Партнерство більше неможливе: як Прага протидіє Москві

10 січня 2025 р. 20:19

10 січня 2025 р. 20:19

Чехія і Росія з 1990-х будували прагматичні відносини, які ґрунтувалися на бізнесі. Зокрема, Прага була одним зі значущих у Європі покупців російської нафти. Але вона також ніколи не забувала уроки своєї історії — “Празьку весну” і вторгнення військ країн Варшавського договору, коли паростки чеської демократії були розкатані радянськими танками.

Про те, як Прага протидіє Москві і підтримує Київ, у новому випуску проекту “В ізоляції ” телеканалу FREEДOM журналіст Юрій Кулініч аналізував разом з експертами:

• Ярославом Божком , головою Центру політичних досліджень “Доктрина”;
• Дмитром Снєгирьовим , військово-політичним аналітиком.

“Бізнес-ворота” у слов’янський світ Європи

Березень 2006 року, до Чехії з офіційним візитом уперше прибуває Володимир Путін. Разом із тодішнім президентом Чехії Вацлавом Клаусом вони обговорюють розвиток економічного співробітництва, намагаючись не загострювати питання історичних подій 1968 року — “Празької весни” та радянського вторгнення до Чехословаччини.

На спільній пресконференції Вацлав Клаус заявив, що не має наміру обговорювати з Путіним дії Брежнєва і Радянського Союзу.

“Ми це пам’ятаємо, це були трагічні хвилини. Але я за позитивний підхід до сьогоднішнього дня і майбутнього”, — сказав він.

Однак незабаром стає очевидним, що кремлівська агресія нікуди не поділася і готова почати новий виток трагічних подій у Європі.

“Починаючи з 1990-х років Прага і Москва почали вибудовувати більш прагматичні взаємини, що ґрунтуються насамперед на бізнесі. Але з приходом до влади Володимир Путін наприкінці 1990-х — початку 2000-х жорстко реконфігурував зовнішні потреби РФ. По-перше, настало золоте нафтове десятиліття, під час якого Росія приблизно з 2000 до 2008 року (до настання світової кризи) змогла собі наїсти прошарок завдяки дуже високих цін на нафту. Цей період є джерелом довіри Путіну деяких електоральних груп у Росії. А просто правління Путіна збіглося з високими цінами на нафту. Росія в цей період почала вибудовувати взаємини з низкою чеських політичних еліт”, — сказав Ярослав Божко.

Минуле століття залишило для чехів цілу низку гірких і трагічних спогадів. Держава пережила окупацію нацистською Німеччиною та радянське вторгнення 1968 року. Остання подія досі відгукується болем у пам’яті чеської нації. Тоді антирадянські акції та спроби демократизації Чехословаччини були придушені військами Варшавського договору. Тисячі танків на вулицях Праги буквально проривалися через беззбройних людей. За різними даними, внаслідок вторгнення загинуло близько 500 цивільних, сотні тисяч були змушені тікати з країни.

“Празька весна” 1968 року — це поворотний момент всієї історії відносин Чехії з пострадянським простором, з Росією. І побічно, звісно, з Україною. У Празі є міст, названий на честь українця Василя Макуха, який 1968 року вчинив у Києві акт самоспалення на знак протесту проти введення військ у Чехословаччину, проти тиску на дисидентів і посилення репресій у Радянському Союзі”, — нагадав Ярослав Божко.

Падіння радянського режиму та незалежність Чехії дещо обнулили стосунки між Прагою та Москвою. Тоді європейські лідери почали дивитися на Росію з оптимізмом. Перший термін Путіна спочатку надавав надії на рівне партнерство між країнами. Кремлю довіряли президент Чехії Вацлав Клаус і його наступник Мілош Земан. Останній бачив у розвитку зв’язків із РФ більше можливостей, ніж загроз.

