Молодь Волноваського району показала силу, талант і незламність

13 серпня 2026 р. 20:01

13 серпня 2026 р. 20:01

Молодь з Волноваського району представила свої громади на обласному конкурсі «Молода людина року – 2026». Серед них — військові, волонтери, спортсмени, освітяни, митці та молодіжні активісти. Шестеро представників району стали переможцями або лауреатами конкурсу.

Про результати конкурсу повідомила Донецька обласна військова адміністрація. Цього року в ньому взяли участь 164 молоді людини, а 88 учасників стали лауреатами в 11 номінаціях.

Серед них — шестеро представників громад Волноваського району. Але за кожним дипломом і номінацією стоїть окрема історія — про службу, вимушене переміщення, спорт, волонтерство, освіту та збереження культури рідного краю.

Хто представляв Волноваський район

Переможцями конкурсу стали Роман Міщенко зі Старомлинівської громади та Владислав Погрібняк із Великоновосілківської громади.

Роман переміг у номінації «Серце Перемоги», а Владислав — у номінації «Незламна воля».

Лауреатками стали Єлизавета Куковська з Великоновосілківської громади у номінації «Серце Перемоги», Валерія Літвяхова з Вугледарської громади у номінації «Провідники знань», Людмила Савченко з Хлібодарівської громади у номінації «Творці змін та можливостей» та Ксенія Конюшок із Хлібодарівської громади у номінації «Імпульс молодіжних ініціатив».

Однак конкурс об'єднав значно більше молодих людей з Волноваського району. Серед його учасників — представники різних професій та сфер, які продовжують працювати й розвиватися навіть після вимушеного виїзду з рідних громад.

Роман Міщенко — від металурга до командира роти

33-річний Роман Міщенко родом з села Євгенівка Старомлинівської громади. До повномасштабного вторгнення він працював майстром дільниці на меткомбінаті імені Ілліча в Маріуполі.

Після початку великої війни Роман спочатку вивіз родину у безпечне місце та займався волонтерством. У квітні 2023 року добровільно мобілізувався до ЗСУ.

Він починав як командир групи спецпризначення. Його підрозділ воював на Токмацькому та Очеретинському напрямках. Згодом Роман став заступником командира, а після навчання у військовій академії очолив роту спеціального призначення ДШВ.

Понад рік його підрозділ обороняв Харківський напрямок. Восени 2024 року Романа нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня та відзнакою «Вогнепальна зброя».

З вересня 2025 року його рота виконує бойові завдання на Донеччині, зокрема брала участь у Добропільському контрнаступі.

Нині військовослужбовці під його командуванням проводять ударно-пошукові та штурмові операції на Покровському напрямку.

Єлизавета Куковська змінила поліцію на військову службу

Єлизавета Куковська народилася в Новому Комарі Великоновосілківської громади.

Після школи з відзнакою вона вступила до Донецького державного університету внутрішніх справ. У 2023 році отримала диплом бакалавра з відзнакою та звання старшого лейтенанта поліції, а у 2025 році завершила магістратуру.

Певний час Єлизавета працювала інспекторкою сектору кадрового забезпечення Волноваського районного відділу поліції.

22 травня 2025 року вона підписала контракт із ЗСУ та продовжила службу вже як військовослужбовиця.

У конкурсі «Молода людина року – 2026» Єлизавета стала лауреаткою у номінації «Серце Перемоги».

Владислав Погрібняк — після російського полону повернувся до роботи

Владислав Погрібняк — захисник Маріуполя та військовослужбовець, який пройшов російський полон.

Військову службу він розпочав у 2016 році. Після початку повномасштабного вторгнення разом із побратимами обороняв Маріуполь.

У травні 2022 року після наказу про припинення оборони міста Владислав потрапив у російський полон.

У неволі він провів три роки й чотири дні . У травні 2025 року його звільнили під час обміну військовополоненими.

Після реабілітації Владислав продовжив службу в одному з ТЦК та СП Донецької області. Паралельно працює автомеханіком і займається волонтерством.

Він доставляє допомогу українським військовим на Донецькому, Дніпропетровському та Харківському напрямках.

За свою історію та діяльність Владислав став переможцем конкурсу в номінації «Незламна воля».

