П'єте по четвергах каву з корицею? Чому українці вірять у побутову магію і звідки вона пішла

03 квітня 2025 р. 20:06

03 квітня 2025 р. 20:06

Перекинутий віник, погляд у дзеркало при вході, заборона свистіти в оселі та страх перед порожніми пляшками — українці продовжують дотримуватися десятків побутових ритуалів, хоча переважна більшість уже давно не пам'ятає їхнього первісного значення. Наскільки глибоко вкорінені магічні практики в нашій свідомості та чому навіть цифрова доба не змогла витіснити символічне мислення з повсякдення? Про це та про інші прикмети розповідають у подкасті "Пороблено".

Новосілля та освячення — захист оселі

Ритуали захисту житла в Україні розпочинаються ще до заселення. Класичним і досі найпоширенішим залишається освячення нової оселі священником. Втім, чимало українців не обмежується церковними обрядами, додаючи до них давні народні елементи.

«Люди можуть катати апельсини в новій квартирі, впускати кота або, як робили колись, навіть півня на ніч. Обов'язково намагаються або заселитися до високосного року, або, навпаки, категорично чекають його завершення», — пояснює етнологиня Анна Ніколаєва.

Етнологиня Анна Ніколаєва Автор: скрін з відео

Прикметно, що сьогодні до освячення додався ще й соціальний маркер — наклейки із знаками хреста на дверях або у кожній кімнаті, які свідчать, що тут побував священник.

«Це абсолютно новітній спосіб проінформувати оточуючих, що оселя освячена, хоча насправді ти цього не потребуєш жодним чином», — зауважує співрозмовниця.

Та освячують не лише житло. Офіси, виробничі приміщення, а особливо автомобілі стають об'єктами ритуальних дій.

«Багато хто вважає, що якщо не освятити машину, то обов'язково потрапиш в аварію. Звідси й численні іконостаси на панелях автомобілів, а особливо — образи святого Миколая, який традиційно вважається покровителем подорожніх», — пояснює культурологиня Дар'я Анцибор.

Символічний захист і почуття безпеки

Практики захисту житла особливо актуалізуються в періоди нестабільності та загроз.

«Люди завжди хотіли захищати своє житло — від злих сил, від негоди, від блискавки, яка може спричинити пожежу, особливо коли будинки були переважно дерев'яними. Сьогодні додалися нові загрози — від шахедів і ракет люди намагаються захиститися броньованими вікнами, хоча це теж радше символічний захист», — зазначає Анна Ніколаєва.

Важливо усвідомлювати, що символічні дії часто відволікають від реальних заходів безпеки.

«Є фірми, які принципово відмовляються встановлювати так звану "броньовану плівку" на вікна, пояснюючи, що вона не захищає повною мірою, але викликає у людей оманливе відчуття безпеки, змушуючи їх нехтувати правилами і не ховатися в укриття», — додає вона.

Так чому ж ми так прив'язані до символічного захисту власного простору?

«Житло — це наш освоєний простір, місце, де ми проводимо найбільше часу. Тому ми використовуємо будь-який спосіб, який допоможе захистити себе, свою сім'ю і свою оселю», — пояснює Дар'я Анцибор.

Дзеркала, підкови і металеві обереги

Серед найпопулярніших способів захисту житла — розміщення дзеркала навпроти вхідних дверей.

«Вважається, що дзеркало відбиває негативну енергію — з якими б поганими помислами людина не зайшла, вони їй повернуться», — розповідає дослідниця.

Підкова над дверима — ще один поширений оберіг, хоча тут є різні думки щодо правильного розташування: «Дехто каже, що вона має бути рогами догори, щоб збирати щастя, інші вважають, що рогами вниз, аби відбивати негатив. Множинність інтерпретацій — характерна риса народних вірувань», — зауважує Ніколаєва.

Особливе місце в системі народних оберегів займають металеві предмети.

«У традиційній культурі все колюче і ріжуче вважалося захисним. Голки, ножі, підкови та інші металеві вироби мають особливу силу, бо виготовлені ковалями, які в народній уяві володіли таємними знаннями. Коваль працює з вогнем, водою, металом — він ніби деміург, що поєднує стихії», — розповідає етнолог.

Існують численні бувальщини про те, як металеві предмети допомагали викрити відьом: «Якщо в оселю заходила жінка, яку підозрювали в чаклунстві, господарі непомітно встромляли ніж у стіл знизу. Вважалося, що вона не зможе піти, доки ніж не витягнуть. І подібних історій записано чимало, навіть у містах, що свідчить про живучість магічного мислення в сучасному суспільстві».

Прикмети і табу — що не можна робити в хаті

Окрему категорію побутової магії становлять заборони.