З приходом до влади Путін налагоджував хороші економічні відносини з усіма країнами Європи, зокрема і з Чехією. Але потім почав з’являтися холод. Москва не дуже добре дивилася на розвиток відносин Праги з НАТО, на появу радарних установок у 2006-2007 роках.

“Тривалий час Чехія розглядалася Росією як своєрідні бізнес-ворота в європейський слов’янський світ. Східна Європа для Москви була зрозумілим регіоном. Тому що для російського бізнесу, наприклад, можуть бути складнощі в Скандинавії, у Франції, в регіонах зі специфічними правовими, культурними та політичними традиціями. Але слов’янський світ завжди розглядався Росією як природна зона її інтересів. Мовляв, там, де слов’яни, там скрізь може бути культивоване щось російське, россієподібне, пов’язане з радянським або з імперським ресентиментом. Спусковим гачком для європейських еліт стало вторгнення Росії 2014 року в Крим і на Донбас. Після цього еліти в Європі почали більш предметно думати про ситуацію”, — прокоментував Ярослав Божко.

Зміна риторики після 2014 року

Вплив Кремля на топчиновників Чехії зберігався навіть після російської окупації Криму та початку війни на Донбасі. Президент Чехії Вацлав Клаус фактично виправдовував російську анексію, а Мілош Земан продовжував офіційні зустрічі з Путіним і після 2014 року, підтримуючи кремлівський наратив про безглуздість санкцій і заявляючи про близькість чеського і російського народів.

Однак для чеського суспільства окупація Криму Росією буквально підірвала в пам’яті придушення “Празької весни” 1968 років, а також негативний досвід Мюнхенської угоди 1938 року, коли чеська Судетська область увійшла до складу нацистської Німеччини. Особливо ці настрої посилилися після повномасштабного вторгнення РФ в Україну 2022 року.

“Росія вже остаточно позбулася своєї основної панславістської політико-культурної складової, якоюсь мірою з рефреном до соціалістичних часів Радянського Союзу. У Росії зараз немає тієї світоглядної моделі, яку вона могла б легко експортувати до Чехії. Уже не йдеться про якісь ідеологічні історії або про повноцінний політичний діалог. Але в Росії залишається один найважливіший її козир — нафта. Час від часу європейські гравці на ринку енергоносіїв то знижують, то збільшують купівлю нафти. В Україні відновлення купівлі російської нафти розглядають як точкову зраду. Але ця історія все-таки більш ринкова. Тому що держава формує норми, державні гравці практично вже не залежать від російської нафти в Чехії, але її час від часу закуповує приватний бізнес “, — пояснив Ярослав Божко.

Він навів приклад із чеською компанією “Орлен”, яка 2024 року закупила дуже багато російської нафти. Вона це зробила, бо була можливість на цій нафті добре поспекулювати, і “Орлен” заробила 1,2 млрд доларів.

Але з 2025 року це вікно можливостей закривається, тому що вже триває робота з розширення нафтопроводу Трансальпійського трубопроводу (TAL), маршрут якого пролягає від Італії та до півдня Німеччини, де TAL з’єднується з трубопроводом IKL, що веде до Чехії. Очікується, що трубопровід TAL почне працювати не пізніше першої половини 2025 року, завдяки чому Чехія зможе повністю відмовитися від російської нафти.

Боротьба з агентурою Кремля

З 2014 року Чехія стала свого роду плацдармом для російської агентурної мережі і водночас однією з цілей гібридної війни Кремля проти Європи. Варто згадати вибухи 16 жовтня і 3 грудня 2014 року на складах боєприпасів у чеській Врбетіце. Після семирічного розслідування чеські спецслужби заявили, що за диверсією стояли росіяни, причому ті самі агенти ГРУ Петров і Боширов, які причетні до отруєння “Новачком” Сергія і Юлії Скрипалів 2018 року в Британії.

Підсумком розслідування вибухів у Врбетіце стало взаємне видворення дипломатів, а в травні 2021 року уряд Росії затвердив список недружніх країн, куди увійшли на той момент США і Чехія.

