Живий щит “блакитних шоломів” чи військовий контингент країн НАТО для стримування: якою може бути миротворча місія в Україні

29 січня 2025 р. 18:46

29 січня 2025 р. 18:46

Голова Військового комітету Європейського Союзу, генерал Роберт Брігер пропонує багатонаціональну місію ООН для контролю за припиненням вогню в Україні. До її складу можуть увійти не тільки європейські солдати, а й військові з країн глобального Півдня і Кавказу, повідомляє видання Welt .

Раніше, президент Володимир Зеленський на Всесвітньому економічному форумі в Давосі заявив, що реальні гарантії безпеки для України можуть забезпечити безпеку Європи. І основним їхнім компонентом може бути міжнародний миротворчий контингент.

Якщо не миротворці, то хто?

За словами голови Військового комітету Євросоюзу Роберта Брігера , країни-члени ЄС можуть надати значні сили для моніторингу припинення вогню, залежно від політичного рішення. Він зазначив, що спостереження за демілітаризованою зоною вздовж фронту потребуватиме значної військової присутності, можливо, у “високому п’ятизначному діапазоні”.

Рішення щодо озброєння таких сил — це політичне питання, вважає генерал. Але з військового погляду, якщо необхідно запобігти відновленню конфлікту та забезпечити ефективність припинення вогню, слід створити виконавчу місію з потужним мандатом.

“Це означає, що вони також мали б право втілювати припинення вогню із застосуванням зброї та підтримки з повітря. Наразі все це звучить дуже теоретично, але такий сценарій може бути втілений у життя”, — заявив Роберт Брігер.

Президент Володимир Зеленський підкреслює, що після можливого припинення вогню однією з гарантій безпеки може бути розміщення в Україні міжнародного миротворчого контингенту. Але для того, щоб місія була ефективною, вона має включати щонайменше 200 тис. військових.

“Я підтримую ідею контингентів як частину гарантій безпеки. Оскільки Росія має півторамільйонну армію, а ми матимемо вдвічі менше, це означає, що нам потрібні контингенти зі значною кількістю солдатів — 200 тис. щонайменше”, – упевнений Зеленський.

У миротворчій місії, яка може бути розгорнута в Україні, мають узяти участь і військові зі Сполучених Штатів Америки, підкреслив президент України в інтерв’ю Bloomberg. Адже європейським партнерам Києва не вистачає солдатів, щоб стати справді ефективною стримувальною силою.

Наприклад, 200 тис. військових — це трохи менше за чисельність армії Франції. А вона — одна з найбільших у Європі. У грудні 2024 року президент України сказав, що в Брюсселі обговорюють ідею вирушення миротворців в Україну. За його словами, від лідерів деяких країн уже є позитивні сигнали.

“Миротворці можуть бути, присутність іноземних військ на території України як складова частина гарантій безпеки. Гарантії безпеки мають бути більш всеосяжними. Україна, як і раніше, не відмовляється від членства в НАТО. Чекаємо на запрошення в будь-якому разі. Україна також, як і в плані перемоги, говорить про необхідність розміщення неядерних сил стримування на території України — це конкретні озброєння, які можуть завдавати удару по центрах ухвалення рішень, як люблять росіяни говорити”, — прокоментував розміщення миротворчих сил політолог-міжнародник, експерт Центру “Об’єднана Україна” Дмитро Левусь .

Щоб вижити, Європа повинна озброюватися, заявив на сесії Європарламенту прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. З ним згодна і глава європейської дипломатії Кая Каллас . Вона переконана, що Україна може виграти війну, розв’язану Росією. Але для цього Європа має збільшити допомогу Києву і власний військовий потенціал. А можливості для цього є — економіка Євросоюзу в 17 разів більша за російську.

“Нездатність Європи інвестувати у військовий потенціал є небезпечним сигналом для агресора. Це сигнал слабкості. Президент Дональд Трамп має рацію, коли каже, що ми витрачаємо недостатньо. Настав час інвестувати. Ми всі повинні бути реалістами щодо Росії. Вона є загрозою для нашої безпеки сьогодні, завтра і доти, доки ми не почнемо достатньо фінансувати нашу оборону. Час не на боці Росії, але він не обов’язково і на нашому боці. Ні в кого з нас не повинно бути сумнівів у тому, що нам потрібно витрачати більше, щоб запобігти війні. Але водночас ми маємо бути готові до війни”, — заявила верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас.

Ідею можливості вирушення європейського військового контингенту в Україну вперше висловив президент Франції Еммануель Макрон у лютому 2024 року. Тоді багато лідерів країн Європейського Союзу не підтримали її. Останнім часом дискусії про введення в Україну миротворців поновилися.

У грудні агентство Reuters із посиланням на офіційних осіб та експертів представило проєкт, який вигляд може мати миротворча місія ЄС в Україні. Імовірно, в ній візьме участь коаліція з п’яти-восьми країн, загальна чисельність військових може становити до 100 тисяч осіб.

