Навіщо Трампу "дружба" з Путіним, і що США робитимуть з Україною: розбираємо нашумілий "Проєкт 2025"

28 лютого 2025 р. 08:13

28 лютого 2025 р. 08:13

Для чого Трампу зближення з Росією?

Напередодні виборів опоненти Дональда Трампа нарікали, що з перших днів на посаді він слідуватиме агресивній дорожній карті під назвою "Проєкт 2025" . Яка, мовляв, покладе край демократії й відкриє шлях до диктатури. Перший місяць президентства Трампа продемонстрував блискавичну схожість його рішень з пропозиціями, описаними в згаданому документі. Відповідно — для розуміння, чого саме чекати від 47-го президента США та його команди, міжнародна оглядачка "Телеграфу" Ольга Кирилова детально проаналізувала документ і в цьому тексті порівняє його з тим, що вже робить Трамп.

Як писав раніше "Телеграф", авторами "Проєкту 2025" виступають фахівці аналітичного центру "Фонд "Спадщина" (англ. Heritage Foundation), заснованого у Вашингтоні 1973 року. Фонд вважається однією з найвпливовіших консервативних дослідних організацій в Сполучених Штатах.

Їхня тісна співпраця з Білим домом бере початок 1980 року, коли президентом було обрано республіканця Рональда Рейгана. Фонд надав його перехідній команді детальні політичні приписи щодо всього: від податків і регулювання до торгівлі та національної оборони. Це був 1100-сторінковий "Мандат на лідерство".

Під час свого другого терміну Рейган знову звернувся до фонду за ідеями. За президентства демократа Білла Клінтона пропозиції "Спадщини" стали основою для реформи системи соціального забезпечення, яка була спрямована на те, щоб допомогти людям з низьким рівнем доходу почати виходити на роботу.

Перша адміністрація Дональда Трампа, як звітує сам фонд, прийняла 64% їхніх приписів. 2023 року організація виступила з новим "Мандатом на лідерство" і пов’язаним із ним "Проєктом 2025", який містить настанови для наступного президента від Республіканської партії та його перших 180 днів при владі.

Трамп неодноразово дистанціював себе від консервативного плану дій та заявляв, що "не знає, хто за цим стоїть". При цьому американським ЗМІ вдалося встановити понад 200 осіб, пов’язаних як з "Проєктом 2025", так і з самим політиком.

Перші кроки

У рішеннях нової адміністрації дійсно є відлуння запропонованої консерваторами політики. Ба більше, аналіз CNN свідчить про те, що лише за перший тиждень на посаді 36 з 53 указів і кроків Трампа перегукуються з пропозиціями, викладеними в "Мандаті на лідерство".

Наприклад, проєкт закликав "швидко й агресивно" карати країни, які відмовляються приймати депортованих мігрантів, як це зробив Трамп, коли Колумбія заблокувала два американські військові літаки, що перевозили депортованих. У відповідь Вашингтон заявив про необхідність введення мит у розмірі 25% на товари з Колумбії, а через тиждень — збільшення їх до 50%. За добу колумбійський президент Густаво Петро швидко дав задню й пішов на умови Трампа.

Ідея "Мандату" щодо розміщення військових уздовж південного кордону країни задля зупинки нелегальної міграції так само вилилася в один з перших указів Трампа.

"Проєкт 2025" радив президенту "негайно відкликати допуск до секретної інформації" у високопосадовців національної безпеки, запідозрених у політичній упередженості, і Трамп зробив це протягом кількох годин після вступу на посаду.

Трамп повторно вивів США зі складу Всесвітньої організації охорони здоров'я. Вперше він зробив це 2020 року, посилаючись на "неналежне реагування на пандемію" з боку ВООЗ. Джо Байден за своєї каденції скасував рішення опонента, однак Трамп знову сказав міжнародній організації "до побачення".

