Форпост НАТО у східній Європі: як Польща вирвалася з московських лещат і стала важливим союзником України

06 лютого 2025 р. 18:19

06 лютого 2025 р. 18:19

У жовтні 2001 року президент Польщі Александр Кваснєвський прибуває до Москви. Цей візит запишуть в історію, як чергову спробу налагодити відносини між країнами. Путін і Кваснєвський у дружній атмосфері обговорюють весь спектр двостороннього співробітництва — від культури до політики та історії. Путін заявляє, що цей візит може підвести риску під минулим, що заважало розвитку польсько-російських контактів, вочевидь, маючи на увазі радянську окупацію і злочини, пов’язані з репресіями та розстрілами поляків.

Але дуже скоро стає очевидним, що Кремль і не збирався прощатися з минулим, в якому Росія була імперією, а Польща — її сателітом. Не кажучи вже про те, щоб вести діалог на рівних. Через десятиліття Росія знову веде війну проти демократії і свободи, намагаючись знищити Україну і залякати Захід, в якому Польща вже виступає, як представник НАТО і ЄС, а не покірний васал кремлівських союзів і блоків.

Як Варшаві вдалося вирватися з лещат московського впливу? Що ріднить Україну і Польщу? Чи може Путін зважитися на агресію проти однієї з країн НАТО? Про це йдеться в новому випуску проєкту “В ізоляції” на телеканалі FREEДOM .

Спроби примирення

Розвал Радянського Союзу міг створити ґрунт для нової якості відносин Росії та Польщі. Країни роками зберігали неприязнь на тлі гіркої спадщини кремлівського імперіалізму і наслідків Холодної війни. Позбувшись радянського впливу, поляки побоювалися відродження так званої “великої російської держави”. Свого роду відлига сталася на початку 2000-х рр. Президент Польщі Олександр Кваснєвський тоді намагався вести активний діалог із Кремлем.

У січні 2002 року Путін відвідав Варшаву й обидва лідери російською мовою обговорювали конфліктні питання трагічного минулого. Тоді кремлівський диктатор, намагаючись завоювати симпатію поляків, зробив боязкий крок у визнанні радянських злочинів і лицемірно сказав, що домінування СРСР у Східній Європі нікому не пішло на користь. Ця риторика повторюватиметься на всіх офіційних зустрічах і конференціях.

Наприклад, 2010 року Путін заявляв, “що спроби покласти відповідальність за Катинську трагедію на росіян — це брехня і підтасовування”. Розстріл полонених польських офіцерів у Катині — один із найжорстокіших злочинів, скоєних сталінським режимом.

“Польща якраз таки дуже часто страждала від агресії Росії в тому чи іншому форматі. Російська держава приймала ті чи інші форми: або це була царська Росія за часів імператора, або це був Радянський Союз. У 1990-х роках Росія начебто хотіла демократизуватися і налагоджувати відносини із Заходом, зокрема і з Польщею. Проте вже були ознаки її експансіонізму. Ми пам’ятаємо, як Росія брала активну участь у війні в Придністров’ї, у війнах на південному Кавказі. Також РФ брала участь у югославських війнах у тому чи іншому форматі. Ми маємо розуміти, що Польща однозначно обрала прозахідний вектор розвитку ще з кінця 1980-х рр. І якщо й могли бути якісь стосунки з РФ, то суто прагматичні, не пов’язані з якимось зближенням чи тим паче взаємною інтеграцією”, — розповідає Станіслав Желіховський , кандидат політичних наук, експерт-міжнародник.

Історичне минуле не залишало Польщі іншого вибору, крім інтеграції з ЄС і НАТО. У 1999 році країна вступає до Північноатлантичного Альянсу. А з 2004 року Польща є важливою частиною нових східних кордонів Європейського Союзу. Стає очевидним, що за деклараціями Росії про так зване “примирення” і всілякими конференціями стоїть холодний розрахунок із відновлення кремлівського впливу на Східну Європу.

“Це однозначно був сигнал для Росії, що Польща вже втрачена для Москви. І тоді, до речі, почалося загострення відносин, тому що Польща почала себе позиціювати як провідник інтересів Заходу. Вона стала форпостом вільного світу в центрально-східній частині Європи. А Путін почав сприймати Польщу як провідника американських інтересів. Це було сприйнято як розширення присутності США в регіоні, який розташований географічно близько до Російської Федерації”, — коментує Желіховський.