“Підриви складів 2014 року в Чехії — це найбільш знакова історія. Після цього були й вибухи в Німеччині, й незрозумілі замахи, й заліти дронів, і дивні інциденти з кабелями в Балтійському морі. Це показник того, що посилюватиметься російська гібридна складова. Тобто буде менше класичної дипломатії, менше економіки, менше навіть нафтогазового шантажу, а набагато більше ось такої підривної роботи”, — наголосив Ярослав Божко.

“Території Чехії завжди вважалася форпостом російських розвідспільнот. Чеськими спецслужбами припинено діяльність російських і культурних товариств, і місцевих політичних партій. Також чеські спецслужби нейтралізували низку так званих політичних товариств дружби з Російською Федерацією, які розташовувалися на території Чехії”, — додав Дмитро Снєгирьов.

Крім того, саме Чехія створила прецедент притягнення до кримінальної відповідальності громадян своєї країни, які брали участь у бойових діях проти України на боці РФ.

“До кримінальної відповідальності, до реальних термінів було засуджено близько 10 громадян Чеської Республіки. Це дуже показово. Це вигідно відрізняє цю країну від інших європейських країн”, — розповів Снєгирьов.

Чеська влада посилює правила отримання громадянства для росіян. У грудні парламент Чехії схвалює законопроєкт Lex Ukraine. У ньому йдеться про продовження тимчасового захисту українських біженців. Серед іншого, документ обмежує можливість отримання громадянства росіянами, які не відмовилися від паспорта РФ. Міністр внутрішніх справ Чехії Віт Ракушан заявив, що це питання національної безпеки.

Чеська снарядна ініціатива

У березні 2023 року президентське крісло в Чехії займає Петр Павел, змінюючи проросійського Мілоша Земана. Павел — людина, яка добре розуміє, як працюють інструменти НАТО, адже він — колишній голова військового комітету Альянсу. І такий вибір чехів — свого роду відповідь на загрози з боку Росії.

Саме Павел запропонував Чеську ініціативу щодо забезпечення України артилерійськими снарядами за рахунок купівлі їх у третіх країн. Про це він заявив у лютому 2024 року на Мюнхенській конференції з безпеки. З цього моменту почалася масштабна кампанія поставок сотень тисяч снарядів для ЗСУ. У 2025 році Міністерство оборони Чехії готується продовжити ініціативу. І цього разу до процесу будуть залучені чеські виробники.

“Чехія — один зі значущих гравців на ринку оборонки. У Чехії, Болгарії досі виробляються боєприпаси для калібрів озброєнь радянського зразка, якими досі користуються Збройні сили України. Ці країни можуть швидко нам допомогти компенсувати дефіцити в межах своїх промислових можливостей”, — зазначив Ярослав Божко.

“У межах Чеської ініціативи чеська сторона заявила про можливість передачі близько 800 тис. снарядів. Після Чеської ініціативи з’явилася ініціатива Євросоюзу про передачу Україні близько 1 млн снарядів. Річне виробництво Російської Федерації — до 1,5 млн артилерійських снарядів на рік. Цифри західних ЗМІ, що Росія може виробляти 3-5 млн снарядів на рік — не відповідають дійсності. Реальні можливості російського ВПК — це від 800 тис. до максимум 1,2 млн снарядів”, — повідомив Дмитро Снєгирьов.

Якщо на початок повномасштабного вторгнення РФ в Україну коефіцієнт вогневого ураження був мало не 1:20 на користь окупантів, то після Чеської ініціативи коефіцієнт вдалося знизити до історичного мінімуму 1:2 максимум.

“А інколи в нас навіть є паритет і в засобах ураження, і в інтенсивності артилерійського вогню. Ось це практичні кроки в реалізації Чеської снарядної ініціативи”, — наголосив Снєгирьов.