"Очевидний провал і корупція Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) під час пандемії COVID-19 є прикладом небезпеки, яку міжнародні організації становлять для громадян та інтересів США", — йшлося у "Мандаті на лідерство". У плані вказувалося: коли інституції діють всупереч інтересам США, уряд "повинен бути готовий вжити відповідних заходів у відповідь, аж до виходу з них".

За спостереженнями The New York Times, Трамп встиг підписати цілу низку указів й щодо енергетики та довкілля, намагаючись скасувати кліматичну політику Байдена та активізувати буріння нафтових і газових свердловин та видобуток природних ресурсів.

"Багато з цих рекомендацій містяться в документі "Проєкт 2025", який ґрунтується на програмі першого терміну Трампа, спрямованій на те, щоб поставити викопне паливо в центр енергетичної політики США".

Наступний приклад: Трамп відкрито виступив проти практики різноманіття, рівності та інклюзії, або DEI, спрямованої на рівноправність етнічних, гендерних й інших соціальних груп. У день свого повернення до Білого дому він підписав указ, який припинив всі програми DEI у федеральному уряді.

У своєму указі Трамп заявив , що така політика може закривати можливості для американців, "які заслуговують на американську мрію", через їхню расу чи стать.

"Проєкт 2025" раніше закликав наступного президента-консерватора вилучити низку термінів, включно з DEI та гендерною рівністю з усіх федеральних правил та документів.

Серед інших перших кроків Трампа — доручення поновити на службі всіх військовослужбовців, які були звільнені після того, як відмовилися від вакцини проти COVID-19. До цього дослівно в "Мандаті на лідерство" закликав один із його авторів Крістофер Міллер.

Примітно, що 47-й президент призначив на ключові урядові посади низку людей, які допомагали створювати "Проєкт 2025". І Том Гоман, який в Білому домі відповідальний за питання кордонів, і новий директор ЦРУ Джон Реткліфф зробили свій внесок у "Мандат на лідерство".

Брендан Карр, якого Трамп призначив головою Федеральної комісії з комунікацій, написав цілу главу присвячену агентству, яке він зараз очолює.

Расс Воут, чинний директор Офісу менеджменту та бюджету США, так само викладав у "Мандаті на лідерство" своє бачення роботи структури, яку нині очолює. На думку республіканців, мислення Воута матиме вирішальне значення для скорочення федеральних витрат.

Але внутрішня політика — це справи Америки, чи не так? Зупинимося на засадах зовнішньої політики, викладених в "Проєкті 2025".

Дипломатична машина Трампа 2.0.

Авторкою розділу щодо зовнішньополітичних пріоритетів виступає Кірон Скіннер — політологиня, яка була директором з питань планування політики в Державному департаменті за першого терміну Трампа.

На переконання авторки, американський народ заслуговує на дипломатичну машину, повністю зосереджену на національних інтересах , і саме президент має встановлювати внутрішній і міжнародний порядок денний для нації. Вона бачить насамперед Держдеп ефективним інструментом глави Білого дому.

"Президент може зробити Державний департамент більш ефективним, надавши чітке зовнішньополітичне бачення, обравши політичних діячів і кар'єрних дипломатів, які з ентузіазмом перетворять це бачення на політичний порядок денний", — йдеться у плані.

Скіннер стверджує, що у світі є кілька країн, які потребують підвищеної уваги Штатів. Деякі з них становлять екзистенційну загрозу для безпеки американського народу, інші загрожують завдати шкоди американській економіці, а треті є "дикими картами", обсяг загроз від яких невідомий, але викликає занепокоєння.

"П'ять країн, на яких наступна адміністрація повинна зосередити свою увагу та енергію, — це Китай, Іран, Венесуела, Росія та Північна Корея ", — зазначається у плані.

Холодна війна з Пекіном

Наприклад, агресивна поведінка Китаю , на переконання авторки, може бути приборкана лише за допомогою зовнішнього тиску. Для цього потрібне значне зростання економіки та могутності США.

