Надійний тил і запорука перемоги: як працює волонтерський рух в Україні (ВІДЕО)

25 лютого 2025 р. 00:29

25 лютого 2025 р. 00:29

Розмах волонтерського руху в Україні став світовим феноменом.  За роки повномасштабної війни ситуація і зовсім стала унікальною — важко знайти ще одну таку країну у світі, де системно працюють десятки тисяч волонтерів, а мільйони людей щодня збирають гроші, щоб підтримати ЗСУ.  Про людей, які стали надійним тилом, розповідає FREEДOM .

Майже три роки ресторатори та волонтери з Нідерландів Френкі та Куен приїжджають в Україну не з порожніми руками. У своїх вщерть завантажених мікроавтобусах вони везуть подарунки дітям із прифронтових територій, корм для тварин і медичне приладдя в госпіталі. У своєму ресторані на колесах іноземці готують безплатні обіди для мирних жителів. Пригощають і українських захисників.

“Ми не втомилися від України. Що більше ми бачимо і відчуваємо, то більше хочемо допомагати, а ми бачимо дуже багато. Я не думаю про те, що це може бути останньою поїздкою на Донбас, іноді про це думаєш про якесь місто. Наприклад, два місяці тому ми були в Мирнограді та Покровську. Думаємо, чи зможемо ми потрапити туди наступного разу”, — розповідає ресторатор із Нідерландів Френкі.

На третю річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну в Нідерландах відбудеться прем’єра документального фільму. У ньому глядач зможе побачити всі архівні зйомки Френкі та Куена з кожного візиту в Україну. Волонтери кажуть, завдяки фільму вони знову нагадають своїм співгромадянам про те, які біди приносить війна.

“Це не наша країна, але бачити руйнування дуже важко. Звичайно, це огидно. Це неймовірно. І чому? За що?”, — зазначає розторатор із Нідерландів Куен.

Майстерня в Одесі — тут волонтери ремонтують і вдосконалюють FPV-дрони. Ініціатором цього близько року тому став одесит Ілля Андрєєв. Проєкт підтримала організація кримських татар Одеської області, вони надали майданчик для роботи. Спершу дрони збирали з нуля, потім вирішили сконцентруватися на ремонті. Волонтери збиралися у вихідні — звідси і назва проекту “Дрони вихідного дня”. Зараз команда волонтерів складається з п’ятнадцяти осіб.

“На початку війни в мене було відчуття власної марності та безсилля. І тому я подумав, що тут можу бути корисним. Я за фахом інженер електроніки, хоча й у трохи іншому напрямку. Але мені було цікаво в цьому розібратися”, — розповідає волонтер проєкту “Дрони вихідного дня” Андрій Плотніков.

Не всі волонтери мають технічну освіту. Але тут усього можуть навчити, адже головне в цій справі — бажання допомагати армії, каже інженер проєкту Ілля Андрєєв.

“Збірка дрона — це, в принципі, не складно. До нас приходить багато людей, хто не вміє цим займатися. Зараз команда сформована і всі навчилися, але спочатку в людей було бажання і не було досвіду”, — розповідає інженер проєкту “Дрони вихідного дня” Ілля Андрєєв.

“У мене немає саме технічної освіти, але я працював в айті фронт-енд розробником, долучився, бо мене це зацікавило. До цього я ніколи не паяв, але стало виходити, і я вирішив займатися цим, бо можу бути корисним”, — розповідає волонтер проєкту “Дрони вихідного дня” Сергій.

За час існування проєкту волонтери зібрали або відремонтували сотні дронів. Також команда вигадує власні технічні рішення для безпілотників. Наприклад, зробили адаптер для кріплення вибухівки — це допомагає пристрою бути більш стійким. БпЛА з цієї майстерні успішно працюють на фронті. Наприклад, один із дронів вихідного дня знищив систему “Солнцепек”.

Львівська майстерня. Предмети інтер’єру та навіть музичні інструменти створюють львівські волонтери з використаних гільз, тубусів та ящиків від БК. Така ідея виникла у військовослужбовця з позивним GIT.

“Я звернув увагу, що деякі побратими з артилерії використовують відстріляні гільзи як попільнички, а один побратим ящик з-під БК використовував як ящик для інструментів. І я подумав, а чому б не дати цим відпрацьованим речам нове життя”, — розповів військовослужбовець ЗСУ з позивним GIT.

Волонтери роблять з усього цього скрині для документів, бамбетелі, барабани і навіть сейфи. Вироби продають на аукціонах, а виручені гроші передають на потреби ЗСУ.

“Волонтерство для мене — це спосіб тримати себе в тонусі. Просто коли ти щось робиш, ти відчуваєш себе причетним до чогось великого.  Зараз нам дуже потрібні партнери у світі, які розуміють цінність цих речей і важливість такої допомоги українській армії, таких речей більше ніде немає у світі”, — розповідає волонтерка волонтерського проєкту “GIT” Кузьма Наталія.

Шлях у шість сотень кілометрів через усю Україну — з півдня на схід. Херсонський волонтер Юрій Бесараб везе необхідну допомогу українським захисникам, які служать у найгарячіших точках Донеччини. У його багажнику — маскувальні сітки, медичні засоби для стабілізаційних пунктів — те, що може врятувати життя бійців. Головний вантаж — установка радіоелектронної боротьби. До купівлі цієї РЕБ-установки долучилися діти 275-ої школи Одеси. Діти з батьками.

“Основна мета поїздки була передача РЕБ-установки для медиків 68-ї бригади. Тому що, на превеликий жаль, вони їздять на нуль, вивозять наших хлопців, а на машині у них немає навіть РЕБ-установки. І часто такий виїзд у них трапляється в один бік. Практично завжди ми допомогу веземо особисто, зустрічаємося з людьми, зустрічаємося з хлопцями. Для них це дуже важливо — бачити, відчувати підтримку, нашу підтримку”, — розповідає волонтер Юрій Бесараб.

До повномасштабного вторгнення армії РФ Юрій працював моряком далекого плавання. Три роки тому він міг не змінювати своє життя і так само ходити в рейси. Але прийняв рішення залишитися в Україні.

“За 21 рік я об’їздив абсолютно весь світ. Весь. Я був практично у всіх країнах, які більш-менш омивалися морем. Австралія, Китай, Африка вся, Латинська Америка, Канада, Америка скрізь. Але я ніде не хотів жити, крім своєї країни. Я просто 27 лютого вранці не зміг собі відповісти на запитання: куди я повернуся, якщо я поїду? І все. І залишився. Свідомо”, — розповідає Юрій.

Волонтер допомагає українській армії з початку російської агресії 2014 року. Останні три роки масштаби тільки збільшилися.

“Масштаби змінилися тим, що змінюються умови війни. Що таке РЕБ-установка, я не знав два роки тому. Абсолютно. А на сьогоднішній день ми за допомогою людей, передплатників збирали гроші. І ми купили, я не знаю, більше десяти штук, і передали їх різним підрозділам. У мене є такий фідбек від хлопців, які вночі писали голосові з тремтячим голосом і говорили “спасибі за РЕБ-установку, сьогодні вона дійсно врятувала нам життя”. І це надихає продовжувати, допомагати і надихає розумінням, що все, що ти робиш це не просто так”, — зазначив Юрій.

І волонтери, і військові кажуть, за три роки повномасштабної війни не залишилося таких питань, які волонтери не могли б закрити. Тому український волонтерський рух називають справжнім феноменом. І головним аргументом, що Україна вистоїть.

Світ