. Тому цей закон чітко визначає, що люди, які залишилися без житла і вимушені змінити місце проживання, роботу, громаду, мають пріоритетне право на підтримку”, — каже він.

Проте якщо говорити про реальні кроки, то юрист радить переселенцям ретельно аналізувати наявні державні програми й користуватися тим, що вже доступно.

“Наприклад, якщо є можливість отримати пільговий кредит на житло, то варто її використати — це економічно вигідно. Якщо можна скористатися програмою соціальної оренди чи компенсації комунальних платежів — треба це робити. Важливо скористатися всіма можливими соціальними пільгами, щоб поступово дійти до власного житла. Взяття кредиту не позбавляє права на компенсацію. Людина, яка втратила житло, все одно має право на відшкодування, навіть якщо вона вже придбала нове помешкання”, — розповів Олександр Магдаліц.

Олександр вважає, що деякі люди, які втратили житло, бояться пільгових кредитів здебільшого через психологічні бар’єри. Він каже, що не потрібно роками чекати на можливу компенсацію, якої може і не бути, а варто робити крок для покращення умов життя вже зараз.

“Якщо в людини є сумніви, вона може звертатися за консультацією до соціальних служб чи телефонувати на державні гарячі лінії тощо. Це можливості, а не примус. Якщо людина не хоче брати кредит — це її вибір. Але з погляду фінансів і ринку житла, це може бути більш вигідно, ніж тривала оренда. Просто варто сісти й порахувати: що дешевше — платити за оренду чи за свій власний дім. І часто калькулятор показує очевидну відповідь”, — поділився пан Олександр.

Донецькі