"Така позиція вимагатиме реального, стійкого, майже безпрецедентного зростання США; міцніших партнерств; синхронізованої економічної та безпекової політики; американської енергетичної незалежності — але, перш за все, вона вимагатиме дуже чесного погляду на КНР як на загрозу, а не конкурента", — йдеться в мандаті.

Автори наголошують: уряду США потрібна "Стаття Х" щодо Китаю, і це має бути "глибоко філософський погляд на китайський виклик". "Проєкт 2025" розглядає Китай як комуністичну диктатуру, яка загрожує добробуту націй по всьому світу.

Для довідки: "Стаття Х" — це антикомуністична стаття під офіційною назвою "Витоки радянської поведінки", написана дипломатом Джорджем Кеннаном і опублікована під псевдонімом "Х" у липневому номері журналу Foreign Affairs за 1947 рік. Вона ввела термін "стримування" в широкий вжиток і пропагувала використання цієї концепції проти Радянського Союзу.

Кеннан підкреслював, що Радянський Союз прагне розширення впливу, але його можна зупинити тривалим політичним та економічним тиском, а не прямим військовим конфліктом.

Недавно "Фонд "Спадщина" виклав власні оновлені пріоритети на найближчий рік. І протидія Пекіну — мета номер один.

"Комуністична партія Китаю… розбудовує армію, щоб кинути виклик США, краде американські технології з безпрецедентною швидкістю і завдає шкоди американським робітникам хижацькою економічною політикою. Америка відстає в цій новій Холодній війні", — йдеться у своєрідному маніфесті.

"Спадщина" наполягатиме на відокремленні ключових секторів американської економіки від китайського впливу. Зокрема, обіцяє викривати американські фірми, які лобіюють інтереси китайських клієнтів, і працювати над тим, щоб припинити надходження фентанілу (синтетичного опіоїду, який у 50 разів сильніший за героїн — Ред.) з Китаю, який "вбиває 100 тисяч американців щороку".

У Трампа вже зробили перші кроки проти Пекіну й планують посилити обмеження на інвестиції, що течуть між Сполученими Штатами й Китаєм. До прикладу, Трамп запровадив тариф у 10% на китайський імпорт. Причиною, за його словами, стало те, що КНР не робить достатньо для обмеження потоку наркотиків до Штатів.

"Після багатьох років, протягом яких представники обох партій поступово скорочували економічні відносини Америки з Китаєм, кроки Трампа свідчать про те, що він готовий розірвати зв'язки більш агресивно", — аналізує The New York Times.

21 лютого президент США видав меморандум "Інвестиційна політика "Америка понад усе". Його розглядають як крок до подальшого обмеження китайських інвестицій у країну та навпаки.

Йдеться про нові правила, які не дозволять американським компаніям робити фінансові вкладення, що сприятимуть військовому прогресу Китаю, а також не дозволять людям, пов'язаним з Китаєм, "скуповувати критично важливі американські підприємства та активи".

"Економічна безпека — це національна безпека. КНР не дозволяє американським компаніям захоплювати свою критичну інфраструктуру, а Сполучені Штати не повинні дозволяти КНР захоплювати американську критичну інфраструктуру", — зазначається в меморандумі.

Та стратегія самого Трампа може бути складнішою, аніж здається на перший погляд. За прогнозами , він може використати інструмент послаблення обмежень та продовження економічних зв'язків із Китаєм в обмін на угоду , яка буде вигідна Сполученим Штатам. Чи йому особисто.

Наприклад, під час свого першого терміну Трамп відмовився від плану, який міг завдати шкоди китайському виробнику електроніки ZTE, після того, як Сі Цзіньпін допоміг організувати його зустріч із лідером Північної Кореї Кім Чен Ином.

Ще одна окреслена командою Трампа мета — послабити зв’язки Китаю з Росією , при цьому "не сіючи розбрат між ядерними державами".

