Чому українцям небезпечно поширювати фотографії загиблих у соцмережах? - Роз'яснила психологиня

08 квітня 2025 р. 09:52

08 квітня 2025 р. 09:52

Психологиня та травматерапевтка Марія Григоряк розповіла Волноваха.City про негативні наслідки поширення фотографій загиблих у соціальних мережах та запропонувала етичні альтернативи для висвітлення трагічних подій.

"Мертві мають право на гідність, як і живі гідні спокою"

"Коли вкотре я дізнаюсь про жахливі новини, я знаю, що найближчими днями мені доведеться уникати соцмереж. Бо вони стануть місцем невимовного жаху і болю. Свідченням смерті та ненависті", — каже пані Марія.

На думку психологині коли в соціальних мережах з'являються фото загиблих, це може спричинити масову вторинну травматизацію населення.

"Мертві мають право на гідність, як і живі гідні спокою", – акцентує психологиня.

За її словами, обличчя та тіла загиблих не повинні ставати матеріалом для новинних стрічок без згоди рідних.

"Їхні обличчя, їхні тіла — це не матеріал для новинних стрічок без згоди рідних. Це не контент. Це особиста історія", — наголошує травматерапевтка.

Марія Григоряк впевнена, що такі зображення можуть особливо сильно вплинути на тих, хто переживає власну травму:

"Поруч живі — ті, хто ледь тримаються. Ті, хто прокидається від сирен і засинає з тремтінням у тілі. Ті, чия психіка тріщить по швах. Такі фото — це біль без дозволу. Мертві не можуть сказати "не показуй мене". Живі — не завжди встигають закрити очі".

Вторинна травма як небезпечний наслідок

Психологиня роз'яснила, що вторинна травма — " гостра реакція, яку людина може пережити внаслідок контакту з чужою травмою — часто через розповіді, зображення, новини, або професійний контакт (наприклад, у терапевтів, журналістів, рятувальників)".

Марія пояснює травмівний аспект перегляду таких зображень: "Перегляд фото мертвих людей — це травмівний фактор, який може приводити до травми свідка. Травма свідка — це реакція людини, яка стала свідком травматичної події — або безпосередньо (бачила наживо), або через медіа".

"Травма свідка" часто включає шок, безсилля, надмірну емоційну реакцію, може призводити до вторинної травми. Серед симптомів вторинної травми психологиня виділяє тривогу, флешбеки, емоційне виснаження, соматичні реакції.

Психологиня також пояснює, чому це може нашкодити людині:

"Навіть якщо ви "просто глянули", мозок і тіло могл и пережити це як справжню небезпеку. Фото без попередження можуть ретравматизувати".

Найбільш вразливими до травмуючого контенту є:

• люди із ПТСР
• діти і підлітки
• ті, хто втратив когось нещодавно
• волонтери, лікарі, військові — ті, у кого психіка вже виснажена

"Для таких людей ці кадри не про інформування, а про нову хвилю болю", – пояснює Марія Григоряк.

"Ми можемо розповідати про війну, не множачи травму"

"Правда не має бути травматичною, щоб бути правдою. Ми можемо говорити про жахливе — не множачи жах", – стверджує Марія.

Психологиня пропонує такі альтернативи замість публікації шокуючих фотографій:

• Додавайте тригер-ворнінги (TW або "обережно, далі чутливий контент") перед потенційно травматичним вмістом
• Обирайте фото, які показують масштаби руйнувань — але без тіла і без облич
• Якщо хочете допомогти — діліться перевіреними зборами, історіями тих, хто вижив, або закликами до дій
• Пишіть власні думки і рефлексії. Дбайте про живих, розповідаючи про смерть

"Як це, коли тисячі людей можуть мати владу над моїм тілом, якщо цей жах торкнеться і мене? Чи маю я право показувати цих людей в моменти їх найбільшого горя? Чи можу я засвідчувати на сотні людей те, що їх більше немає із нами? Ми досі потребуємо і шукаємо культури зустрічі із цим колективним горем", – розповідає психологиня.

Жінка закликає до відповідального висвітлення подій: "Це — реальність. Але те, як ми її показуємо, може або підтримати, або травмувати ще більше. Ми можемо розповідати про війну, не множачи травму. Можемо бути гучними — і дбайливими водночас. Світ зараз і так страшний. Давайте не робити його нестерпним".

Донецькі