У 2005 році посаду президента Польщі обіймає Лех Качинський. Він, як прихильник демократичних змін, ставив у пріоритет відносини зі США та подальшу інтеграцію в ЄС. Перемога Качинського на виборах викликала різко негативну реакцію в Москві. Кремль почав економічний тиск на Польщу, обмеживши імпорт її сільгосппродукції. У відповідь Польща заблокувала початок переговорів між Євросоюзом і Росією про партнерство. Напруга дійшла до межі після катастрофи польського урядового літака під Смоленськом 2010 року.

“Залишається не з’ясованою ситуація щодо Смоленської трагедії. У 2010 році загинули президент Польщі та його дружина, а також вище керівництво Польщі — загалом близько ста осіб. Вони летіли, щоб вшанувати пам’ять жертв Катинської трагедії. Частина польського суспільства вважає, що до трагедії причетні російські спецслужби, оскільки вони були вороже налаштовані до політики тодішнього президента Польщі Леха Качинського, який був представником партії “Право і справедливість”. Коли Росія напала на Грузію 2008 року, Качинський був одним із лідерів країн Східної Європи, який полетів до Тбілісі, щоб безпосередньо бути причетним до оборони Грузії від російської агресії. Відтоді Росія розглядається поляками як потенційний агресор і потенційна загроза безпеці не лише Польщі. Тоді Лех Качинський зробив заяву про те, що сьогодні жертвою агресії стала Грузія, потім це буде Україна, а потім країни Балтії й, можливо, Польща. Можна сказати, це було передбаченням того, як Росія збирається вести свою політику щодо сусідів”, — каже Андрій Дещиця , Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща (2014-2022 рр.).

Напружені відносини Польщі та Росії зберігалися аж до 2014 року, але навіть у найгірші часи для дипломатії, політична риторика йшла пліч-о-пліч з економічною вигодою. Ба більше, у 2015 році мав розпочатися рік Польщі в Росії та Росії в Польщі.

Точка неповернення

Окупація Кремлем українського Криму і початок бойових дій на Донбасі стали для Варшави точкою неповернення, як у відносинах з офіційною Москвою, так і в питанні власної безпеки. У 2014 році модернізація армії стає ключовою темою в польській політичній дискусії. Тодішні Міністри оборони Антоній Мацеревич і Маріуш Блащак почали оновлювати польську армію і військово-промисловий комплекс (ВПК), зокрема, завдяки контрактам на постачання найсучасніших озброєнь. Також Варшава повним ходом почала позбуватися російських енергоресурсів, налагоджуючи нові канали постачання.

“Ще за кілька років до повномасштабного вторгнення поляки почали будувати альтернативні шляхи постачання енергоносіїв до Польщі. Це, перш за все, газопорти на узбережжі Балтійського моря в польських портах. Також Польща взяла активну участь у розробці родовищ газу в Норвегії, постачаючи його через Данію і Балтійське море, і скраплений газ, побудувавши й запустивши величезний порт із приймання скрапленого газу у Свіноуйсьце. Поляки почали отримувати газ зі Сполучених Штатів і Катару. Відбулася диверсифікація постачання енергоносіїв, щоб не бути залежними від Росії. Таким чином Варшава могла більш активно лобіювати посилення санкцій проти російської енергетичної сфери”, — коментує Дещиця.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року безпека для поляків стала пріоритетом номер один практично в усіх сферах: від економіки до енергетики та інформації. А 2023 року в одному з перших інтерв’ю після обрання на посаду прем’єр-міністра Польщі, Дональд Туск заявив, що його країна живе в передвоєнний час.

Польща головує в раді Європейського союзу першу половину 2025 року і вже були заяви, які стосувалися планів посилення обороноздатності самого концепту Європейського союзу та допомоги Україні. Польське головування в ЄС — це дуже важливий етап, каже експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.

“Польща головуватиме в Євросоюзі вже вдруге. Попереднього разу 2011 року була абсолютно інша геополітична ситуація. Тоді навіть не було тієї агресії, яку Росія почала 2014 року проти України, але вже була війна в Грузії. 2014 рік показав полякам, що вони на вірному шляху і вони почали робити все можливе, щоб зміцнювати свою обороноздатність і ще більше інтегруватися в західні структури. Нині, коли Польща розпочала головування в Раді Європейського союзу в часи повномасштабної агресії Росії проти України, вона обрала девіз “Безпека. Європа”. І це чітко показує, що саме на цьому аспекті Варшава акцентуватиме свою діяльність під час свого піврічного головування”, — каже Желіховський.