"Я не знаю, чи вдасться нам коли-небудь повністю відірвати [росіян] від стосунків з китайцями", — казав Державний секретар Марко Рубіо в інтерв'ю консервативному виданню Breitbart News. "Я також не думаю, що Китай і Росія на шиї один в одного — це добре для глобальної стабільності, тому що вони обидві є ядерними державами".

Натомість схвальну риторику Дональда Трампа у бік Росії деякі аналітики розглядають якраз як спробу розколоти Москву і Пекін. Зробити "політику Ніксона навпаки". Нагадаємо, що історичний візит 37-го президента США до Китаю 53 роки тому підірвав глобальний вплив Кремля і зблизив Пекін з Вашингтоном, що змінило міжнародний баланс сил на десятиліття.

Водночас "Проєкт 2025" визнає, що мир і стабільність у Північно-Східній Азії є життєво важливими інтересами Штатів. Південна Корея і Японія є важливими союзниками для забезпечення вільного і відкритого Індо-Тихоокеанського регіону.

Тому ще одна задача в цьому регіоні — стримати Північну Корею від військового конфлікту. "Не можна дозволити КНДР залишатися де-факто ядерною державою, здатною загрожувати США або їхнім союзникам…

Не можна дозволити КНДР отримувати вигоду від кричущих порушень міжнародних зобов'язань або погрожувати іншим країнам ядерним шантажем. Обидва інтереси можуть бути забезпечені лише за умови, що США не дозволять КНДР поводитися як режим-ізгой".

Проте шляхи, як саме позбавити Пхеньян ядерної зброї, не наводяться.

Демократичний Іран

В Ірані , згідно з баченням консерваторів, ісламський режим, який перебуває при владі з 1979 року, знаходиться в найслабшому стані за всю свою історію і ворогує не лише з власним народом, але й з регіональними сусідами.

Нагадаємо, що влада в країні побудована на системі ісламської теократії, де ключову роль відіграють релігійні лідери. Верховний лідер Ісламської республіки з 1989 року — Алі Хаменеї.

"Можливо, настав час посилити тиск на іранську теократію, підтримати іранський народ і вжити інших заходів для залучення Ірану до спільноти вільних і сучасних націй.

На жаль, адміністрації Обами та Байдена підтримували жорстоку ісламістську теократію, яка завдає шкоди іранському народові й загрожує ядерною війною", — пише політологиня Скіннер в "Мандаті на лідерство".

На думку авторки, в інтересах національної безпеки США, аби іранський народ мав демократичний уряд.

"Рішення звільнитися від зловживань з боку керівництва країни має, звичайно, прийняти іранський народ, але Сполучені Штати можуть використовувати свої та чужі економічні й дипломатичні інструменти, щоб полегшити шлях до вільного Ірану і відновити відносини з іранським народом".

На початку лютого Трамп підписав Президентський меморандум з національної безпеки, який свідчить про поновлення максимального санкційного та іншого тиску на чинний уряд в Тегерані.

"Президент Трамп не буде миритися з тим, що Іран володіє ядерною зброєю, а також не буде підтримувати постійне спонсорування тероризму, особливо проти інтересів США", — звітував Білий дім.

Нагадаємо, що 2018 року Трамп оголосив про вихід США зі Спільного всеосяжного плану дій — ядерної угоди з Іраном, підписаної за участі США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Китаю та Росії.

Трамп вважав угоду "жахливою та односторонньою", заявляючи, що вона не запобігає майбутньому розвитку ядерної програми Ірану. Крім того, документ не охоплював ракетну програму Тегерану та його вплив у регіоні (підтримку проксі-груп, зокрема "Хезболли" та хуситів у Ємені).

За Трампа США запровадили значні обмеження проти іранського нафтового сектору, фінансів і торгівлі.

