Зброя для блефу: чому експерти сумніваються в “Орешнике” Путіна

06 січня 2025 р. 22:06

06 січня 2025 р. 22:06

За минулий, 2024 рік, українці пережили масу подій, пов’язаних із війною Росії проти України. Це і локальні перемоги Сил оборони на фронті, і нові, жорстокі удари агресора по мирних містах.

У Путіна зробили ставку на те, що одна подія має точно залишитися в історії і нібито в плюс для нього. Росія вдарила по місту Дніпро балістичною ракетою середньої дальності “Кедр”/”Орешник”. Зброя презентована як новітня, здатна нести ядерний боєзаряд і яку неможливо збити.

Запуском цієї ракети Путін вирішив показати Україні та країнам НАТО, що готовий піти на ескалацію, вважають експерти. Однак у “новітньої” російської ракети є свої нюанси.

Ядерні погрози Путіна вже неактуальні?

“Орешнику” щонайменше 7 років, повідомляє Defence Express, посилаючись на аналіз уламків.

Балістична ракета середньої дальності “Орешник” (за іншими даними “Кедр”), яку Путін назвав новітньою російською розробкою, є комбінацією частин міжконтинентальної ракети PC-24 “Ярс”, яка, своєю чергою, є модернізацією ракети РТ-2ПМ “Тополь”. Експерти проаналізували уламки так званого “Орешника”, і встановили, що “новітній” російській ракеті щонайменше 7 років.

На одній із деталей ракети, якою противник вдарив по Дніпру 21 листопада, знайдено серійний номер із датою: 12 квітня 2017 року. Цей факт свідчить про те, що і саму ракету було зібрано в зазначений період. З того самого моменту вона весь час пролежала на складі.

“Зазначимо, що 2017 рік відповідав планам почати серійне виробництво РС-26 “Рубеж”, в якому і вбачають справжню назву “Орешника”. Але в березні 2018 року в Москві було ухвалено рішення скасувати постачання РС-26 на озброєння. Також це означає, що розробку “Орешника” почали значно раніше, бо 2017 рік — це рік виробництва конкретної деталі. А от креслити цю ракету, очевидно, почали ще на початку 2010-х років, якщо не раніше”, — пише видання.

Нав’язлива реклама “Орешника” — це частина інформаційної кампанії Кремля, покликана посилити тиск на Україну і Захід. Розхвалюючи свою нібито новітню балістичну ракету, Путін прагне відійти від ядерного шантажу, який не привів до очікуваного результату. Тепер російський диктатор, ймовірно, шукає спосіб відійти від ядерних погроз, які не готовий виконати, впевнені аналітики американського Інституту вивчення війни.

Поза цією інформаційною кампанією розповіді про “Орешник” не мають жодної ваги.

Той факт, що в Росії вже 2017 року існувала система управління для балістичної ракети середньої дальності, вкотре підтверджує порушення Кремлем Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності. Цю угоду СРСР і США уклали ще 1987 року і вона діяла до 2019 року.

28 листопада в Казахстані Путін у зверненні до членів Ради безпеки Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) повторив кілька заяв про балістичну ракету “Орешник”, якою російські війська завдали удару по Дніпру 21 листопада . Серед іншого він заявив, що Міністерство оборони і Генеральний штаб Росії “обирають цілі для знищення” в Україні, включно з “центрами ухвалення рішень” у Києві.

Також Путін запропонував країнам Заходу влаштувати “високотехнологічну дуель” у вигляді обстрілу столиці України, щоб показати, що у партнерів України немає шансів збити російські ракети “Орешник”.

Президент України Володимир Зеленський назвав такий випад неадекватним.

“Бачите, з ким ми маємо справу. Сьогодні товариш із Кремля сказав, що Росія пропонує “технологічну дуель”… Каже, що росіяни вдарять, наприклад, кудись по Києву “Орешником”, а західні країни поставлять протиповітряну оборону, і подивимося, що буде. Ви вважаєте, це адекватна людина? Просто відморозки”, — сказав Зеленський на пресконференції у Брюсселі.

Наприкінці грудня Путін заявив, що “якщо буде необхідне застосування більш потужної зброї середньої дальності, ми її використаємо”. Так російський диктатор пригрозив новими ударами “Орешника” по Україні.