«Не давати нічого з хати після заходу сонця — одне з найпоширеніших табу. Вважається, що вечірній та нічний час належить нечистій силі, і якщо хтось приходить щось позичити, то має недобрі наміри», — пояснює Дар'я Анцибор.

Культорологиня Дар'я Анцибор Автор: скрін з відео

Заборона виносити сміття ввечері також пов'язана з давніми віруваннями. «Сміття пов'язане з людиною та її домом. Це елементи контактної магії — те, що було з вами в контакті, залишається пов'язаним із вами. Тому на викинуті рештки можна "поробити", наприклад, використати недоїдене яблуко для чаклунства», — коментує етнолог.

Цікава заборона стосується свисту в хаті.

«Часто кажуть: "Не свисти — грошей не буде". Це пов'язано з вірою в те, що свист може прикликати щось нелюдське, демонічне. В традиційній культурі будь-яка зміна голосу — спів особливим чином, шепіт, свист — сприймалася як спосіб комунікації з потойбічним», — розповідає Анна Ніколаєва.

Віник — не просто інструмент для прибирання

Особливе місце в арсеналі захисних практик займає звичайний віник.

«З ним пов'язано дуже багато вірувань, адже віник використовується не лише в побуті, але й у народній медицині, магічних обрядах», — зазначає дослідниця.

Люди по-різному ставлять віник у кутку — хтось догори ручкою, хтось навпаки.

«Якщо стоїть прутиками догори, то начебто вся позитивна енергія зберігатиметься, а негативна не чіплятиметься. Якщо прутиками донизу, то на нього збирається все зло», — пояснює Собор.

Особливо цікавою є традиція окремо зберігати старий віник (так званий «деркач» або «карочун»), який використовують для найбрудніших робіт.

«Такий віник вважався особливо сильним магічним атрибутом, яким можна і поробити, і наслати щось», — додає етнологиня.

Грошові ритуали — від місяця до кави з корицею

Чи не найактуальнішою та найпоширенішою категорією побутових вірувань є ті, що «притягують» гроші та добробут.

«Показувати молодому місяцю гроші, щоб вони водилися весь місяць — класичний ритуал, який багато хто досі виконує. Раніше показували копійки, тепер — банківські картки», — розповідає Анна Ніколаєва.

Сучасний TikTok породив нову традицію: «Пити каву з корицею по четвергах для приваблення грошей — відносно нова практика, яка швидко поширилася соціальними мережами. Тепер навіть кав'ярні жартома пропонують "спеціальну четвергову каву з корицею для збагачення"», — розповідає Дар'я Анцибор.

Багато вірувань базуються на принципі «повне-порожнє», який символізує достаток або бідність. «Тому не можна віддавати пусту тару, обов'язково треба щось покласти всередину — хоча б листочок. Так само нічого не ставлять порожнього на стіл», — пояснює етнолог.

Застільні вірування: пляшки, столові прибори і незаплановані гості

Застільний етикет також насичений магічними елементами.

«Не можна ставити порожні пляшки на стіл. А коли допиваєш, то дмухаєш у пляшку, загадуєш бажання, закриваєш корком і ставиш на підлогу», — розповідає дослідниця.

Стосовно розливання напоїв існують свої правила: «Якщо наливаєш не на стіл, а "на вєсу", то потрібно підставити мізинець під чарку — так зване "правило заземлення"», — додає Собор.

Цікаво тлумачаться випадкові події за столом: «Якщо щось падає — столові прибори, їжа — це має своє значення. Якщо впала виделка чи ложка — прийде жінка, якщо ніж — чоловік. Частіше просто кажуть, що "хтось поспішає", "хтось голодний"».

Зв'язок із предками також проявляється в застільних віруваннях: «Коли їжа падає, може означати, що померлі родичі нагадують про себе. Так само якщо господиня випадково поставила зайву тарілку — значить хтось із померлих хоче бути присутнім», — пояснює Ніколаєва.

Наше магічне мислення

Побутова магія, хатні вірування та застільні забобони — невід'ємна частина українського менталітету, яка тримається незважаючи на всі наукові знання та технологічний прогрес.

«Ми не можемо жити без магічного мислення. У когось воно проявляється менше, у когось більше, але воно є в кожному з нас. Це допомагає нам переживати складні часи, шукати надію та підтримку в життєвих обставинах», — підсумовує Дар'я Анцибор.

І хоча ми можемо назвати ці практики забобонами, вони є частиною нашої культурної ідентичності та психологічної підтримки. Можливо, саме тому навіть у XXI столітті ми продовжуємо вірити, що правильно поставлений віник та кава з корицею по четвергах допоможуть нам бути щасливішими.

Донецькі