Попри твердження Володимира Путіна про те, що Кремль нібито “не має інтересів” у Східній Європі, поляки серйозно побоюються, що російська армія може випробувати на міцність їхню державу. Російські ударні безпілотники регулярно залітають у повітряний простір Польщі. Уламки російських ракет знаходять на польській території, що межує з Україною. Російські агенти впливу активізують диверсійну роботу з метою підірвати довіру поляків до своєї держави.

Росія так чи інакше вона не полишає спроб створювати загрози Євросоюзу та всьому західному світу. Польща відчуває це на собі. Зараз розпочався виборчий період і вже з’являються повідомлення про те, що РФ намагається вербувати поляків, щоб дестабілізувати ситуацію, впливати на соціальні мережі та результати виборів.

“Російська Федерація постійно використовуючи ті чи інші демократичні процеси, які відбуваються в західних країнах, щоб отримати з цього користь, зіштовхувати між собою громадян. Особливо це важливо зараз у часи повномасштабного вторгнення в Україну, коли Польща відіграє роль хаба, через який Київ отримує військову допомогу від західних союзників. Ми неодноразово могли почути погрози з боку кремлівських чиновників і пропагандистів щодо Варшави. Говорили навіть про використання зброї масового ураження. Мілітаризація Білорусі та можливе розміщення тактичного ядерного озброєння на території цієї васальної республіки — це теж один з елементів залякування Польщі”, — вважає експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.

Варшава усвідомлює загрози з боку Кремля

З 1 січня Польща розпочала головування в Раді Європейського Союзу. Експерти вважають, що Варшава має всі шанси посісти роль одного з європейських лідерів, особливо в питанні безпеки. Сьогодні оборонна політика ЄС як ніколи потребує змін. Варшава хоче включити в рамки оборонної стратегії ЄС будівництво “Східного щита”. Йдеться про зміцнення в країнах Центрально-Східної Європи, а також спільний протиракетний і протиповітряний захист Євросоюзу.

У січні 2025 року глава МЗС Польщі Радослав Сікорський заявив, що Європа вже зазнає агресії з боку Росії, а гібридні атаки варіюються від замовних убивств і кібервійни до актів саботажу і підпалів.

“Польща, розуміючи загрозу Росії та можливість нападу, могла б бути ініціатором у питанні зупинки російської агресії. Йдеться про те, щоб Варшава показала, що готова і має всі можливості для того, щоб збивати російські дрони або ракети, які РФ запускає по території України. Частково це стосується і деяких регіонів Польщі. Уже було кілька випадків, коли російські ракети чи дрони залітали на польську територію. І Польща могла б бути своєрідним лідером у тому, щоб почати збивати російські об’єкти. Це б показало Кремлю, що Варшава не боїться і готова до захисту як своєї, так і української території. Польща була б прикладом для країн НАТО, але не вистачає такої сміливості з боку польського уряду”, — вважає експосол Андрій Дещиця.

Іншим фундаментальним питанням, тісно пов’язаним із розбудовою європейських оборонних можливостей, є роль ЄС у наданні гарантій безпеки для України. Позиція Варшави полягає в тому, що найкращим рішенням було б запрошення Києва до НАТО. Також Польща традиційно підтримує розширення ЄС, зокрема й щодо членства України.

“Польща відстоює інтереси України в Північноатлантичному Альянсі. Президент України Володимир Зеленський нещодавно відвідував Варшаву і зустрічався з президентом Польщі Анджеєм Дудою, який сказав, що найкращою гарантією безпеки для України буде саме членство в Альянсі. Але це буде можливо тільки після закінчення війни. Усі ми це прекрасно розуміємо, що інтеграція до НАТО не відбудеться, але чути такі слова підтримки дуже важливо”, — каже експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.

За словами експертів, у майбутньому Україні, Польщі та ЄС належить вирішити низку питань, насамперед економічних. З листопада 2023 року по січень 2024 року польські компанії-перевізники блокували пункти пропуску на кордоні з Україною, протестуючи проти нібито недобросовісної конкуренції з боку українських колег. Попри це, саме поступова інтеграція України в європейський ринок стане ключовим елементом політики ЄС щодо України найближчим часом.

Росія всіляко намагається вбити клин між Києвом і Варшавою, розуміючи важливість такого союзу. Адже Польща має всі шанси стати полюсом сили Центральної та Східної Європи й досі вона є найважливішим партнером у підтримці оборони України.