Допомогти венесуельському народу

У випадку з Венесуелою "Проєкт 2025" констатує: країна, яка колись була зразком демократії й справжнім союзником Америки, розвалилася під владою комуністичних режимів Уго Чавеса і Ніколаса Мадуро. З 1999 року країна жорстоко розправлялася з продемократичними громадянами, зруйнувала колись багату на нафту економіку, посилила внутрішні кримінальні картелі та розпалила кризу біженців.

Комуністичне керівництво Венесуели також зблизилося з деякими "міжнародними ворогами Сполучених Штатів", включаючи Китай та Іран. За планом, Вашингтон має зробити важливі кроки, щоб притягнути до відповідальності "комуністичних зловмисників", а також "допомогти венесуельському народу".

Закінчити "російсько-український конфлікт"

Окрема увага в "Мандаті на лідерство" присвячена Росії . Консерватори визнають, що "російсько-український конфлікт" є однією з проблем, що різко розділяє їх. Описуються три погляди, якою може бути кінцева мета США.

Перший — поразка Путіна:

"Ця точка зору аргументує продовження участі США, включаючи військову допомогу, економічну допомогу та присутність військ НАТО та США, якщо це необхідно. Кінцевою метою конфлікту має стати поразка президента Росії Володимира Путіна та повернення до кордонів, які були до вторгнення [2022 року]", — описується у мандаті.

Другий — переговори.

"Інша школа консервативної думки заперечує, що підтримка США Україною взагалі відповідає інтересам національної безпеки Америки. Україна не є членом НАТО і є однією з найбільш корумпованих держав у регіоні, пишуть автори.

Європейські країни, які безпосередньо постраждали від конфлікту, повинні допомагати в захисті України, але США не повинні продовжувати свою участь. Ця думка передбачає якнайшвидше припинення конфлікту шляхом переговорного врегулювання між Україною та Росією".

Напруга між цими точками зору породила третій підхід , представлений у мандаті — про пріоритетність інтересів США.

"Військова участь США має чітко відповідати інтересам Штатів; бути фінансово відповідальною; і захищати американську свободу та суверенітет, водночас визнаючи комуністичний Китай найбільшою загрозою для інтересів США.

Що стосується України, подальша участь США має бути повністю оплачена; обмежуватися військовою допомогою (тоді як європейські союзники займаються економічними потребами України); і мати чітко визначену стратегію національної безпеки, яка не ризикує життям американців".

Здається, адміністрація Трампа обрала мікс між другим і третім підходами: швидка підготовка до переговорів та поки що примарного припинення вогню, контакти з росіянами, угода про українські копалини як "плата" за надану зброю та спонукання Європи до більшої ролі в підтримці Києва.

Ще до приходу до влади соратники Трампа сигналізували: вони не надто переймаються долею України, адже мають купу інших проблем у своєму порядку денному.

"Володимир Путін — зла людина, але Україна — корумпована країна, керована олігархами", "Чесно кажучи, мені байдуже, яка доля чекає на Україну" — дослівні заяви чинного віцепрезидента США Джей Ді Венса, датовані 2022 роком.

Тому лінія, яку обрала нова адміністрація у Вашингтоні, не є несподіванкою.

Співпраця з РФ в Арктиці

При цьому консерватори не проти співпраці з Росією, наприклад, в Арктичному регіоні задля спільної протидії Китаю.

"Китай відкрито заявляє про свій інтерес до регіону, в першу чергу, як до торгівельного шляху, а також через його багаті природні ресурси…

КНР оголосила себе "приарктичною державою", що є вигаданим терміном, якого не існує в міжнародному дискурсі. Сполученим Штатам слід співпрацювати з арктичними країнами-однодумцями, в тому числі з Росією, щоб висловити законне занепокоєння щодо амбіцій КНР щодо так званого Полярного шовкового шляху", — йдеться в напрацюваннях "Проєкту 2025".