Валерія Літвяхова — спортсменка з Вугледара, яка долає межі

22-річна Валерія Літвяхова з Вугледара стала лауреаткою обласного конкурсу «Молода людина року – 2026» у номінації «Провідники знань».

Професійною легкою атлетикою Валерія займається із 16 років. Її основні дистанції — 100, 200 та 400 метрів.

За роки наполегливих тренувань спортсменка неодноразово ставала чемпіонкою України з легкої атлетики серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату. Починаючи із січня 2019 року Валерію також визнавали «Спортсменом місяця» Донецької області.

Водночас дівчина не обмежила себе лише змаганнями в інваспорті. Вона виходила на старт разом зі спортсменами без інвалідності та ставала призеркою чемпіонатів і змагань Донецької області.

У 2023 році на чемпіонаті міста Києва на дистанції 400 метрів Валерія виборола бронзову медаль. Того ж року виконала норматив та отримала звання кандидатки у майстри спорту України на дистанції 200 метрів.

Свій спортивний шлях Валерія починала у Вугледарській дитячо-юнацькій спортивній школі.

Через війну та вимушене переміщення спортсменці довелося адаптуватися до нових умов тренувань. Нині вона є вихованкою Донецької обласної дитячо-юнацької спортивної школи для осіб з інвалідністю та перебуває в резерві Національної паралімпійської збірної України.

Зараз Валерія готується до наступного чемпіонату України серед спортсменів з інваспорту.

Її мета — продовжувати представляти Донецьку область на всеукраїнських та міжнародних спортивних аренах.

Людмила Савченко зберігає культуру Волноваського краю

Людмила Савченко родом зі Златоустівки Волноваського району. Її діяльність тісно пов'язана з українською культурою Донеччини.

Вона навчалася у студії при хорі імені Григорія Верьовки, закінчила КНУКіМ, займається співом, викладає та проводить етнографічні дослідження.

Людмила записувала автентичні пісні, обряди та звичаї Донеччини, досліджує традиційне народне вбрання.

Зокрема, вона розробила вишиванку Волноваського району , створює традиційні віночки та прикраси й відтворює старовинні технології.

Після вимушеного виїзду до Німеччини Людмила заснувала там студію «Голос степу», де навчала українців та німців пісень Донеччини.

У 2025 році вона повернулася в Україну. Нині очолює відділ образотворчого мистецтва Донецького обласного навчально-методичного центру культури та працює над проєктами, присвяченими культурній спадщині регіону.

На конкурсі «Молода людина року – 2026» Людмила стала лауреаткою у номінації «Творці змін та можливостей».

Ксенія Конюшок об'єднала молодь через танці

Після вимушеної евакуації з Донеччини Ксенія Конюшок продовжила працювати з молоддю.

У 2024 році вона заснувала танцювальні колективи «Колорит» та «Імпульс» . До них долучилися майже 30 молодих людей — як внутрішньо переміщені особи, так і мешканці приймаючих громад.

Колективи виступають на благодійних концертах на підтримку ЗСУ.

У 2025 році завдяки таким заходам вдалося зібрати майже 300 тисяч гривень , а у 2026 році — понад 110 тисяч гривень для українських військових.

Ксенія також бере участь у роботі ГО «Час вільних» та реалізує освітні, культурні й молодіжні проєкти.

За свою діяльність вона стала лауреаткою конкурсу в номінації «Імпульс молодіжних ініціатив».

Сергій Борзенков навчає дітей залишатися активними

Серед учасників конкурсу був і Сергій Борзенков , учитель фізичної культури Волноваського ЗЗСО №7.

Він поєднує роботу вчителя з навчанням на факультеті фізичної культури, спорту та здоров'я людини Бердянського державного педагогічного університету.

В умовах дистанційного навчання Сергій використовує цифрові технології, інтерактивні вправи та індивідуальний підхід, допомагаючи школярам підтримувати фізичне здоров'я та психологічну стійкість.

Окремо він займається науковою роботою. У 2026 році представив дослідження про використання сучасних фітнес-технологій для підвищення фізичної активності школярів під час дистанційного навчання.

Артур Шевцов — від блокади Маріуполя до розмінування Донеччини

Артур Шевцов народився у селі Кам'янка Волноваського району.