“Очевидно, що в Польщі є сили, які розглядають Україну як конкурента в Європейському союзі. Це представники сільськогосподарського сектору Польщі, фермери, які вже неодноразово протестували проти українських товарів у Європі, бо вони кращі, дешевші та якісніші, а тому створюють конкуренцію. Потрібно сідати за стіл і домовлятися про ті умови, на яких Україна може увійти в європейський ринок. У польському суспільстві є люди, які готові працювати з Росією і вони критично ставляться до допомоги Україні. Це крайня права політична партія “Конфедерація”, — розповідає Андрій Дещиця, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща (2014-2022 рр.).

Сьогодні Польща є лідером серед країн НАТО за видатками на оборону. У 2024 році вони становили понад 4% ВВП, а у 2025 планують досягти 5%. Закупівлі озброєнь Польщею вражають: сотні й тисячі новітніх розробок авіації та артилерії. Серед них близько 500 систем HIMARS і комплекси ЗРК Patriot. Крім того, в листопаді в Польщі біля узбережжя Балтійського моря було відкрито базу протиракетної оборони США, яка перебувала в розробці з 2000-х років.

Експосол Польщі при НАТО Томаш Шатковський писав, що вже за нинішніх обставин Варшава могла б узяти на себе командування силами, що діють “на певних територіях, безпеку на яких забезпечує НАТО”.

“Польща розуміє всі ці виклики, особливо після вторгнення РФ в Україну у 2014 році, а потім у 2022 році. Варшава робить усе можливе для того, щоб ізолювати Росію на міжнародній арені та не допустити, щоб Москва здобула реванш і могла впливати на геополітичні процеси, як це було після Другої світової війни. Для поляків це справді травма, тоді Польща втратила фактичну незалежність і всі рішення ухвалювали в Москві. Я думаю, що Польща зіграє важливу роль у тому, щоб захистити себе, наш регіон і весь вільний світ від російської агресії”, — каже експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.

Важливий союзник України

На початку січня 2025 року у Варшаві відбулося засідання міністрів оборони Польщі, Німеччини, Франції, Італії та Великої Британії. Це нове об’єднання держав, які мають найбільші оборонні бюджети в Європі. Вони спільно працюють над зміцненням європейської безпеки та розширенням підтримки України.

“Це саме ті країни, які найбільше виділяють допомоги Україні. Зустріч, яка відбулася під Варшавою, справді засвідчила, що є інтерес до подальшого посилення обороноздатності країн Європи та допомоги Україні”, — каже Желіховський.

Польща стала коридором для надання підтримки Україні. Це справді потужний хаб, через який проходить допомога Україні з інших країн — не тільки військова, а й гуманітарна.

“Потрібно пам’ятати, що Польща також сприяла тому, щоб Україна могла розвивати свою військову промисловість. Безумовно, Польщі потрібно дбати про зміцнення своєї оборонної промисловості, але також продовжувати надавати всебічну підтримку Україні. Таким чином створюється серйозна стабільна платформа на сході Польщі, яка може протистояти російській агресії. Це інвестування в безпеку не тільки Польщі, а й усієї Європи. Тому Україна для поляків відіграє ключову роль як сьогодні, так і в майбутньому”, — вважає Андрій Дещиця, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща (2014-2022 рр.).

Повномасштабна війна Росії проти України зняла будь-які сумніви в імперській сутності путінського режиму. При цьому РФ намагається посилити та розширити гібридні атаки, і одна з головних цілей сьогодні — Польща. Саме тому Варшава була і залишається важливим союзником України в боротьбі за незалежність, розуміючи, чим загрожує російська окупація. Нові та старі рани, завдані Кремлем обом народам, не залишають іншого вибору, як спільно протистояти російському світові, що несе руйнацію та катастрофу.

Попередні випуски проєкту “В ізоляції”:

• Партнерство більше неможливе: як Прага протидіє Москві
• Японія поставила хрест на діалозі з Кремлем: як Токіо допомагає Україні та усвідомлює загрози з боку РФ
• Балтія відгороджується від РФ: як Латвія, Литва та Естонія вирвалися з орбіти Кремля
• Повернення до минулого немає: трансформацію відносин РФ і Нідерландів проаналізували експерти
• Італія не стала “троянським конем” Росії в Європі: трансформацію італійської політики оцінили експерти
• Немає шляху назад: як рішення Путіна віддаляли Британію від Росії
• Проєкт “В ізоляції”: Як після півстолітньої дружби Німеччина і Росія опинилися в стані нової холодної війни
• Український саміт миру відбудеться у Швейцарії: як країна змінює концепцію нейтралітету

Світ