Днями Bloomberg повідомило , що офіційні особи США та Росії вже визначили Арктику як можливу зону економічного співробітництва, включаючи спільний видобуток природних ресурсів та розвиток торгівельних маршрутів.

Розрив між ЄС та США

Не є сюрпризом і жорстка риторика США щодо Європи. "Проєкт 2025" визнає: американська зовнішня політика виграє від співпраці з країнами-членами ЄС. Проте не можна очікувати, що Америка триматиме "оборонну парасольку" над державами, які не бажають робити "відповідні внески".

Мова про виділення країнами-членами НАТО щонайменше 2% свого ВВП на оборону. "Мандат на лідерство" анонсував: нова адміністрація спонукатиме збільшити цей показник. Тож нині Трамп забажав, аби європейці витрачали до 5% ВВП.

Ще одна пропозиція консерваторів, якій очевидно слідує Білий дім: перегляд торгівельних угод між ЄС і США, щоб "забезпечити справедливе ставлення до американського бізнесу".

"ЄС був дуже несправедливий до нас, у нас торговий дефіцит у 350 мільярдів доларів, вони не купують наші автомобілі, нашу сільськогосподарську продукцію, вони майже нічого не купують, ми повинні це виправити", — заявляв Трамп. Врешті днями він анонсував 25% мита на товари з Європи.

До слова, у "Фонді "Спадщина" позитивно оцінили мюнхенську промову віцепрезидента Джей Ді Венса , який виступив зі звинуваченнями в бік європейських союзників. Експерт фонду Майк Гонсалес порівнює Венса зі "котом", а європейців — "птахами, які голосно клекочуть".

"Що зачепило європейських лідерів, так це не звичні скарги американців на те, що вони повинні почати тягнути свій власний тягар. Вони чули це раніше, посміхалися і продовжували ігнорувати, будуючи системи соціального забезпечення коштом американських платників податків.

Їх дійсно вразило, що Венс зробив на конференції те, чого раніше не робив жоден американський лідер: присоромив їх, що вони підривають демократичні цінності. І зробив він це в той час, коли популістські праві в Європі розбухають, живлячись успіхом Трампа і Венса в США.

Венс сказав, що найбільша загроза для Європи походить не від зовнішніх ворогів, а від самої Європи, від її відмови від факторів, які роблять суспільство демократією і нацією: національної ідентичності, патріотизму, довіри до виборців, які самі вирішують своє майбутнє, підтримки свободи слова і свободи віросповідання", — пише Гонсалес.

За його словами, жодна інша промова так не відображала розрив між адміністрацією Трампа та її "непокірними європейськими прихильниками" серед популістських партій і старим політичним класом, представленим "лівими й консервативними партіями старого істеблішменту".

Тобто: США не розривають зв’язки з Євросоюзом через власну вигоду, але ідеологічно Америка усе більше віддаляється від "старої Європи", й цей процес незворотній.

У "Проєкті 2025" містяться настанови й щодо відносин з країнами Близького Сходу. Наприклад, важливість збереження Туреччини "в лоні Заходу і в якості союзника НАТО".

"Потрібна активна робота з Туреччиною, щоб відмовити її від "хеджування" в бік Росії чи Китаю", — йдеться в плані.

З інавгурації Дональда Трампа минуло 40 днів, і попереду — ще 140, за які він може втілити або проігнорувати пропозиції "Фонду "Спадщина". Але очевидно: навіть якщо президент США не читав цієї дорожньої карти, люди в його оточенні добре обізнані про її компоненти.

Консерватори дійсно вірять, що Дональд Трамп отримав мало не безлімітний "мандат на лідерство", і його задача — поставити інтереси та добробут Америки на перше місце. При цьому методи для досягнення цієї мети можуть непокоїти, обурювати, навіть шокувати світ. Та голоси невдоволення, які лунають все голосніше, не зупинять Трампа та його "дипломатичну машину".

Світ