Євросоюз уже виділив Україні допомогу на 134 млрд євро, з них 50 млрд спрямували на озброєння. Крім того, європейські партнери допомогли в підготовці 75 тис. українських солдатів. Тепер Брюссель працює над 16 пакетом санкцій щодо Росії. За словами глави європейської дипломатії, в ЄС хочуть розширити використання заморожених російських активів для допомоги Україні.

Миротворці в Україні: експерти озвучили свої прогнози

Якою може бути миротворча місія в Україні? Чи мають це бути миротворці ООН або військовий контингент країн ЄС і НАТО? Які функції вони можуть виконувати? Чи погодиться РФ на введення миротворчих військ? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Марія Мезенцева-Федоренко , голова Постійної делегації Верховної Ради України в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ);
• Олег Постернак , політтехнолог, керівник Центру політичної розвідки;
• Тарас Жовтенко , експерт з міжнародної безпеки фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва;
• Ігор Попов, експерт центру “Об’єднана Україна”.

МАРІЯ МЕЗЕНЦЕВА-ФЕДОРЕНКО: У Європі на порядку денному колективна безпека

— Пропозиція про можливу участь миротворців ООН прозвучала не від військово-політичного керівництва країн Європи, а від генерала Роберта Брігера. Він є головою Військового комітету Європейського Союзу. І в цьому випадку виникає питання про структуру ООН.

Дискусії про миротворців у нас точилися 2014 року, від початку вторгнення на півострів Крим і на Донбас. Тоді всі дуже активно обговорювали можливість так званих “блакитних шоломів” ООН. Це так звані peacekeeping missions — місії з дотримання миру або ж після оголошення про припинення вогню дотримання цього припинення вогню.

Важливо підкреслити, що ООН — не мілітарна міжнародна організація. Вона була створена після Другої світової війни на зміну Ліги націй для того, щоб дотримуватися миру і порядку, захисту прав людини.

Сьогодні тільки одна міжнародна організація виконує активний захист прав людини та використовує механізми покарання порушень прав людини, масових воєнних злочинів — це Рада Європи та її структури, наприклад, Парламентська асамблея Ради Європи. Є ще й інші парламентські асамблеї, але саме Рада Європи виключила Росію. В ООН теж могли б так зробити або ж щонайменше використати Статут і реформувати організацію.

Росія щонайменше 150 разів з моменту повномасштабного вторгнення невірно використовувала своє право вето, блокуючи тим самим мирні ініціативи. Тому для нас важливо, щоб ця миротворча місія, якщо вона буде, була, звичайно, із залученням і наших європейських партнерів, зокрема країн НАТО.

Європа, нарешті, прокидається. Зараз на порядку денному стоїть одне ключове питання — колективна безпека. Для існування миротворчих місій потрібне фінансування. Україна не має ресурсів для цього, оскільки перебуває в стані повномасштабної війни. Однак ми повністю виконуємо свої зобов’язання перед громадянами, військовими, вчителями, медиками та іншими категоріями населення. Тому фінансування подібних ініціатив має лягати на плечі міжнародної спільноти.

ОЛЕГ ПОСТЕРНАК: Миротворча місія країн ЄС — найкращий варіант для України

— На мій погляд, введення миротворчого контингенту під егідою ООН — не найкраща ідея. По-перше, це мінімізує роль Європейського Союзу, а по-друге – збільшуються можливості впливу Росії через союзні їй держави, якщо вони увійдуть до складу місії на території вільної України. Грубо кажучи, незрозуміло, чи будуть там, наприклад, турецькі або китайські війська, як вони на це дивляться і чи готова Україна надати їм такий широкий мандат.

У статті 42 Договору про Європейський Союз передбачено спільний захист і колективну оборону. Якщо проти одного з учасників ЄС відбувається акт агресії або збройного нападу, набуває чинності цей механізм. По суті, він нагадує статтю 5 договору НАТО. Крім того, стаття 3 також допускає проведення миротворчих місій. Тобто для цього існує правова основа Європейського Союзу, що дозволяє проводити такі місії за його межами. Я впевнений, що високі представники європейських інституцій прекрасно знають про це і спираються на відповідні договори.

Європейський Союз — це не тільки економічна конструкція, що включає свободу торгівлі, пересування капіталу та робочої сили. Він також був створений на принципах єдиної оборонної та безпекової політики. Нормативна база ЄС передбачає колективний захист, оборону та участь у миротворчих місіях.

Оптимальним варіантом для України була б саме миротворча місія країн ЄС. Звісно, дискусія з цього питання ще попереду. Якщо ж цей варіант буде прийнято, залишається відкритим питання чисельності контингенту. 200 тис. осіб — це дуже велика цифра, і, ймовірно, зараз країни ЄС не зможуть виділити таку кількість військових і фінансування.