Російський “Орешник” в оцінках експертів

Чи можна збити ракету “Кедр”/”Орешник”? Яку загрозу вона несе мирному населенню? Чи є аналоги “Орешника” в інших країн? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Олександр Кочетков , експерт з ракетно-ядерного озброєння;
• Богдан Долінце , авіаційний експерт, член громадської ради при Державіаслужбі;
• Сергій Грабський , військовий експерт, учасник миротворчих місій у Косово та Іраку
• Геннадій Хазан , президент Української авіаційної асоціації пілотів і власників літаків The Aircraft Owners and Pilots Association, український авіатор, волонтер;
• Денис Попович , військовий оглядач.

ОЛЕКСАНДР КОЧЕТКОВ: Путін бреше — ракета ще не прийнята в серійне виробництво

— Це мрії — виробляти 25 “Орешников” на рік. Доведеться, очевидно, зупиняти якісь інші проєкти. Наприклад, модернізацію стратегічних міжконтинентальних ракет. Тобто всі серійні виробництва РФ достатньо завантажені, за винятком тих, які практично припинили своє виробництво.

Найголовніше, поки що нічого робити. Ракету не випробувано. Не прийнята на озброєння. Не розроблено серійних креслень. Не існує технологічної документації. Є конструкторська документація, за якою робляться дослідні зразки.

А щоб робити серію, у дослідні зразки вносяться певні зміни, які враховують результати випробувань. Плюс ці зміни спрощують технологічний процес. Те, що можна робити в одиничному екземплярі, складно робити навіть із серією 10 екземплярів, тому необхідне спрощення. Тобто створюється технологічний проєкт. Але його ще немає. Ракета не прийнята в серійне виробництво. Тобто те, що обіцяє Путін, це розмови. Але говорити про те, що у них немає верстатів для того, щоб випускати серію, не зовсім коректно.

БОГДАН ДОЛІНЦЕ: Європа зможе отримати на озброєння такі самі ракети як “Орешник” протягом 10 років

— Такі ракети не є новими. Вони існували, зокрема і в Радянському Союзі — так звана РС-10 — ракета “Піонер” з дальністю до 5,5 тисяч кілометрів. Це ті засоби озброєння, які існували. Просто після виходу з так званого договору про нерозповсюдження ракет малої та середньої дальності Росія фактично відновила цей вид озброєнь. У світі є невелика кількість країн, які мають ракети середньої дальності. Це Китай, Індія, Ізраїль, Іран, Пакистан і Росія.

Ми бачимо, що в принципі просунуті країни не розвивають такі види озброєнь. Переважно це вид озброєння якраз недемократичних режимів. Інший важливий складник – ці ракети, зокрема російські, критично залежні від західних складників, без доступу до західних технологій і до західної компонентної бази виробляти цю зброю неможливо.

Єдиною адекватною відповіддю Заходу на розвиток використання таких видів озброєння Росії може бути тільки посилення системи не тільки протиповітряної, а й протиракетної системи України. Це побудова так званих комплексів, призначених для виявлення і знищення таких ракет. Це побудова комплексів Aegis, призначених для виявлення знищення таких ракет. Це передача мобільних систем типу THAAD, яка здатна на відстані 200 км виявляти і знищувати такі ракети.

У принципі, потреба в таких озброєннях існує. Раніше, ще в 1980-1990 роках, ракети середньої дальності були у Франції та Великої Британії на території Європейського Союзу. На сьогодні цих ракет вони не мають.

Технологічна база, школа побудови таких видів озброєнь, існує. Але для створення таких ракет необхідно, як правило, від 3 до 5 років тільки на розробку. І потім ще кілька років на створення виробничих потужностей для того, щоб фактично ці ракети можна було будувати. Разом ми маємо, що тільки через 7-10 років Європа зможе такі ракети отримати на озброєння.

СЕРГІЙ ГРАБСЬКИЙ: “Орешник” викликає великі сумніви

— “Орешник” закинули і забули ще в 1970-х роках. І не відпрацьовували, бо зіткнулися з дуже серйозними проблемами саме природного характеру — елементарної фізики, яку побороти неможливо. Тобто балістична ракета підіймається по високій траєкторії, і по такій самій траєкторії падає.

Але коли ми говоримо про невеликі відстані, тобто до 160-400 кілометрів, це одна тема. Але уявіть собі, який потрібно взяти розгін. Потім необхідно подумати, як зробити так, щоб ракети плавніше заходили в шар атмосфери. При цьому точність попадання викликає великі сумніви. Воно з якою швидкістю піднялося, з такою ж швидкістю падатиме на землю — це фізика. Ядерний боєприпас діє трошки за іншою системою.

