Інсулін робить нас товстими. Як гормон може стати причиною ожиріння

12 червня 2025 р. 19:01

12 червня 2025 р. 19:01


Чому одні люди легко набирають вагу, а інші залишаються стрункими при однаковому харчуванні? Науковці все частіше говорять про гормональну теорію ожиріння, де головну роль відводять інсуліну. Про це пишуть у виданні nauka.ua, пояснюючи механізми впливу «гормона повноти» на наш організм та спростовуючи міф про силу волі як основний фактор схуднення.

Чому організм любить запасати жир

Щоб зрозуміти справжні причини епідемії ожиріння, варто озирнутися на еволюцію людства. Десятки тисяч років людина формувалася в умовах постійного дефіциту поживних речовин. Кілька голодних днів у пошуках їжі були нормою, а не катастрофою.

Організм навчився використовувати будь-яку можливість, щоб залишити енергію про запас у вигляді жиру. Тому худнути — це незвична робота для тіла. Воно непогано вміє тільки набирати вагу, і це основна проблема для тих, хто намагається схуднути.

Фактично під час дієти ви ведете боротьбу з власним організмом. Можна досягти короткотривалого результату, але тіло має чимало інструментів, щоб повернути вас до колишніх розмірів.

Калорії проти гормонів: дві теорії ожиріння

Досі науковці не дійшли консенсусу щодо рушійних сил накопичення зайвої ваги. Традиційна модель базується на різниці між кількістю спожитих і витрачених калорій — якщо переїдаєте, надлишкові калорії трансформуються в жир.

Проте ця теорія має прогалини. Чому за рівних умов одні товстішають, а інші залишаються стрункими? Чому деякі люди, споживаючи багато калорійної їжі, не займаючись спортом, зберігають нормальну вагу?

Калорійна їжа Автор: Pinterest Калорійна їжа

Наявність таких білих плям породила гормональну теорію ожиріння. Вона пояснює накопичення надлишкової ваги порушенням гормонального балансу, який вирішує, куди піде кожна спожита калорія.

Інсулін: від відкриття до розуміння ролі в ожирінні

Про гормон, що регулює рівень цукру в крові, здогадувалися ще у ХІХ столітті. З 1890 року його намагалися виділити з підшлункової залози, але змогли це зробити лише у 1922 році. Уже наступного року за відкриття інсуліну Фредеріку Бантінгу та Джону Маклеоду вручили Нобелівську премію.

Інсулін виробляється в бета-клітинах острівців Лангерганса — гормон-продукуючих клітинах підшлункової залози. Це основний гормон утилізації глюкози з крові та регулювання вуглеводного обміну.

Посилене продукування інсуліну починається після прийому їжі, коли в кров надходять поживні речовини. Гормон зв'язується з рецепторами клітин м'язової та жирової тканини, після чого стає можливим транспорт глюкози всередину клітин.

Інсулін на варті жирових відкладень

З початком інсулінотерапії діабету дослідники помітили цікаву закономірність: багато пацієнтів, які отримують інсулін, стрімко набирають вагу. Подальші спостереження показали, що від інсуліну гладшають і здорові люди.

Автор: Freepik Інсулін робить нас товстими. Як гормон може стати причиною ожиріння

Існує рідкісне захворювання — інсулінома, пухлина, яка продукує велику кількість інсуліну. Понад 70% людей з інсуліномою страждають від ожиріння. Але після видалення пухлини вага швидко нормалізується.

Ці спостереження доводять, що інсулін має виражену адипогенну дію — сприяє запасанню жирів у жировій тканині. Коли в крові достатньо глюкози, немає сенсу «палити» жир. Інсулін виступає гальмівним сигналом, який зупиняє розщеплення жирів.

Частина глюкози йде на енергетичні потреби, частина «консервується» у вигляді глікогену в печінці та м'язах, а надлишок через низку перетворень потрапляє до жирових клітин.

Вуглеводно-інсулінова теорія ожиріння

Враховуючи ефекти інсуліну, була запропонована альтернативна теорія ожиріння. Вона кардинально відрізняється від традиційної моделі «калорії всередину — калорії назовні».

За вуглеводно-інсуліновою моделлю все починається з високого рівня інсуліну у відповідь на споживання їжі, багатої вуглеводами. Це призводить до запасання жирів, зменшення їх окислення та зниження енерговитрат.

Через такі ефекти людина відчуває втому, і вже за 2-4 години знову виникає голод, що змушує їсти ще. У людей з ожирінням рівень інсуліну вищий, ніж у осіб з нормальною вагою, і це змушує їх їсти більше.

Прихильники теорії поміняли місцями причину та наслідок: споживання більшої кількості їжі є наслідком ожиріння, а не його причиною.

Інсулінорезистентність: захисний механізм, що став проблемою

Першопричиною високого інсуліну стала інсулінорезистентність — стан, коли рецептори клітин погано реагують на гормон. Організм людей ніколи не перетравлював такої кількості цукрів, як за останні 50-70 років.

Аномально високі та часті стрибки інсуліну призводять до того, що рецептори «втомлюються». При критичних значеннях розвивається цукровий діабет 2-го типу.

Через інсулінорезистентність багато тканин голодують. Щоб це компенсувати, підшлункова залоза продукує ще більше інсуліну. Більша кількість інсуліну породжує сильнішу резистентність. Так високий інсулін та інсулінорезистентність підсилюють одне одного, сприяючи накопиченню зайвої ваги.

Наслідки «ситого» життя

Стрімке зростання ожиріння за останні десятиліття пояснюється збільшенням частки простих вуглеводів у раціоні та скороченням проміжків між прийомами їжі.

До 50-х років було заведено харчуватися тричі на день без перекусів. Проміжки між їжею сягали 5 годин, а між вечерею і сніданком — 14 годин і більше. Це означало, що сплески інсуліну встигали вщухнути.

Сучасні харчові звички не дають організму такої розкоші. Постійні перекуси, кава з цукром, солодкі напої підтримують високий рівень інсуліну протягом дня.

Теорія пояснює позитивний вплив інтервального голодування та фізичних навантажень, які покращують чутливість до інсуліну. Досягти результату можна, відмовившись від простих вуглеводів: цукру, солодощів, хлібобулочних виробів, солодких напоїв.

Автор: Pinterest Інсулін робить нас товстими. Як гормон може стати причиною ожиріння

Критика теорії: неповна, але не хибна

Вуглеводно-інсулінову теорію кілька разів спростовували і знову відновлювали. Критики наголошують, що підвищений інсулін не може бути першопричиною ожиріння, бо за дефіциту калорій організм спалюватиме жири навіть за присутності гормону.

Теорія не пояснює, чому деякі народи зі значною часткою вуглеводів у раціоні мають низький рівень ожиріння. Наприклад, японці споживають 62% вуглеводів, але ожиріння серед них рідкісне. А от японці-емігранти в США товстішають частіше.

Критичні зауваження не означають, що теорія хибна. Правильніше вважати її неповною. Вуглеводно-інсуліновий ланцюжок — один зі складників мозаїки факторів ожиріння разом з генетикою, мозковими центрами, що регулюють харчову поведінку, іншими гормонами та способом життя.

Реклама

Інсулін робить нас товстими. Як гормон може стати причиною ожиріння

Джерело: dobronews.city