вологість:
тиск:
вітер:
«Захищати Батьківщину — усіх підряд, а права — не на часі»: Артур Озеров про ЛГБТІК+ людей в Україні
Єврокомісія вважає правовий захист ЛГБТІК+ людей в Україні недостатнім, а ключові реформи — застряглими. Держслужбовець і актор Артур Озеров, який відкрито говорить про свою орієнтацію, каже те саме простіше: «Прогресу не бачу жодного». Волноваха.City поговорила з ним про прайди під наглядом поліції, міфи про «традиційні цінності» і те, що вимагає від України ЄС.
4 листопада 2026 року Єврокомісія оприлюднила щорічний звіт про Україну. У ньому є окремий підрозділ про права ЛГБТІК+ людей. ЄС фіксує: суспільство дедалі більше приймає ЛГБТІК+ людей, але законодавство за цим не встигає. В Україні немає окремої стратегії рівності для ЛГБТІК+ людей, одностатеві пари не мають правового визнання, а зміни до Кримінального кодексу та Кодексу про адмінправопорушення проти дискримінації досі не ухвалені.
Артур Озеров — держслужбовець, правозахисник, актор і відкрита квір-персона. На утиски через свою орієнтацію він натрапляв і на роботі, і на вулиці.
«Вас не має цікавити, як людина проводить вільний час»
Артур каже, що він перший в Україні держслужбовець, який зробив камінг-аут. Після цього частина колег почала жартувати з нього й «ставити палки в колеса». Конфлікт затих, коли втрутився керівник: він заявив підлеглим, що їх не має цікавити, як людина живе поза роботою.
«В мене керівництво сучасне за баченням і розумінням. Але в багатьох місцях це не так», — каже він.
У сфері культури, за його словами, до ЛГБТІК+ людей ставляться спокійніше. А в інших сферах інакше. Його друзі й знайомі з ЛГБТІК+ спільноти, які, наприклад, працюють у київському метрополітені, за його словами, навіть не наважуються говорити на роботі про свою орієнтацію: «Там лише «справжні чоловіки», не дай Боже щось про таке сказати».
На його думку, суспільство швидше приймає ЛГБТІК+ людей, коли вони відкрито говорять про себе: «Якби відкрито говорили про це і не боялися говорити про свою орієнтацію, було б краще».
Сам Артур довго не міг прийняти власну орієнтацію:
Дискримінація на Прайді
Артур не раз був на КиївПрайді. За його словами, раніше на марш приходило 200–300 людей, і щоразу поруч з'являлося близько двадцяти провокаторів. Найнеприємніше враження в нього залишив прайд 2024 року біля станції метро «Університет».
«Ми збираємося, до нас одразу підходить поліція, перевіряє документи, у тому числі військово-облікові документи. А в той самий час на Майдані Незалежності стоять молоді чоловіки, і ніхто уваги на них не звертає і їхні військові документи не перевіряє. Де тут рівність?»
Артур бачить у цьому подвійні стандарти:
«Тут дуже багато запитань до влади. З одного боку, Президент ніби дає "цукерку". А з іншого — представники Нацполіції, місцевої влади роблять усе можливе, щоб прайди заборонити або не проводити. Завжди кажуть, що це не на часі».
Він хотів би, щоб Україна перейняла європейський підхід до злочинів на ґрунті ненависті: реальне покарання за напади через орієнтацію, гендер чи расу. Чоловік згадує, як ще до повномасштабного вторгнення в Києві невідомі громили заклади, дружні до ЛГБТІК+ людей: били вітрини, ламали двері, підпалювали.
Єврокомісія вказує на ту саму прогалину. У звіті сказано, що правова база для протидії злочинам на ґрунті ненависті в Україні неповна. ЄС вимагає чітко визначити в Кримінальному кодексі поняття «нетерпимість» і запровадити механізми протидії мові ворожнечі. Серед реформ, які затримуються, Єврокомісія окремо називає криміналізацію злочинів на ґрунті ненависті.
Стратегія є, закону немає
15 жовтня 2026 року Президент затвердив нову Національну стратегію у сфері прав людини (указ №1038/2026) . Вона замінила стратегію 2021 року, а план дій на 2027–2029 роки Кабмін має затвердити протягом пів року. У ній є окрема ціль: запобігати дискримінації, мові ворожнечі та злочинам з мотивів нетерпимості та захищати права ЛГБТІК+ людей. Але окремого завдання щодо правового визнання одностатевих партнерств у Стратегії немає, зазначає Центр прав людини ZMINA .
Артур називає Стратегію кроком уперед, але не гарантією:
«Добре, що вона є: вона направлена до Кабміну і комітетів Верховної Ради, які мають написати закони. Але поки що це просто аркуш паперу. Щоб такі укази виконувалися, минають роки».