Перший досвід війни він отримав ще у 2015 році, коли російські війська обстріляли його рідне село.

У 2017 році Артур пішов служити до Державної прикордонної служби. Після демобілізації працював у торгівельному флоті за кордоном.

Повномасштабне вторгнення застало його з родиною в Маріуполі. Вони пережили блокаду міста й наприкінці березня 2022 року вони змогли виїхати на підконтрольну Україні територію.

У червні 2023 року Артур повернувся до служби.

Нині він працює водієм-сапером у підрозділі ДСНС та займається розмінуванням деокупованих територій і ліквідацією наслідків російських обстрілів на Донеччині.

Григорій Андрейченко відновив молодіжний центр онлайн

Після вимушеного виїзду Григорій Андрейченко відновив роботу молодіжного центру «Вільні» в онлайн-форматі.

Навколо освітніх, культурних і волонтерських ініціатив він об'єднав молодь Хлібодарівської громади та Волноваського району.

За його участі понад 300 молодих людей отримали можливість розвивати лідерські навички та громадянську активність.

Його історія показує, що молодіжна робота не обов'язково припиняється разом із фізичною втратою доступу до рідної громади.

Михайло Балжі навчає дітей бджільництва

Михайло Балжі після евакуації фактично відновив свою пасіку з нуля.

Водночас він створив дистанційний гурток бджільництва. Уже третій рік Михайло об'єднує дітей із різних регіонів України та з-за кордону.

На заняттях вони вивчають бджільництво, екологічну культуру та відповідальне ставлення до природи.

Для молоді з окупованих і прифронтових громад це також можливість не втрачати зв'язок із рідним краєм та його традиціями.

Микита Теличко розвиває робототехніку

Ще один учасник конкурсу — Микита Теличко , чиє дитинство та юність пов'язані з Вугледаром.

Він розвиває робототехніку, програмування, математику та штучний інтелект.

Як капітан команди «Робоклуб» Вугледара Микита допомагав команді чотири роки поспіль перемагати у всеукраїнській олімпіаді з робототехніки та здобувати нагороди на міжнародних змаганнях.

Його історія — про інший напрямок розвитку молоді Донеччини, де замість фронтових професій — технології, інженерія та освіта.

Катерина Шаповалова — допомагає громаді залишатися на зв’язку

На початку 2025 року Катерина Шаповалова змінила професійний шлях. Після понад 12 років роботи у бібліотечній сфері вона перейшла до Великоновосілківської селищної військової адміністрації.

Її досвід у сфері культури, зокрема координації міжнародних проєктів та інформаційних кампаній, допоміг швидко адаптуватися до нової роботи.

Нині Катерина відповідає за комунікацію між адміністрацією та мешканцями громади, більшість яких через війну евакуювалися до інших регіонів України. Через офіційний сайт і соціальні мережі вона інформує людей про соціальні програми, гуманітарну допомогу, державні сервіси та освітні заходи.

Окремий напрям її роботи — молодіжна політика. У 2024 році Катерина входила до складу Молодіжної ради при Донецькій ОДА, а після завершення каденції ініціювала створення Молодіжної ради у Великоновосілківській громаді.

Ірина Шумєй — досліджує фольклор Великої Новосілки

Ірина Шумєй народилася в Донецьку, але через окупацію міста переїхала до Великої Новосілки, де навчалася у місцевій школі №2. Після початку повномасштабної війни вона знову була змушена переїхати. Нині Ірина живе на Київщині, але продовжує дистанційно представляти рідну громаду.

Дівчина займається наукою у Малій академії наук, де досліджує фольклор Донеччини та англістику. Її роботи про прокльони та сновидіння у традиціях Великої Новосілки здобули перші місця на Всеукраїнському конкурсі МАН та Міжнародному конкурсі з українознавства.

Також Ірина бере участь у мовних олімпіадах, цифрових проєктах, спортивних марафонах та шахових змаганнях. Вона співпрацює з волонтерами «GoCamp» та стала переможницею конкурсу «Links of Memories», присвяченого єврейській історії.