Чеська Республіка посідає особливе місце в питанні підтримки України в боротьбі з російською агресією. За словами аналітиків, саме Прага як частина східного флангу НАТО виступає одним із найнадійніших партнерів у просуванні України до членства в Альянсі. Крім того, зусилля Чехії підтримуються Польщею та країнами Балтії, які свого часу також постраждали від радянського режиму.

“Вони прекрасно розуміють бажання Російської Федерації відродити Російську імперію, радянську імперію навіть. Усі пам’ятають слова російського диктатора: “Хто не сумує за Радянським Союзом, у того немає серця”. Останні кроки Путіна показують, що вони намагаються відновити вплив у рамках Варшавського договору. І Чехія прекрасно розуміє, що вона насамперед опиняється в орбіті можливих воєнно-політичних амбіцій країни-окупанта”, — наголосив Дмитро Снєгирьов.

Роль Чехії в ізолюванні РФ

Чехія відіграє серйозну роль у політичній та економічній ізоляції Російської Федерації.

“Чехія перебуває на передньому краї, тому що вона має доволі розвинені структури і управління, і аналізу ризиків, і доволі якісне державне управління. І що важливо — вони розуміють Радянський Союз. Ми розуміємо, що є, наприклад, Британія, Франція, у них хороша армія, хороша розвідка, сильний кадровий політикум, але вони не розуміють, що таке жити в Радянському Союзі. А ось Чехія розуміє. І вона може бути містком, який диктує західним країнам правильні рішення щодо Росії. Тому що всі розуміють, що Захід довгий час теж неправильно оцінював Росію. Ось коли Захід почне розуміти логіку гри Російської Федерації, тоді він почне вигравати. А почне він розуміти, коли територіально близькі до РФ європейські країни зможуть їм подати цю позицію повноцінно”, — прокоментував Ярослав Божко.

Росія зробила колосальні зусилля, щоб зберегти Чехію в зоні свого військово-політичного впливу. Для цього робилися і дипломатичні, і економічні, і військові зусилля. Але Чехія фактично вийшла з-під контролю Російської Федерації, що створило передумови для об’єднання інших європейських країн у протистоянні російській агресії.

“Чехія комунікує колективні умови як країн колишнього Варшавського договору, так уже і європейських країн, країн НАТО у формуванні військово-політичної коаліції протистояння Російській Федерації. Тобто створення широкого фронту — дипломатичного, економічного, і насамперед військового”, — наголосив Дмитро Снєгирьов.

Трагічне минуле чехів у протистоянні імперіям ХХ століття сьогодні стає одним із головних мотиваторів захисту демократії в Європі та допомоги Києву. Україна і Чехія мають трагічний досвід відносин із Росією. Вони стали жертвами російської агресії з однієї простої причини — через бажання стати частиною демократичного західного світу.

Чехія сьогодні відіграє одну з найважливіших ролей у підтримці та розвитку військового потенціалу України, надаючи необхідні боєприпаси і забезпечуючи підготовку українських солдатів.

Прага чітко засвоює уроки з минулого, розуміючи, що майбутнього у путінської Росії, окрім тотальної ізоляції і загнивання, просто не існує.

Попередні випуски проєкту “В ізоляції”:

• Японія поставила хрест на діалозі з Кремлем: як Токіо допомагає Україні та усвідомлює загрози з боку РФ
• Балтія відгороджується від РФ: як Латвія, Литва та Естонія вирвалися з орбіти Кремля
• Повернення до минулого немає: трансформацію відносин РФ і Нідерландів проаналізували експерти
• Італія не стала “троянським конем” Росії в Європі: трансформацію італійської політики оцінили експерти
• Немає шляху назад: як рішення Путіна віддаляли Британію від Росії
• Проєкт “В ізоляції”: Як після півстолітньої дружби Німеччина і Росія опинилися в стані нової холодної війни
• Український саміт миру відбудеться у Швейцарії: як країна змінює концепцію нейтралітету

Світ