Можливо, на території України буде потрібна підтримка авіації та інших родів військ, особливо якщо виникнуть інциденти між європейськими та російськими силами. Ніхто не може дати гарантій, що Росія не спробує спровокувати європейські війська.

З огляду на поведінку Путіна, його амбіції та схильність до авантюризму, можна припустити, що миротворчий контингент зіштовхнеться з викликами та загрозами безпеці навіть після умовного припинення вогню.

ТАРАС ЖОВТЕНКО: Присутність американського військового контингенту в Європі стримуватиме Росію

— Участь американських військовослужбовців або, скажімо так, американського військового компонента в майбутній миротворчій місії західних країн на території України — це абсолютно логічний розвиток подій. Багато країн Європи дотримуються такої ж думки. Питання лише в тому, в якій конфігурації будуть присутні американські військові і яку роль вони відіграють.

Найімовірніше, наземні військові підрозділи будуть представлені європейськими країнами. Однак забезпечення їхньої стратегічної безпеки, як на лінії розмежування, так і в буферній зоні, якщо її буде створено, може лягти на плечі американців.

Наприклад, США можуть використовувати свою дальню авіацію і крилаті ракети “Томагавк” для завдання ударів по території Росії в разі ескалації. Таким чином, участь США в місії зовсім не обов’язково передбачає фізичну присутність американських військ на території України. Достатньо, щоб у східній частині Середземного моря перебували американські авіаносці, а тактична авіація використовувалася з аеродромів у Польщі, Німеччині та Румунії. Це та сама “довга рука” американських збройних сил, яка може стати ключовим фактором їхньої участі в місії на території України.

З геополітичного погляду американська військова присутність у Європі завжди була стримувальним фактором. Ця стратегія діє ще з часів холодної війни. І навіть якщо американські війська не будуть безпосередньо залучені в боях, самої лише їхньої присутності та готовності застосовувати свої можливості буде достатньо, щоб утримувати Росію від агресивних дій.

Що стосується ООН і Ради Безпеки, тут очевидна проблема: для проведення миротворчої місії потрібен відповідний мандат, який Росія, володіючи правом вето, напевно заблокує. Крім того, історія показує, що миротворчі сили ООН ніколи не зупиняли конфлікти в їхній активній фазі. Вони вводилися або постфактум, або ставали безпорадним живим щитом між ворожими сторонами.

Реальною альтернативою місії ООН може стати або Європейський Союз, або НАТО. Для ЄС це шанс проявити себе і створити першу ефективну миротворчу місію. А для НАТО — можливість продовжити свою стратегію колективної безпеки. Можливо, найкращим рішенням стане спільна місія обох організацій.

ІГОР ПОПОВ: Потрібна велика кількість військового контингенту, щоб контролювати 1000-кілометрову лінію розмежування

— Якщо говорити про місію зі спостереження за режимом припинення вогню, яка має контролювати лінію розмежування завдовжки 1100 км, то для ефективного контролю знадобиться доволі численний контингент. Підтримка з повітря навряд чи передбачає використання винищувачів. Найімовірніше, йдеться про розвідувальні дрони, які стежитимуть за демілітаризованою зоною. Адже зазвичай однією з умов угоди про припинення вогню є відведення важкого озброєння.

Очевидно, що 300 чи навіть 500 осіб не зможуть забезпечити достатню кількість патрулів. Крім того, важливо пам’ятати, що миротворці мають спостерігати за припиненням вогню з обох сторін. Це означає, що знадобиться згода Російської Федерації, а також розміщення значного миротворчого контингенту не тільки на території України, а й на тимчасово окупованих територіях і в Росії.

Зараз ідуть дві паралельні дискусії. Перша — це миротворча місія, яка відрізняється від місії примусу до миру. Її мета – контроль за дотриманням режиму припинення вогню. Така місія теоретично може отримати мандат ООН, але тільки якщо на це погодяться Росія і Китай, можливо, в рамках ширшої глобальної угоди. У такому разі йдеться про стандартну практику розгортання “блакитних шоломів” ООН, аналогічну тій, що застосовується в десятках інших країн.

Миротворці при цьому не повинні представляти військові союзи з однією зі сторін або мати очевидні симпатії до будь-якого учасника конфлікту. У зв’язку з цим розглядаються різні країни, які можуть надати своїх військовослужбовців.

Друге паралельне питання — це розміщення військових контингентів країн-союзників України. Їхня присутність на українській території має слугувати стримувальним фактором для Росії, щоб запобігти порушенню режиму припинення вогню і новій агресії.

Мандат цих місій, найімовірніше, відрізнятиметься. В ідеалі для миротворців він має виходити від ООН, тоді як розміщення союзних військ може бути ініціативою НАТО або окремих держав.

Світ