Україна неоднозначно сприйняла нову доповідь ООН: експерти пояснили — чому

07 січня 2025 р. 18:19

07 січня 2025 р. 18:19

Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ ООН) наприкінці минулого року опублікувало доповідь про порушення прав людини в Україні, пов’язані з російською агресією. Однак, як зауважили українські чиновники та правозахисники, доповідь у деяких висновках ототожнює Росію та Україну.

Які порушення побачили монітори ООН в Україні?

Документ охоплює період з вересня по листопад 2024 року. Як сказано у вступі, доповідь описує порушення прав людини, включно з російськими атаками на населені пункти й ударами по енергетиці. У ній також ідеться про страту десятків українських військовополонених.

“Із серпня 2024 року кількість вірогідних повідомлень про страти українських військовополонених значно зросла. Йдеться щонайменше про 62 жертви внаслідок 19 інцидентів”, — повідомила пресслужба Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

У доповіді йдеться про тортури та жорстоке ставлення до українських військовополонених. Вони тривали довго і були масштабними. Так, усі 42 військовополонених, які нещодавно повернулися, розповіли моніторам ООН, що їх піддавали тортурам, зокрема побиттям, ураженню електричним струмом і тривалому окремому ув’язненню. Часто фіксувалися також випадки сексуального насильства, як щодо жінок, так і чоловіків. Серед опитаних — 11 жінок.

Про зростання кількості вбивств українських військовополонених також повідомили в Офісі генерального прокурора України. Правоохоронці розслідують кілька десятків кримінальних проваджень за фактами вбивства українських військовополонених. При цьому, близько 80% страт російські військові здійснили у 2024 році. Подібні методи ведення війни суворо заборонені і є порушенням Женевських конвенцій.

Про проблему знають і в ЄС.

“Є багато історій військовополонених, які повернулися додому з різними ознаками тортур. Ми бачимо, що Росія збільшує страти українських військовополонених, що також порушує всі закони. Ми не можемо просто дивитися на ці злочини, ми повинні стати на бік України”, — заявив верховний представник Європейського Союзу із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель.

Експерти припускають, що поява відео страт українських військовополонених у мережі — невипадкова. Це — традиційна тактика терористів, яку давно практикує Кремль.

Управління ООН з прав людини також задокументувало випадки тортур і жорстокого поводження з російськими військовополоненими. Зазначається, що такі випадки переважно відбувалися під час перебування в транзитних пунктах на ранніх етапах полону. Аналітики посилаються на слова полонених росіян.

Український омбудсмен Дмитро Лубінець вважає, що ці висновки ООН щодо Києва — помилкові.

“Ми неодноразово наголошували, що висвітлення проблеми “неналежного поводження” має відображати обсяги порушень міжнародного гуманітарного права з боку російської сторони, навіть за відсутності повного доступу до місць тримання в РФ. Виходить, що Україна надає доступ міжнародним організаціям, які можуть висвітлювати все у звітах, а Росія просто не допускає. Це не тотожні речі! Мене обурює, що за поточним контекстом прикінцеві рекомендації для Росії та України “дотримуватися міжнародної гуманітарної правди”. Тобто ООН зрівнює масштаби порушень, що є неприпустимим”, — заявив омбудсмен.

Він зазначив, що повідомлення про нібито жорстоке поводження з російськими військовополоненими в місцях транзиту після їхньої евакуації з поля бою потребують додаткової верифікації. І наголосив, що висвітлення проблеми “неналежної поведінки” має відображати обсяги порушень міжнародного гуманітарного права з боку Росії навіть за відсутності повного доступу ООН до місць утримання в РФ.

Варто нагадати, що російських військовослужбовців, які потрапили в полон, утримують не в колоніях суворого режиму, а в таборах і спецділянках при СІЗО, передбачених для військовополонених. Їх не позбавляють зв’язку з рідними, допускають представників Міжнародного Червоного Хреста, вони можуть отримувати посилки і грошові перекази, працювати і відпочивати. Усього цього українські військовополонені позбавлені.