У серпні 2026 року Ірина має вирушити на безкоштовне навчання до Оксфорда від благодійного фонду «Together». Там вона планує розповісти про досвід українських учнів в умовах евакуації, а отримані знання використати для розвитку молодіжних проєктів та модернізації освіти рідної громади.

Ренат Єрмоленко — спортсмен, який планує стати тренером

Ренат Єрмоленко народився у селищі Роздольне Великоновосілківської громади. Спортом почав займатися з десяти років, обравши дзюдо у Великій Новосілці.

Нині Ренат навчається у Придніпровській державній академії фізичної культури і спорту за спеціальністю «Тренувально-викладацька діяльність». Навчання він поєднує з тренуваннями та підготовкою до майбутньої роботи тренером.

Юнак представляє спортивний клуб TIGER 14-04 та виступає на змаганнях зі змішаних єдиноборств і бойових мистецтв. Завдяки наполегливим тренуванням він здобув звання кандидата у майстри спорту з дзюдо та Combat Ju-Jutsu.

Набутий під час змагань досвід Ренат планує використати у майбутньому для викладання та виховання нового покоління українських спортсменів.

Дмитро Афєндіков — школяр, який поєднує науку, технології та волонтерство

Дмитро Афєндіков із Великої Новосілки у 2026 році здобув свідоцтво про базову середню освіту з відзнакою. Він є багаторазовим призером обласних олімпіад з математики, біології та англійської мови.

Із 2022 року Дмитро очолює учнівське самоврядування гімназії. В умовах дистанційного навчання він налагодив віртуальний простір для комунікації школярів.

Одним із головних технічних напрямів його діяльності став проєкт «Кіберджура». Як капітан та програмний розробник команди «Нове бачення», Дмитро відповідав за візуалізацію даних на платформі ArcGIS Online StoryMaps. Команда здобула перше місце на національному конкурсі у 2025 році та друге — у 2026-му. Також вона посіла четверте місце у міжнародних змаганнях CyberJura Wargame Simulation.

Окрім навчання, Дмитро займається волонтерством. Упродовж грудня 2025 — березня 2026 року він долучався до проєкту «Підтримай себе! Допоможи ЗСУ!», у межах якого організовував заходи психологічного розвантаження для молоді та допомагав збирати кошти для Збройних Сил України.

Кирило Парієнко — музикант, який прославляє рідний Донбас через творчість

Кирило Парієнко — учень Школи мистецтв Вугледарської міської територіальної громади та учасник обласного конкурсу «Молода людина року – 2026» у номінації «Провідники знань».

З раннього дитинства Кирило захоплюється музикою. Він займається вокалом, грає на електрогітарі та барабанах, а також є автором семи власних пісень, які представлені на провідних світових музичних платформах під сценічним ім’ям KIRO PARIENKO .

Попри вимушене переселення та виклики війни, юнак продовжує займатися творчістю. У своїх авторських композиціях він розповідає про рідний Донбас, незламність українського народу, любов до України та віру в Перемогу.

У 2025 році Кирило увійшов до ТОП-15 фіналістів Національного відбору на Дитяче Євробачення серед понад 510 учасників з усієї України.

А вже з початку 2026 року став лауреатом І премії та володарем Гран-прі більш ніж десяти всеукраїнських і міжнародних творчих конкурсів. Також він став фіналістом благодійного співочого конкурсу для дітей України Dity.HelpMusic та XVIII Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута».

За творчі досягнення Кирило отримує стипендію Донецької обласної державної адміністрації для талановитих учнів мистецьких шкіл області.

Юнак також бере участь у культурно-мистецьких заходах, які проводить Гуманітарний хаб Вугледарської громади у Дніпрі, а також долучається до благодійних заходів на підтримку внутрішньо переміщених осіб та Збройних Сил України.

Молодь, яка продовжує бути частиною своїх громад

Історії учасників конкурсу дуже різні. Їх об'єднує одне — вони продовжують залишатися частиною своїх громад, навіть перебуваючи далеко від них .

Для Волноваського району, значна частина якого залишається окупованою, це особливо важливо. Молодь не просто говорить про майбутнє своїх громад. Вона вже зараз формує його — на фронті, у школах, спортивних залах, молодіжних центрах, культурних проєктах і волонтерських ініціативах.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Донецькі