Тому що ця ракета розганяється, виходить за атмосферу землі, а далі вона йде не по балістичній траєкторії, а по похилій — зі зміною цієї траєкторії для того, щоб ядерний боєприпас банально не згорів у повітрі.

Те, що вони застосували по Дніпру, звісно, мало відчутний ефект, але переважно психологічний.

ГЕННАДІЙ ХАЗАН: Росія витратила так багато грошей, щоб пробити дах господарської будівлі в Дніпрі

— Ця ракета зроблена для несення ядерної зброї, і “забити” її звичайною вибухівкою неможливо. Через ті температури, які виникають під час польоту, — з виходом з атмосфери Землі — вона прилітає розпечена. Тож жодна вибухівка не витримає.

Відеокадри, які зафіксували удар по території сучасного міста Дніпро, саме підтверджують кінетичний удар… Так, з величезною швидкістю вони <…> вдарили по території, по поверхні землі — і жодних підривів, жодних глобальних руйнувань, окрім як пробили дах у котельні.

Виходячи з оголошеної вартості повністю готової ракети — близько до 100 млн дол. — будемо вважати, що 20 млн дол. Росія витратила для того, щоб пробити котельню в місті Дніпро. Ну, ми готові таких багато побудувати, щоб росіяни витрачали мільйони доларів.

ДЕНИС ПОПОВИЧ: Ракети “Орешника” теж можна збити

— Це зброя зовсім іншого класу. Ракети з дальністю дії понад 5000 кілометрів запускається з мобільної пускової установки і на своїй траєкторії залітає практично в космос. І після цього вже на якійсь ділянці своєї траєкторії вона розділяється на 36 бойових блоків. Вони всі можуть бути з різною бойовою частиною. Частина з них може бути споряджена бойовою частиною, а частина може бути хибними цілями. До останнього моменту не можна буде визначити, куди саме спрямовані ці бойові блоки. Тобто це ще одна різниця між тими балістичними ракетами, до яких ми вже, на жаль, звикли.

Вони не можуть маневрувати, але можуть спрямовуватися на певну ціль на землі. Це принцип орбітального бомбардування… Головна складність полягає в тому, що тими засобами, які ми зараз маємо у своєму розпорядженні, можна теоретично спробувати збити тільки бойові блоки.

Для того, щоб убезпечити себе від удару такої ракети, необхідно збивати її до поділу в космосі. Для цього потрібні протиракетні засоби зовсім іншого класу, наприклад, Aegis або THAAD. Ті системи, які здатні перехоплювати цілі на атмосферних висотах, тобто на висоті понад 100 км.

Усе збивається. Те, що зроблено людиною, нею ж може бути знищено. Система протиракетної оборони, яка якраз створена для того, щоб збивати на атмосферних висотах, у Штатах — це THAAD і Aegis. У Російській Федерації теж є така система — С-500. Вона нещодавно була поставлена на озброєння і, як стверджується, теж може збивати цілі на атмосферних висотах. Конкретного бойового застосування не було ще.

Подібного роду ракети, як “Орешник”, навіть стояли на озброєнні радянських стратегічних сил. Потім вони були скорочені в рамках міжнародних договорів. І зараз Російська Федерація їх, очевидно, збирається відроджувати. А пропаганда їх позиціонує, як такі, що неможливо збити.

Так, дійсно, ця система [“Орешник”] представляє складнощі для протиракетної оборони, оскільки, як я вже казав, неможливо вгадати курс ракет… Лише в останні секунди буквально ця система може бути перехоплена теоретично, якщо немає можливості збити її в космосі. І тому Путін намагається лякати цією системою і західні країни, і нас із вами залякувати, постійно погрожуючи застосуванням по території України “Орешником”.

Ця система може бути використана або в ядерному спорядженні, або у вигляді болванки. По Дніпру запустили болванку. Пошкодження відносно невеликі. Спорядити її ядерною бойовою частиною — це буде зовсім інша розмова. Як бачимо, Путін на це не збирається йти, він погрожує застосуванням, скажімо так, неядерного втілення цього “Орешника”.

Але він, загалом-то, вочевидь, не зможе завдати істотної шкоди в разі, якщо будуть влучання. Цих ракет не дуже багато. Їх буквально кілька одиниць, все-таки хочу послатися на дані ГУР.

Світ