Свіжа доповідь ООН в оцінках експертів

Про те, чому вже не вперше Управління Верховного комісара ООН з прав людини робить такі неоднозначні висновки і як Україні варто їх розцінювати — в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

• В’ячеслав Ліхачов , керівник Групи моніторингу прав національних меншин та член експертної ради Центру громадянських свобод;
• Олег Охредько , експерт та аналітик Центру громадянської просвіти “Альменда”.

В’ЯЧЕСЛАВ ЛІХАЧОВ: Через дії РФ моніторингова місія ООН може зафіксувати лише верхівку айсберга

— ООН документує факти, отримані насамперед на основі особистих зустрічей та інтерв’ю з тими, кого вона вважає потерпілими або тими, хто перебуває в зоні ризику, тобто в такому випадку — з військовополоненими.

Різниця полягає в тому, що Україна дійсно надає доступ моніторинговим організаціям, включно з місією ООН, до російських військовополонених на своїй території. І співробітники місії, які діють в Україні, мають можливість відвідати їх, опитати їх.

У моніторингової місії ООН немає претензій до утримання російських військовополонених.

Зазначається, що факти жорстокого поводження, включно з двома фактами, що призвели до смерті, які розслідує моніторингова місія ООН, відбуваються на перших етапах взяття в полон. І дійсно, тут не можна виключати, що якісь окремі ексцеси можуть дійсно мати місце. Вони можуть відбуватися. У цьому сенсі українській стороні слід узяти висновки місії ООН до відома і довести їх до особового складу Збройних сил України, які беруть безпосередню участь у взятті росіян у полон і в доправленні їх до місць постійного утримання.

Моніторингова місія не має доступу ні до місць утримання російських військовополонених на території Росії, на українській території, окупованій Росією, ні до якихось представників чи адвокатів у тих випадках, якщо тривають суди на території безпосередньо Росії.

Моніторингова місія ООН може зафіксувати дійсно тільки верхівку айсберга.

Те, що можуть сказати українські військовослужбовці після звільнення, або те, що зафіксовано на відеодоказах, як у випадку з розправами над українськими військовополоненими, які потрапляють у відкриті джерела, у соціальні мережі тощо. Тут, звісно, є певний дисбаланс з погляду збору матеріалів.

Моніторингова місія ООН раніше спеціально концентрувалася на порушеннях російської сторони у поводженні з українськими військовополоненими і на позасудових розправах над ними. Той факт, що у моніторингової місії ООН зі слів російських військовослужбовців, є деякі зауваження або побоювання щодо української сторони, зовсім не означає, що моніторингова місія ООН прирівнює українську сторону до російської з погляду обсягу порушень. Йдеться про те, що вона фіксує те, що вважає порушенням і доводить до відома влади.

ОЛЕГ ОХРЕДЬКО: В ООН є держави, які ставляться до України недружньо

— Розгляньмо ООН як суто бюрократичну організацію, їм необхідно подавати звіти, правильно?

Звіт базується на величезній кількості інформації, яка подається з боку України у зв’язку з тим, що наша держава повністю відкрита для міжнародних організацій, а також громадських організацій, які діють в Україні. Зокрема, Україна надає інформацію з приводу дітей, які перебувають на окупованих територіях, і все, що відбувається в Росії. Але з боку Росії ООН нічого не має, і природно, її співробітникам необхідно щось подавати. Ось звідси, на жаль, відбувається такий перекіс.

Але я б хотів звернути увагу, що все-таки вже в документах ООН з’явилися формулювання, що це збройний напад Російської Федерації на Україну, тобто не якийсь конфлікт, а дійсно напад. Ця структура не завжди підходить до ситуації, виходячи з цілісної картини.

Водночас дійсно, такі доповіді дуже важливі у зв’язку з тим, що вони розповідають про ситуацію, що склалася. Вони підкреслюють жахи, які відбуваються на території України.

ООН — величезна організація, до якої входять представники понад 150 держав. На жаль, там є представники російської держави, є представники Білорусі та низки інших держав, які не дуже доброзичливо ставляться до України. Верховний комісар намагається лавірувати в цій ситуації.

Дійсно, організація Об’єднаних Націй має дуже обмежені можливості тиску на РФ у питанні повернення депортованих українських дітей. Але водночас розголос фактів про те, що відбувається, створює певну можливість для повернення дітей. За сприяння Катару, через Саудівську Аравію, також підключаються інші держави.

Світ