Як Херсон вистояв у 2024 році під постійними російськими обстрілами — подробиці (ВІДЕО)

01 січня 2025 р. 17:11

01 січня 2025 р. 17:11

Складним 2024-й видався для деокупованого від російських військ Херсона. Щоденні обстріли армією РФ та атаки ударних дронів призводять до знищення інфраструктури та жертв серед мирного населення. За даними обласної влади, протягом року в регіоні загинуло понад 250 осіб, близько 2 тис. дістали поранення, зокрема півсотні дітей. Водночас перебуваючи в таких реаліях, жителі обласного центру не втрачають оптимізму та сил. Яким був рік для тих, хто живе за кілька кілометрів від лінії фронту, розповіли кореспонденти телеканалу FREEДОМ .

Два роки минуло відтоді, коли Сили оборони України звільнили Херсон від російських окупантів, але атаки з боку тимчасово окупованої частини області на лівому березі Дніпра — щоденні. Місто перебуває під регулярним обстрілом армії РФ.

“По всьому Херсону немає місця, яке було б безпечним”, — каже житель Херсона Павло.

Місто атакують ракетами й артилерією, а з літа все частіше російські окупанти застосовують ударні дрони. За допомогою безпілотників російські війська буквально полюють на мирних жителів Херсона. Часто під прицілом опиняються цивільні автомобілі, велосипедисти і перехожі.

“Зупинка трохи далі під дахом, а я вийшла на кут подивитися, чи йде маршрутка. Я зупинилася, минуло дві-три хвилини, не знаю скільки. Дивлюся, була тиша, все кругом тихо, спокійно, і прилетів дрон. Якби хоч якийсь звук найдрібніший, я б побігла кудись сховатися. А тут я побачила — вибухова хвиля по ногах і я лежу. Звук навіть був такий неголосний, якийсь “пух” — і все. І я лежу. І життя змінилося в одну секунду”, — згадує один із ворожих ударів дроном жителька Херсона Зоя Бондаренко, яка постраждала внаслідок російської атаки.

В особливій зоні ризику — прибережні райони міста. Та попри небезпеку продовжують працювати ринок, магазини та кафе.

“Страшно було. Він прожужжав над нами, завис, а потім скинув на машину. Людина пішла кави попити, а на машину скид був. Боїмося, але нічого. Треба ж людей годувати. Ми ж херсонці”, — ділиться спогадами житель Херсона Павло.

Саміна сиділа в кафе зі знайомим, коли стався черговий удар дроном.

“І одразу такий виразний звук був хороший, гучний. Ми одразу зрозуміли, що це був дрон, бо не було, як зазвичай відбувається, — вихід, свист. Нічого не було. Одразу такий “бац” — і все. Ми вже зрозуміли, що це дрон. Людям страшно. Вони одразу, як тільки чують звук, знають, що це дрони. Уже насторожуються і йдуть в укриття. Мені здається, тут люди вже звикли. Хоча хочеться, звичайно, щоб було як раніше — тиша, спокій. Але ми розуміємо, що це надовго”, — зізнається вона.

Атакуючи місто, російські війська хочуть посіяти паніку і відчай серед населення. Вранці 20 грудня вони спробували здійснити прорив у напрямку міста. Під шквальним вогнем кілька груп російських окупантів намагалися зайняти район Антонівського мосту на правобережжі Дніпра.

“Ворожі ДРГ спробували просунутися в напрямку Херсона. Одразу були виявлені та знищені нашими захисниками”, — повідомив голова Херсонської обласної військової адміністрації Олександр Прокудін.

Того дня Херсон пережив наймасованіший обстріл: понад тисячу снарядів упали на місто за 40 хвилин. Постраждав кожен район. Двоє людей загинули, 13 — дістали поранення. Вибухи гриміли протягом доби без зупинок.

Уже наступного дня, 21 грудня, — новий акт терору. Росіяни скинули дві авіабомби на міський онкологічний центр. Під час удару в будівлі перебували 15 осіб. Усі вони були в укритті, завдяки чому ніхто не постраждав.

“Росіяни не могли не знати, що це саме медичний заклад і дуже цінний для херсонців. Цей цілеспрямований удар не що інше, як знущання з людей”, — заявив після удару по онкоцентру президент України Володимир Зеленський.

Вибухи в Херсоні вже стали буденністю. Від центральної площі міста, якщо рахувати по прямій через Дніпро, — лише 5 км до позицій російських військових. Але жителі Херсона кажуть, залишати рідне місто не хочуть. Повертаються ті, хто виїжджав раніше. Хтось спеціально приїхав провідати рідних у святкові дні.

“У мене сестра тут. Хочеться її побачити, побути. Звісно небезпечно, бо в цей період почали ще більше обстрілювати Херсон. Але що робити? Коли їдеш додому, то, з одного боку, ти глибоко в душі переживаєш, що така ситуація. Але все одно саме тут морально я себе більше почуваю спокійно. Все одно хочеться вже миру, повернення”, — зазначила мешканка Херсона Ольга.

Перемога України – те, про що мріють херсонці. Кажуть, не так бояться обстрілів, як повторної окупації армією РФ. Ті вісім місяців 2022 року, які місто було під гнітом Росії, називають найстрашнішим періодом у житті. Тут вірять, що незабаром і лівий берег області дочекається свого звільнення.

“Я не хочу, щоб нас знову захопили. Для мене це жах. Я пережила окупацію. Ми тут всією сім’єю були під час окупації та після. І тому я не хочу, щоб це знову повторювалося. Сподіваємося на Бога, на ЗСУ. Це єдине, на що ми можемо сподіватися наразі”, — висловилася мешканка Херсона Саміна.

Зоя Бондаренко, як і всі херсонці, дуже хоче закінчення війни.

“Головне, щоб скоріше закінчився цей кошмар, який коїться не тільки в Херсоні, а по всій Україні. Щоб люди жили в тиші, спокої, могли хоча б не боятися”, — вважає вона.

Павло теж пережив окупацію

“Ми побули в окупації, нас звільнили. По-іншому — ні. Херсон — це Україна”, — наголосив він.

Нагадаємо, 1 січня вранці російська окупаційна армія обстріляла Херсон, загинув 23-річний чоловік.

Світ