Кров і постійна боротьба зі смертю: бойовий медик із Харкова розповів про порятунок життя поранених воїнів (ВІДЕО)

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Кров і постійна боротьба зі смертю: бойовий медик із Харкова розповів про порятунок життя поранених воїнів (ВІДЕО)

08 лютого 2025 р. 12:47

08 лютого 2025 р. 12:47

Бойовий медик Національної гвардії (НГУ) Ярослав Фараєвич із перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну опинився на передовій. Спершу захищав Харків, потім були ротації в Кремінну і Кліщіївку. Ярослав рятує життя поранених воїнів, евакуює їх із поля бою, доправляє до стабілізаційних пунктів і шпиталів. Крім того, серед бійців свого батальйону часто проводить заняття з тактичної медицини. Про бойовий шлях українського захисника — у репортажі FREEДОМ .

Кров, крики та постійна боротьба зі смертю — це будні бойового медика на “нульовій” позиції.

“Запам’ятався дуже “конвеєрний метод”, коли був наступ, і до мене заносили всіх поранених, щоб я надавав допомогу. Наймолодшому пораненому було всього 19 років. “Фурія” його позивний, він із 93-ї бригади. У нього було важке поранення — перебиті обидві ноги”, — розповів військовослужбовець п’ятої Слобожанської бригади “Скіф” НГУ Ярослав.

Це було в Кліщіївці Донецької області 2023 року. Тоді п’ятеро військовослужбовців із різними пораненнями потребували його допомоги, згадує Ярослав. Усіх ” трьохсотих” необхідно було стабілізувати та відправити до стабпункту. “Фурія” був одним із найважчих. Тоді всіх вдалося успішно евакуювати, ніхто не загинув, а “Фурія” став другом фельдшера.

За час роботи бойовим медиком у 26-річного Ярослава ще не було смертельних випадків. Крім Кліщіївки нацгвардієць був на ротаціях у Кремінній Луганської області та в Часовому Яру (Донеччина).

“Є така приказка — очі бояться, а руки роблять. Мені достатньо було того, що я добре вчився, і з 2015 року проходив для себе різні курси з медицини. Британські курси були, навчання в Золочеві, куди мене відправляли. Я сам цього хотів. Ще хочу з’їздити на навчання з медицини до Британії”, — поділився Ярослав.

Під час однієї з ротацій Ярослава в окопі над ним і ще одним побратимом розірвалася міна. Їх засипало землею, контузило, але не поранило.

Свою персональну аптечку він укомплектував за стандартами НАТО. Там є все необхідне, проте досі користуватися нею не доводилося.

“Турнікет у мене досі запечатаний, майже три роки ходжу з аптечкою. Слава Богу, не знадобилася. Думаю, що надалі теж не знадобиться. У домашній музей покладу після закінчення війни, нехай лежить”, — розповів Ярослав.

У своєму підрозділі він часто проводить заняття з тактичної медицини, вчить військових накладати турнікети і тампонувати рани. А сам — теж мріє стати студентом. Після перемоги України планує вступити до медичного університету та здобути фах хірурга.