Сержант Дмитро Стрілець з Оленівки: воїн, який понад усе любив Україну

22 жовтня 2025 р. 09:21

22 жовтня 2025 р. 09:21

Кожного дня о 9:00 ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них мешканець Волноваського району — Дмитро Стрілець.

Спогадами про Дмитра Стрільця п оділилися на сайті Волноваської міської військової адміністрації.

Редакція Волноваха.City також збирає інформацію про загиблих мешканців Волноваського району. Просимо долучитися всіх хто втратив у цій війні рідну людину, адже пам'ять про наших близьких мусить жити вічно! Анкета за посиланням:

Стрілець Дмитро Миколайович

(08.09.1994р.-11.03.2022 р.)

Народився Дмитро 8 вересня 1994, в Оленівці Донецької області.

Дитинство пройшло в місті Докучаєвськ, де і закінчив ЗОШ №5.

У 2014 році закінчив Донецьке гірничне професійно-технічне училище та пішов працювати до шахти Донецька. Але після наказу керівника підприємства вийти на мітинг з російським прапором, відразу звільнився. У 19 років чоловікові довелося переїхати до Харкова, бо в рідному місті залишатись було небезпечно.

Піклуючись про свою сім’ю (маму, брата та маленьку сестру) швидко знайшов житло, роботу, щоб вони теж мали змогу жити в мирному місті. Відразу вступив до Харківського автодорожнього технікуму, де навчався і продовжував працювати.

У 2016 році Дмитро долучився до лав ЗСУ і став на захист своєї країни в складі 92 механізованої бригади. Отримав звання сержанта, став командиром взводу. За три роки служби отримав відзнаки та нагороди від командування і повагу від побратимів. У 2019 році, після закінчення контракту, на прохання родини, звільнився зі служби, щоб спробувати жити цивільним життям.

Влітку 2021 закінчив Харківський НТУСГ імені Петра Василенка і вирішив повернутися до лав ЗСУ. Заключив контракт з 10 гірсько-штурмовою бригадою.

З перших днів повномасштабного вторгнення росії, бувши командиром вогневої підтримки взводу 3 роти, 108 огшб, 10 ОГШБр, відправився на захист Київщини.

"Дмитро понад усе любив свою країну, свою родину, мріяв одружитися, але встиг тільки зробити пропозицію своїй коханій. Останній телефонний дзвінок був до матері з телефону побратима. Він сказав: “Мамуля, я люблю вас, молюсь за вас, а ви моліться за нас”. Герой загинув 11 березня 2022, в н.п.Людвинівка під час авіанальоту противника, разом з ним загинули ще 18 побратимів. Більш ніж 2 роки був в статусі безвісти зниклого, доки тривали експертизи. 2 травня 2024, його поховали в братській могилі, у Чернівцях", - розповіли в адміністрації.

При житті отримав нагороди:

• Медаль “За Відвагу”,18.08.2018 рору, за представленням командира військової частини А0501 В.В.Кокарев.
• Медаль”За оборону Авдіївки”12.10.2018 року, розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області П.В.Малихіна.
• Медаль “З нагоди 20 річчя ракетним військам і артилерії збройних сил України” 03.07.2017 року, командувач ракетних військ і артилерії Збройних Сил України В.Ю. Горбильов.
• Нагрудний знак Ветеран Війни.
• Нагрудний знак Учасник АТО.
• Відзнака президента України 17.02.2016 року “За участь в антитерористичній операції”

13 березня 2025 Указом Президента України його було нагороджено Орденом “За Мужність” 3 ступеня (посмертно).

"Низький уклін та вічна пам'ять герою", - зазначили у ВЦА.

Донецькі