Законопроєкт про реєстровані партнерства в Україні вже був. У 2023 році народна депутатка Інна Совсун зареєструвала документ №9103. Він передбачав партнерства для одностатевих і різностатевих пар: спільне майно, спадкування, соціальний захист. Для пар, де один із партнерів служить, це цілком практичне питання: без правового визнання партнер за законом не вважається членом родини, зокрема у разі поранення чи загибелі. У 2023 році законопроєкт підтримали Міноборони і Мін'юст, але до голосування в залі він так і не дійшов. У квітні 2025 року спікер Ради Руслан Стефанчук заявив , що ініціативи про цивільні партнерства «зараз не в пріоритеті».
У звіті Єврокомісії цивільні партнерства названі серед реформ, які затримуються. ЄС нагадує: одностатеві пари досі не мають правового захисту, хоча Європейський суд з прав людини ще 2023 року у справі «Маймулахін і Марків проти України» визнав , що Україна має їхні стосунки врегулювати.
Важливе уточнення: ЄС не вимагає від України легалізувати одностатеві шлюби. Йдеться про правове визнання і захист пар — цивільні або реєстровані партнерства. Шлюб і зараз регулює кожна країна ЄС самостійно.
Війна змінила ставлення, але не закони
Після початку повномасштабної війни ставлення до ЛГБТІК+ людей змінилося, каже Артур. Багато хто заговорив про себе відкрито, зокрема військові. За його словами, публічно про свою орієнтацію заявили вже понад 2000 військових .
Соціологія підтверджує зміни. Опитування, яке Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів у травні–червні 2024 року на замовлення Центру «Наш світ» , показало:
- 70,4% українців вважають, що ЛГБТ+ люди повинні мати ті самі права, що й решта громадян;
- цивільні партнерства підтримують 28,7%, ще 25,6% не заперечують проти них, проти — 35,7%;
- розрив між прихильниками і противниками партнерств скоротився з 18,6 до 7 відсоткових пунктів.
Єврокомісія теж фіксує, що суспільство дедалі більше приймає ЛГБТІК+ людей. Але саме цей розрив між суспільством і законодавством Артур вважає найбільш несправедливим:
«Традиційні цінності» як зброя
Один з найпоширеніших аргументів проти євроінтеграції — ЄС нібито нав'язує чужі цінності. Артур вважає це протиставлення штучним і пов'язує його з російським і радянським спадком. До грудня 1991 року в Україні діяла радянська кримінальна стаття за «мужоложство», і старше покоління досі пам'ятає, як за це саджали.
«Найкращий спосіб маніпулювати людьми — це їх залякати. Треба знайти козла відпущення. І знаходять переважно того, хто найменш захищений», — каже Артур.
У воєнний час це особливо небезпечно, вважає він: тема ЛГБТІК+ стає ще одним способом розколоти суспільство, хоча українці мають бути об'єднані проти одного ворога.
Міф, який Артуру доводиться спростовувати найчастіше, — ніби ЛГБТІК+ люди когось «зваблюють» або «вербують». Ще один — що це хвороба. Всесвітня організація охорони здоров'я вилучила гомосексуальність із переліку хвороб ще 1990 року.
На питання, чи означає підтримка прав ЛГБТІК+ людей відмову від традиційних цінностей, Артур відповідає прикладом із життя. У нього є друзі — одностатева пара, яка разом уже 20 років, спільно виховують дітей. Але за законом ці діти для одного з партнерів чужі.
«Люди живуть собі своє прекрасне, щасливе життя. А питання завжди одне: «А що люди скажуть? А сусіди що скажуть?»»
На його думку, ставлення зміниться, коли людям чесно пояснюватимуть, що це норма: у школі, в медіа, на державному рівні. Єврокомісія, до речі, у звіті пише, що ЛГБТІК+ люди іноді стикаються з дискримінацією навіть у медицині, хоча ситуація поступово покращується.
АуРа (Queen AuRa) Фото: Фото надано героєм нашого матеріалу
«Щоб можна було йти, тримаючись за руки»
Тим, хто боїться, що євроінтеграція загрожує традиційним цінностям, Артур пропонує подивитися на це з прагматичного погляду.
«Якщо ти хочеш жити в країні, де є світло, вода, безпека і захист від держави, доведеться прийняти, що в ній живуть і інші люди з такими ж правами. Коли ми йдемо до лікаря, ми ж не знаємо його особистих вподобань. Ми спираємося на його професіоналізм. І навіть затятий гомофоб піде до лікаря-гея, який зробив тисячу вдалих операцій, а не до лікаря з «традиційними цінностями», в якого одна операція вдала, а три — ні».
А сам Артур мріє про те, що для більшості людей давно звичне й непомітне:
Джерело: volnovakha.city
Новини рубріки
Доходи місцевих бюджетів Донецької області впали на 14,5%: єдиний регіон із падінням
10 листопада 2026 р. 11:46
Панорамне відео 360 для громади: як зберегти вигляд рідного міста на DJI Osmo 360 II
09 листопада 2026 р. 23:04
ВПО з Комарської громади можуть отримати грошову допомогу. Як подати документи
09 листопада 2026 р. 16:55